Історія не лишила нам деталей тієї рядової події, яка нині сприймається як знакова, а слова, сказані тоді — пророчими. Тільки що і відомо — у 1956 році у пошуках місць для натурних зйомок на Канівщину приїхав тоді вже знаменитий кінорежисер Олександр Довженко разом із дружиною, актрисою Юлією Солнцевою.
Він готувався до роботи над своїм новим фільмом “Поема про море”. Невідомо, хто йому порадив заїхати у мальовниче село Бучак, розташоване на березі Дніпра. Але вибір виявися вірним — навколишня краса і дніпрова далечінь настільки вразили Олександра Петровича, що він вигукнув: “Саме тут мають знімати свої фільми українські кінематографісти!”. Ці слова почув водій режисера, а потім, завдяки щасливому випадку, вони дійшли до нас. І тепер ми знаємо, що Довженкове побажання стало реальністю — тут фільмували легендарні Юрій Іллєнко, Сергій Параджанов, Володимир Денисенко, знімалися неперевершені Іван Миколайчук, Лариса Кадочнікова, Броніслав Брондуков, Раїса Недашківська, а ще до акторського хліба долучалися видатні співаки Юрій Гуляєв та Іван Козловський... І навіть світової слави російський режисер Андрій Тарковський на тодішніх дніпрових плесах під Бучаком творив свій геніальний дебют - “Іванове дитинство” з юним Миколою Бурляєвим у головній ролі.
Але все це буде згодом, а через 2 роки після візиту у Бучак Довженка до села приїхала знімальна група на чолі із Юлією Солнцевою. Після передчасної смерті свого чоловіка саме вона керувала створенням фільму “Поема про море”. І коли було розгорнуто зйомки, то до числа учасників масових сцен потрапив молодий місцевий житель Михайло. Тоді він і почув історію про оті пророчі слова режисера. І у цьому, мабуть, ще один великий знак: адже нині Михайло Єфремович Іщенко - відомий краєзнавець, жива енциклопедія канівської історії, громадський активіст та великий захисник цієї землі.
Як все це було — він сам розповідає у документальній стрічці “Голівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди”. А це що за фільм? Бучак, який у 60-90-х роках багато разів ставав місцем для створення неймовірних кіноісторій, правдивим Голівудом - у 2013 році сам став героєм повнометражного фільму. Ідея стрічки, розроблена режисером Олегом Чорним та сценаристом Станіславом Цаликом, стала переможцем одного з конкурсів на отримання фінансування, який проводить Держкіно України.
Так виник фільм про фактично вже знищене, нікому не потрібне, забуте людьми і, здається, Богом, село. Про його дивовижну історію, про глибину тисячоліть, звідки воно родом, і про тих людей, яких воно зачарувало на все життя.
Фільм вийшов на екрани наприкінці 2014 року. З того часу “Голівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди” подивилися тисячі глядачів на міжнародних фестивалях, а також у кінотеатрах багатьох українських міст (зокрема, у Черкасах) і на телеекранах.
Тепер знімальна група хоче виконати свою обіцянку і показати фільм канівському глядачеві. Але не тільки задля виконання самої обіцянки. А і для того, щоб самим зрозуміти — для чого ми знімали цей фільм? Не заради слави та грошей — цього від документального кіно годі чекати. Можливо, щоб зберегти для нащадків живі свідчення про те, як створювалося всесвітньо відоме українське поетичне кіно. Віддати належне багатьом шанованим митцям. Зрозуміти — чим жили та як творили непересічні особистості у часи хрущовської відлиги.
Все так. Але якби наш фільм ми знімали лише заради цього — то це була б екранна версія підручника для студентів мистецьких вузів. Натомість, у фільмі багато зовсім іншого — приземленого, містичного, трагічного. Але також веселого і щасливого.
Документалістика має одну загадкову властивість — вміє змусити людей заглянути у власну душу. А ще у відомому і очевидному, на перший погляд, відкриває несподіване та непізнане. Це той погляд на себе збоку, коли побачене може вразити. Іноді неприємно.
Робота глядача над фільмом — суттєва частина документального кіно. Саме так — робота. І серцем, і розумом. А Бучак — це, як кажуть мистецтвознавці, узагальнений образ. Стану нашої природи, культури та історії. Нашого ставлення до пам'яті предків, до землі, яку ми отримали у спадок і маємо передати нащадкам. Що передамо, у якому стані? І чи дамо здійснитися отому тарасовому: “Дніпро, брат мій, висихає, мене покидає... ”?
Зустріч із творчою групою та перегляд фільму “Голівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди” відбудуться 11 березня о 15.00 у канівському міському кінотеатрі. Після перегляду, автори картини поспілкуються із глядачами. Очікується також, що гостем події стане і відомий кінорежисер Михайло Іллєнко. Вхід вільний.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]