Українська мова потребує уваги держави, простих українців і нового закону
Українська мова є принциповим елементом національної безпеки, а отже держава повинна мати зважену та ефективну мовну політику.
Такої спільної думки дійшли депутати, посадовці, експерти та громадські діячі, які взяли участь у слуханнях «Українська мова в контексті євроінтеграції: виклики і відповіді», яку провів 19 лютого комітет Верховної Ради з євроінтеграції.
Більшість учасників говорили про ті чи інші проблеми зі статусом та використанням української мови: від засилля російської мови у владі до дефіциту українського медійного та кінопродукту в ефірі та навіть про відсутність міжнародних стандартів щодо викладання української мови як іноземної. Як розв’язати ці проблеми, та яких змін потребує українське законодавство – йтиметься на парламентських слуханнях щодо розвитку української мови, які планують провести навесні цього року.
Українська держава не створює умов для ефективного функціонування української мови ні у сфері державного управління, ні в медіа та у сфері послуг, визнає Роман Матис, координатор проекту «И так поймут!», що спрямований на захист прав україномовних споживачів. Про це він заявив у парламентському комітеті з євроінтеграції під час слухань щодо підтримки української мови. Такі слухання він вважає радше винятком із правила.
Сама назва нашої ініціативи «И так поймут!» відображає ситуацію з засобами масової інформації та різноманітними компаніями, які працюють в Україні. Роман Матис
«Із 2004 року, тобто за весь період, коли я займаюся захистом української мови, органи влади в країні жодним чином не цікавляться мовним статусом українців. Закон про мови, що передував законові «Ківалова-Колесніченка» (останній запровадив статус регіональних мов у місцях компактного проживання національних меншин – ред.) був кращим за нього, хоча й недосконалим. Чинний закон експлуатується часто проти прав тих, хто вважає себе українцями», – каже Роман Матис, відстоюючи ідею зміни мовного законодавства задля зміцнення позицій української мови. Але поки цього не відбулося, він закликає впливати на ситуацію самих українців. Для цього є всі необхідні важелі, наголошує активіст.
«Сама назва нашої ініціативи «И так поймут!» відображає ситуацію з засобами масової інформації та різноманітними компаніями, які працюють в Україні. Багато українців хотіли би отримувати послуги та інформації українською мовою. Але такої можливості немає через позицію бізнесу та медіа. Вони вважають, що ми маємо розуміти ту мову, якою їм зручно спілкуватися. Ідея в тому, щоб споживачі пояснили їм, що це не так», – зазначає Роман Матис.
Мовна ситуація в Україні виглядає дико в контексті європейської практики, в якій нації дбають про власні мови, підсумовує активіст.
Україна має дбати про позиції української мови не лише всередині держави, наголошує директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська.
«Ми розробили курс української мови як іноземної, ми працюємо з українськими діаспорами в різних державах. Вивчення української там затребуване, і це має бути одним з ключових елементів зовнішньої політики. Держава ж на таких напрямках постійно економить. Але ми не можемо розкидатися 20 мільйонами закордонних українців», наголошує представниця освіти.
Ірина Ключковська згадує про один з елементів політики Кремля, який передбачає поширення російської мови за кордоном як інструмент досягнення зовнішньополітичних цілей. І саме зміцнення позицій української мови всередині України та за її межами компенсовуватиме такий російський вплив, вважає освітянка.
Одним із найважливіших індикаторів мовної ситуації в державі є мова освітніх закладів, і тут стан справ поступово поліпшується, визнає, підсумовуючи комітетські слухання щодо української мови, Максим Стріха, заступник міністра освіти і науки.
«Я не посипав би голову попелом, але не був би і надто оптимістичним. В Україні постійно збільшується кількість учнів, які навчаються українською мовою. Зараз середній показник – понад 90%, і він мало відрізняється залежно від регіону. З вишами – складніша ситуація: В ключових гуманітарних вишах майже 100% лекцій читають українською мовою. Окрім, хіба що, іноземної філології. У технічних закладах, зокрема, у КПІ – понад половина лекцій українською. На сході України – гірша ситуація, але вона є кращою, ніж 20 років тому, – розповідає посадовець. – Я днями повернувся з Краматорська: там керівництво навчальних закладів готове збільшувати частку української мови, але бракує викладачів. Та й українська, будьмо чесними, не звучить на підприємствах того ж Краматорська, де проходить практику та працюватиме у майбутньому значна частина студентів».
Тому до збільшення частки української мови у навчання на сході держави треба ставитися з розумінням, наголошує Максим Стріха. Водночас він вважає, що державна політика щодо мови освіти має бути синхронізована з популяризацією української мови у світі.
«Питання української мови як іноземної є похідною від питання української мови як державної. Але бачимо прогрес: не так давно у парламенті під час міжнародних зустрічей синхронний переклад для українських політиків робився російською. Зараз він відбувається українською. Міністерство зробило стандарт української мови як іноземної для всіх рівнів володіння нею, наказ міністерства затверджено ще від 2014 року. Тобто кожен виш, в якому вивчають українську мову іноземну, має право видавати сертифікати на володіння нею», – наголошує Максим Стріха.
Учасники круглого столу наголошують, що в країнах Євросоюзу, так само як і в Україні, одною з умов надання громадянства іноземцям є володіння державною мовою. І якщо в Україні рівень володіння не конкретизований, то в більшості країн ЄС ідеться про сертифікат щодо володіння мовою, іспит чи тест, який передбачає конкретний рівень знання мови для охочих отримати постійну роботу, право на постійне проживання чи громадянство.
Все частіше чути: “Я украинскій русскоязичний патріот і мову учіть мнє нєт надобності, потому что мєня і так всє понімают”. Спробуємо розібрати суть питання і проблематики.
Я — Антон Дмитрович Мухарський народився в місті Києві в абсолютноросійськомовній родині. Родичів в селі не маю ані по батьковій, ані по маминій лінії.
Вперше почув українську мову в природніх умовах (не враховуючи шкільних занять) у віці 13 років, коли ми з батьками поїхали відпочити у село Махаринці, і був страшенно здивований, адже на ті часи в абсолютно русифікованому Києві її можна було почути хіба що на базарі у вигляді суржика.
У 1989-му році повернувшись з армії, потрапив у вир подій першої хвилі українського відродження, яке знамените тим, що породило фестиваль “Червона рута”, літгурт “Бу-ба-бу”, та ще цілу низку культурних та мистецьких подій завдяки яким хотілося себе ідентифікувати саме як “модерного українця”, а не “шароварно-аграрного штемпа” від якого тхне часником і нафталіном.
На той час я вчився в театральному інституті ім. Карпенка-Карого. У нас на курсі було декілька хлопців та дівчат з Новосибірська (керівник курсу притягнув їх з собою з Росії). За якийсь рік вони досить не зле опанували українську, а за два вже отримували вищі бали на іспитах зі сценічної мови.
Ключовою лінгвоформою, аби змусити їх зробити над собою зусилля, була незабутня фраза нашого викладача з цього предмету: “Якщо ти за два роки не навчишся вільно розмовляти українською ти — або дебіл, або дефективний, або лінива тварина? Краще зізнайся в цьому прямо зараз і я не буду до тебе чіплятись, бо що з хворого або з тварини взяти? Квола “трієчка” тобі завжди буде забезпечена. Але більшого не вимагай?”
Розумію, волюнтаристський підхід, психологічний тиск і все таке. Але людина тим і відрізняється від тварини, що здатна зробити над собою вольове зусилля заради самовдосконалення. З цього роблю суворий висновок — ті хто здатні зробити над собою зусилля і вивчити мову або дебіли, або дефективні, або просто ліниві тварини)))) Варто відверто в цьому зізнатися і до вас не буде жодних претензій. Квола “трієчка” на право називатися громадянином України вам завжди буде забезпечена. І не треба впадати в істерики типу: “А-а-а-а-а-а, знову ці бандерлоги на нас наїжджають”. Повторюся, я народився в Києві в абсолютно російськомовній родині… Лінь, пристосуванство, брехню, байдужість, шахраювання і пересмикування фактів давайте залишимо для “руського міра”. Все ж таки ми будуємо МОДЕРНУ УКРАЇНУ! Так що,як казав Великий Покальчук: “Вчіть, б…дь, українську мову!”
