Зазвичай змагаються за першість, наші керманичі – за те: кого першим вигонять.
Кривосуддя, як перший лідер громадської недовіри
Від Євромайдану лідирувала суддівська команда. Тож 08.04.2014, під тиском обставин і громадськості, прийнято закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
А навздогін – «Про очищення влади» (люстрацію). Попередньо схвалено і законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).
А віз і нині там. Навіть відкотивсь – президентсько-парламентська реформа не лікує, а руйнує правосуддя.
Ні, парламент неспроможний утворити нормальний суд нам не треба.
Горе-уряд, як другий лідер громадської недовіри
А далі уряд об'їхав суддів на кривій, наразі - він ні живий, ні мертвий. Так курка з відрубаною головою буває ще біжить. Змістовні аргументи за відставку економічного блоку уряду у холодильниках і кишенях, силового - прямо зараз на Майдані. Формальні - невиконання Програми діяльності Кабміну на 2015 рік, Коаліційної угоди, парламентський вотум недовіри.
Електоральні - народна зневага і рейтинг у межах статистичної похибки. Одна справа шулерські розклади під куполом, інша - народна обструкція.
Наздогад буряків навіть президент здогадався запросити прем'єра на вихід. А ще 15 грудня, спільно з прем'єром та спікером, божився: «Питання про зміну Прем'єр-міністра - не перебуває на порядку денному.»!
«Ми вважаємо неприйнятними будь-які форми взаємопоборювання всередині парламентської коаліції як такі, що "ллють воду на млин" ворогів української державності та демократії.», - надривались підписанти. Обнялись, і президент, щоб іншим було неповадно, сам «наїхав» на коаліційний уряд.
Моральні аргументи? Їх з надлишком, але це - не за адресою, не до цього уряду.
Зрештою, яка різниця п'ять чи десять відставок личить, коли й однієї досить? Але й на неї парламент не спромігся.
Чим і довів власну недієздатність. Огортає сумнів: політична еліта нації зібралась під куполом, чи лікнеп для неофітів?
Байдуже і те, солідаризувався парламент з кабміном, чи проголосував нехлюйськи. Діагнози різні, кінець один - бігом на перевибори.
Ні, парламент, нездатний відставити недієздатний уряд нам не треба.
Верховна Рада, як фальшива візитівка України
Мордобій - регулярне послання від нашого парламенту світові. «Регулярно» не значить «неперервно», адже й серійний убивця не убиває протягом 24-х годин щоденно.
З таким парламентом ненашій Раші тележаб монтувати зайве, розкручуй документальний серіал з приспівом: дивіться кому помагаєте.
Парламентський мордобій - це провокація проти України.
Не думаю що свідома, але тим гірше: неусвідомлення наслідків власних дій - чорна мітка професійної політнепридатності.
Мітка не лише фігурантам, а усьому скликанню. Яке не спромоглось вжити до колег-хуліганів інших заходів, окрім морального заохочення.
Замість приструнити бешкетників, скасувати недоторканість мудрують: куди дивились сім'я та школа; мордобій проблема етична, естетична чи культурологічна; і як потрібен Моральний кодекс народного депутата на кшталт хрущовського Морального кодексу будівника комунізму.
А ще подейкують про парламентські прецеденти: колишні бійки, штовханину, блокування трибуни.
Так, в історії Верховної Ради бувало різне, але в історії незалежної України ще не було щоб окупант плюндрував і паплюжив нашу рідну землю.
По великому рахунку, саме невідповідність дрібного масштабу цього парламенту глобальному масштабу подій - головний аргумент за його негайне переобрання.
Дивіться, хто зостався
На сьогодні у складі коаліції зостались лише дві фракції: урядова і та, яка ініціювала відставку уряду! Порівняно з такою гримучою сумішшю, серпентарій - джентльменський клуб за інтересами.
Тож не питайте, чого цю коаліцію покидають кращі.
Дивіться, хто пішов
У листопаді 2014-го коаліцію утворено у складі 5-ти фракції і 302 депутатів. Конституційна більшість, між іншим.
Логічно, що об'єднались усі партії Євромайдану. І уклали непогану Коаліційну угоду. І включили її у Програму діяльності уряду на 2015 рік.
Рік пройшов, з виконання Програми і Угоди кінь не валявся, поточне життя погіршується, перспективні реформи - не закладені, «правопорядок» - у лапках. Брудна робота - чиста відставка.
Минулого вересня полишила коаліцію Радикальна партія О. Ляшка. І поквапилась.
Коаліційна угода - не шлюбний контракт. Які б емоції не вирували, домінувати має політична відповідальність. Коаліційний уряд отримав від парламентської коаліції річний мандат, відтак - шанс проявити себе протягом повного року.
Рік сплив, уряд проявився у всій красі і відзвітував у всій огидності. Парламент визнав звіт незадовільним, момент істини настав. І тут же закінчився - обіймами уряду-банкрута і збанкрутілого парламенту.
Момент істини - це випробування не лише для парламенту у цілому, не лише для коаліції, а й для її членів.
«Батьківщина» вийшла абсолютно своєчасно - точно на точці неповернення. Повагавшись, їй наслідувала «Самопоміч».
Точка неповернення пройдена, коаліція Майдану припинена. Може бути коаліція з «тушками» чи з «тітушками».
Ні, такий парламент нам не треба.
Виборчий закон від Януковича, як останній рубіж самозбереження
Як не чіплятись за мандати, а дострокових виборів не уникнути.
Єдина справа, яку до того необхідно заладнати - замінити виборчий закон, освячений Януковичем. Бо за старим законом ми отримаємо стару Верховну Раду, а вони конвертують мандати восьмого скликання - у мандати дев'ятого.
Звісно, є депутати і фракції які того варті, але якраз вони перевиборів не бояться і за збанкрутілу коаліцію не чіпляються. Краще б ухвалити Виборчий кодекс, але наразі згодиться і закон, аби був він пропорційним, ще й дозволяв голосувати за конкретних кандидатів, а не гамузом - за увесь список. Належних моделей у демократіях апробовано достатньо, було б бажання.
Ні, від цієї Верховної Ради, окрім нового виборчого закону, нічого більше не треба.
Замість післямови.
Не минуло й тижня, як вже усі побачили, що цей уряд треба було гнати в шию.
Щоб запобігти бешкету 20 лютого, вистачало й інформації і матеріальних сил та засобів. Але трапилось те, що трапилось: парад урядової безпорадності.
Трапилось лише тому, що уряд хлипкий, бо не може бути іншим уряд народної недовіри.
Зате сподіваємось на цікаві пости профільного міністра у Facebook.
Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO |