Київ побачив стіну гарячих сердець українських вболівальників

7 вересня 2010 року у Києві відбувся Марш "За український футбол!", проведений за сприяння Всеукраїнського об’єднання "Свобода". Понад 2000 вболівальників з різних куточків України пройшли від стадіону "Динамо" імені В.Лобановського до Федерації футболу.

На площі перед стадіоном "Динамо" зібралися фанати різних клубів – київського "Динамо", львівських "Карпат", одеського "Чорноморця", дніпропетровського "Дніпра", кіровоградської "Зірки", сімферопольської "Таврії" та інших українських клубів. Кожне угрупування скандувало свої речівки. Та враз площа об’єдналася. Одна з "фірм" затягнула Гімн України. Славень підхопили всі учасники Маршу.

На знак протесту проти заборони застосування піротехнічних засобів на українських стадіонах фанати запалили димову шашку. Міліція поводилася на диво спокійно та не втручалася у дії учасників маршу. Подумалося: так би і на стадіонах.

Допоки формувалася колона, координатор акції Ігор Мірошниченко розповів журналістам як став жертвою необмежених прав міліції на стадіоні. Так у його рідному місті Суми під час проходження міліцейського кордону його обшукали та відібрали знаряддя праці – ручку. На тому ж матчі одну жінку змусили роздягатися, мотивуючи свої дії тим, що вона під одягом може пронести піротехніку. "Міліція зараз має необмежені права. Потрібно припинити міліцейське свавілля, адже на стадіоні головний – уболівальник, саме заради глядача відбуваються матчі", - підсумував Ігор.

Колона рушила з піснями. В різних кінцях вболівальники затягнули "Червону руту", "Там, під львівським замком", "Лента за лентою". Серед учасників акції був навіть баянист з інструментом.

Прикметно, що поруч із найактивнішим угрупуванням фанатів ішов "Беркут" у повній бойовій екіпіровці. Правоохоронці побоювалися свого ж стереотипу про фанів – як неадекватну масу, готову в будь-який момент чинити "бєзпрєдєл". Цей примарний стереотип ще довго їм затьмарюватиме очі й змушуватиме тягати на собі бронежилети і щитки.

Колона ішла до ФФУ 2,5 години. Проте за цей час не зменшилася, а поповнилася перехожими киянами, які, довідавшись про вимоги Маршу, долучалися до ходи. Хоча деякі випадкові спостерігачі викликали жаль – на їх обличчях виднівся безпросвітний споживацький смуток. А так хотілося бачити світлі очі!

Марш завершився мітингом, на якому були озвучені вимоги українських вболівальників до Федерації футболу України, серед яких:

1. Не допустити об’єднання чемпіонатів та кубків України та Росії та припинити усякі дії в цьому напрямку.

2. Максимально обмежити кількість легіонерів в українських клубах усіх ліг.

3. Заборонити натуралізацію іноземних гравців та їхні заявки до всіх національних збірних України, окрім футболістів українського походження.

4. Припинити міліцейське свавілля на стадіонах, скоротити кількість міліції під час матчів і запровадити європейську практику стюардів.

5. Допустити безперешкодне використання патріотичної символіки на стадіонах.

6. Дозволити контрольоване використання піротехнічних засобів під час матчів.

Перед учасниками Маршу виступили голова Київської міської організації ВО "Свобода", палкий вболівальник футболу Андрій Іллєнко, голова ГО "Люстрація", колишній футболіст Олег Осуховський, голова Сумської обласної організації ВО "Свобода", спортивний коментатор Ігор Мірошниченко. А найпалкішою була промова львівського свободівця Юрія Михальчишина:

"Сьогодні я маю честь представляти багатотисячну армію львівських "Карпат" і радий сьогодні вітати фанатів усіх клубів. На один день ми з вами довели, що немає ніякої клубної ворожнечі там, де є інтереси Нації. Сьогодні в одній колоні йшли вболівальники київського "Динамо", одеського "Чорноморця", харківського "Металіста", львівських "Карпат", чернівецької "Буковини", вболівальники з Рівного, Запоріжжя, Дніпропетровська та всіх обласних центрів України, де є український футбол і де на трибунах є українські патріоти.