Всім гарного дня і гарного настрою.
Автор: Антін Мухарський, український письменник, актор, телеведучий
Степан Бандера - наш герой»: известный артист рассказал, как стал почитателем украинского националиста
Он рассказал о истоках своего интереса к украинской культуре.Украинский артист Антин Мухарский, также известный как Орест Лютый, рассказал, как в 90-е годы по собственной воле украинизировался и стал почитателем Степана Бандеры.О истоках своего интереса к украинской культуре он рассказал в интервью "Апострофу", передает Хроника.инфо."Я - коренной киевлянин, родился на Подоле, и лет до двадцати был просто Антоном Мухарским. Вернувшись из армии в 1989 году, а служил я в группе советских войск в Германии, я уже не застал той страны, которую помнил. Я попал в какую-то совершенно новую украинскую модерную среду. Она включала в себя спектакли Андрея Жолдака (он преподавал у нас на курсе в Театральном институте), первый фестиваль "Червона рута", активную публичную деятельность литературной группы "Бу-Ба-Бу", прозу Юрия Издрика и Тараса Прохасько", - заявил Мухарский.По его словам, он тогда вдруг почувствовал, что эта новая украинская культура и есть тем маркером, благодаря которому можно дистанцироваться от понятия "советский человек", "гомо советикус"."По сути, жить в поле модерных украинских смыслов, которые рождаются буквально на твоих глазах. Все это к тому же совпало с 1990 годом, с "революцией на граните", когда мы, студенты Театрального института, ходили на Майдан, поддерживали эти акции. Все это захлестнуло - присутствие при рождении чего-то могучего, нового, необычного, а главное, - современного. И тогда я по собственной воле украинизировался. Перешел в быту на украинский язык, сделал себе оселедець на макушке, одел черную сорочку-вышиванку, прикрепил к ней значок "Степан Бандера - наш герой". В тот момент и родился Антин Мухарский. Непосредственно произошло это на Хортице, где я помогал отцу, режиссеру-постановщику массовых зрелищ, проводить большой праздник, посвященный 500-летию казачества. И директор этого заповедника повел меня в свои закрома, где показал, в частности, реестровые списки украинского казачества. И в них не было никаких Антонов - только Антіни. Так я и решил себя называть", - рассказал артист.Он также добавил, что его сценический образ "Орест Лютый" родился 11 мая 2011 года в Одессе.Читайте также: "Антонов" решил отказаться от народного названия Ан-178"Я вел большой корпоративный праздник у одного из бонз Партии регионов. И во время работы перекинулся несколькими украинскими фразами с депутатом Олийныком. И вдруг ко мне подскочила местная вульгарная дама, в декольте, вся в стразах, с губами на пол-лица. Пунцовая от гнева и кричит: "Чтобы я здесь никогда этого не слышала! В зале сидит Джарты Василий Георгиевич, святой Агафангел, жена Януковича с сыновьями, а вы здесь на этой телячьей мове разговариваете". Мне, естественно, кровь кинулась в голову, но, как уже неоднократно случалось в жизни, подобное оскорбление пришлось проглотить из-за продажности актерской профессии. Мол, кто ты? Нанятый артист. Молчи и исполняй свой номер. Но именно тогда, в ночь на 12 мая, в одесском отеле "Моцарт" и родился Орест Лютый. Я тогда написал две его первые песни: "Лукьяновский СИЗО", в который преобразовался "Владимирский централ", и бандеровскую версию "Мурки". Говорят, что художника может обидеть каждый, и власть имущие с ними никогда особо не церемонятся. От этого панибратства и высокомерия страдают все без исключения творческие люди. Орест Лютый поставил себе задачу мочить таких хамов, сильных мира сего посредством музыкального творчества", - рассказал Мухарский.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]