Рух за незалежність України в кінці 80-х років починався зі стадіонів. Саме на стадіонах Києва і Львова українська молодь, яка усвідомлювала свою національну приналежність, показувала, що займатиме активну життєву позицію. І на сьогодні з гордістю можу сказати, що український фанатський рух – це авангард української патріотичної молоді. Немає ніде так багато молодих патріотів, як на українських трибунах. Це розуміє влада. Не даремно нас із вами намагаються показати як неконтрольований натовп, який схильний до масових безпорядків, прагне будь-що викинути провокаційні витівки. Говорять, що ми створюємо екзотичні "картинки" для іноземних телеканалів. Нас намагаються дискредитувати.

Сьогодні фанатський сектор – це територія свободи, де нема бандитської влади, де влада належить нам, молодим, красивим хлопцям та дівчатам, за якими майбутнє. І коли ми зібралися в одну колону – ми побачили, що нас не десятки й не сотні. В Києві, який деякі "інтелектуали" вважають русифікованим, кілька тисяч української молоді марширувало пліч-о-пліч. А завтра ми вийдемо за межі стадіону, за межі сектора і повернемо собі цю країну. Адже наша боротьба починається із сектора, де кожен з нас підтримує свою футбольну команду, завтра ця боротьба продовжиться на українських вулицях, а післязавтра – нам із вами доведеться будувати нову Україну.

Перед нами багато випробувань. Але ми довели, що Україна – єдина. Тут немає поділу на Схід і Захід, Північ і Південь, україномовних і російськомовних. Адже в одній колоні ішла українська молодь, яка прекрасно знаходить між собою спільну мову. Це молодь, яка знає, що таке плече друга, що таке небезпека, бойове побратимство. Ця молодь не відвернеться, і у випадку загрози прикриє товариша. Фактично фанатська молодь – це молодь, яка у мирний час веде війну проти обивательського зомбування, брехні у ЗМІ, репресивної системи. І в цій війні нас все більше кожного дня.

Ви прекрасно знаєте, що на секторі кожного стадіону є голоси, які говорять: "давайте футбол – окремо, а політика – окремо", "давайте зробимо сектор аполітичним, щоб до нас прийшло більше людей", "давайте не будемо займатися націоналізмом і агітацією". Це теж політика. Влада не хоче, щоби ви стали політично активним свідомими громадянами. І вони вас провокують на те, щоб під маскою аполітизму зробити фанатську молодь байдужою, пасивною. А врешті-решт під приводом підготовки до Євро-2012 розкласти фан-рух зсередини, купити або залякати його лідерів і перетворити його в таку саму анархічну масу обивателів, які і так заповнюють наші вулиці. Чи ми віддамо їм наші вулиці? Ми віддамо їм трибуни? Ми віддамо їм наші міста? Ми віддамо їм свою країну? НІ!!! Тому сьогодні слід розуміти, що ми з вами – це остання лінія оборони. Нас не врятують парламентські партії: вони зажрались, продалися, вони просто бездарні імпотенти.

Нас з вами врятує стіна гарячих українських сердець, міцних українських грудей, ліс піднятих вгору українських правиць із затиснутим кулаком. Така молодь – залізна, її не залякати репресіями, не купити "перспективою вигідної кар’єри". Нас ніхто не може змусити зректися назавжди обраного шляху. У футбольного клубу мого міста є девіз, якому слідуємо, я впевнений, і всі ми: "Завжди вірні!" - своїй команді, своїм "фірмам", своїм трибунам, своїм містам, своїй країні. І жодні товстопузі морди, які купили наш з вами футбол та хочуть купити ще й нас, не мають над нами влади. Ми повернемо собі країну! Ми повернемо собі майбутнє!

Дякую за те, що у вас такі палкі незламні серця! Слава Україні!".

Промова Юрія Михальчишина здійняла шквал оплесків, а очі учасників Маршу натхненно заблищали.

Після цього вимоги до ФФУ пішли передавати координатор акції Ігор Мірошниченко та Олег Осуховський. До них вийшов віце-президент ФФУ Борис Воскресенський. Він зазначив, що Федерація обов’язково дослухається до вимог вболівальників і в цей же вечір під час матчу національних збірних України та Чилі на стадіоні замість міліції слідкувати за порядком будуть стюарди. Він також заявив, що об’єднання чемпіонатів не можливе. Проте функціонер протестував проти вимоги дозволити використання піротехніки на стадіонах. Воскресенський зазначив, що кожен фаєр на міжнародному матчі обходиться ФФУ штрафом. Певно, для виконання усіх вимог фанатів одного маршу недостатньо ;)