He developed a teaching how to make man healthy spiritually and physically, and left about a hundred notebooks with his articles, poems, parables, and tales. He often spoke and wrote in parables, and many of his words require interpretation; and many more of his works were written in the period of his development into the God of the Earth, as he was named for his life and deeds. The most important of Porphyry Ivanov's works are "Praise Be to the Lord" Hymn, Dear Child, The Victory of Mine, The Teacher Writes It, and About Nature.

Porphyry (Porfiry) Korniyovych Ivanov

1977 рік 13 січня

Учитель Іванов

Набір – Ош. З копії оригіналу. (в1412)

    7701.13   Тематичний покажчик

Медицина  1-3,42

Оздоровлення  9,28,39,40,4376,110,123

Новий потік  16

Розове тіло  16

33 рубля  9

5 порад 5-конечна зірка  40

Перший чоловік Бог  12

Хороше, погане  11,176

Війна  29,32,70

Дві сторони  38

Тепло внутрішнього характеру  70

Еволюція  40,50,51,84-86,99,100,107,

108,116,162,181

Ворог  71

Учитель історія:

Дитинство  40-50,47,183,187

Юність  50-70,188

Природа ворог  70,83

Допомога  86

Ввічливість, прощати, не карати 84,

85,86, 100,101

Просьба  132,133,143

Не готовиться на завтра  138,144

Помилування  85

Бажати іншому, що собі  140

Всім однаково, спільна мисль,

Допомога бідному  140

Звірі, мисливці  170

Бог отець, Бог син, Бог дух святий  181

Терпіння  109

Сабж

Батько, отець український рідний

1. Мене як такого брали для дослідження спеціалісти психіатри в лікарні. Вони вважали мене психічно хворим, ненормальним: розвиток параноя, шизофренія. Я з ними як із такими зустрічався ввічливо. Дуже боявся й боюсь зараз їхнього режиму. Не так страшний він, як страшні там люди. У них своє самодержавство від найпростішої нянечки до найголовнішого лікаря. Усі вони – не за хворого. Їм його за системою привезли, вони не проти, щоб його прийняти. Вони – на роботі, їм треба гроші, їм за це платять. Зміна за зміною здає свою роботу, іде від неї. Я був там, зустрічався з лікарями, говорив з ними як з адміністративними особами. Ніхто з персоналу не скаже на свого лікаря, що він нічого не знає, а завжди  таку особу вона чи він похвалить.

      2. Я до них як таких підходив і завжди їх називав бідними людьми за їхнє, чого вони в своєму житті не зробили. А їм доводилось робити, але в них не вийшло. Вони стараються вилікувати хворобу таку, котру посадила природа. Це – ніщо. Перш ніж бути в людях лікарем, то треба зробити самого себе лікарем. А люди є природа,  вона не всіх  оточує своєю силою для життя свого. Вона й навчила, як треба буде іншому чоловікові ображеному, хворому помогти. Треба сил набратись у природи, щоб вона тебе освітила за твоє діло заслугами. Героя роблять люди. А люди одержали від нього небувалу користь, поміч в їхньому житті. Хіба це  було б, якби ми позбулися лікування того, котре штучним, технічним помагало.

      3.  А тепер ми доб’ємось від природи, тому що цей за дорученням природи нам про весь цей початок описав, як люди стали на ноги ставати, щоб в природі наша народна медицина, що помагає, сама себе викинула в людях заради свого життя. Це треба вірити Богові, його треба просити. Чашку борщу їдять, а потім живіт прорвався, заболів. Кого просити? Ми ж його не бачили й не хотіли знати, а взялись це все оформити теоретично. Я обізвався, у цьому є чоловік з ученою головою, виявив своє бажання для будь-якої хвороби молоти на муку властивості, щоби кусати й водою запивати, треба теоретичне знання. Ми для людей почали робили, у нас виявився свій лікар ученого характеру. Він освічений, у себе за столом у своєму кріслі. Він нічим і ніяк не хворів. До нього звернулась бабуся з хворими зубами.

    4. У нього рецепт для кожного відомого захворювання. Він пише й посилає туди, де ці ліки придбати. У бабусі зуби болять. Вона до вченого спеціаліста звернулась. Треба вірити, треба робити – це вчені говорять. Вони як учені по латині роблять за історією це діло. Лише б один чоловік у будь-якому місці зі спеціальністю - тут десь візьметься другий. Чи буде поміч у цьому, а діла для будь-якої речі розвиваються. За царя тупо це йшло й за Радянської влади. Вона визнавала на фронті цього діла такому чоловікові. Він тільки народився – зробився воїн, він не поступається іншому. Так воно робилось, воно робиться й буде робитись царське самодержавство. Медицина, вона населення не задовольнила. Так само на зміну прийшла Радянська влада, вона збагатила сама себе.

    5. Люди в погоні зі своїм ділом лікареві дали право адміністративно командувати. Держить хворого. Хворий бачить ввічливість, він там зав’язує очі й біжить звідти геть. Лікарня – це непогане діло.  Туди потрапити будь-якому можна. Щоб гарантія була, такого чоловіка природа не народжувала. А природа – є люди, їй уже набридло так зустрічати й проводжати всіх людей. Вони природою народжувались живими енергійними дітьми, вони виходжуються до свого благополучного дня. Будь-який чоловік від свого захворювання не гарантований. Це наша неміч, вона нас накриває. А вчені люди для цього діла озброїлись. Їм лише б хто-небудь брязнув, сказав – вони зі своєю швидкою приїхали, узяли під свій контроль. Їм треба діагноз хвороби.

     6. Лише б вона не заразна. А сам хворий, говорю, захворів не на жарт. Для них це робота та ще яка. За чоловіком, за хворим доглядати тяжко. Для всіх живущих  на білому світі краще було б не хворіти. А ми, усі люди, хворіємо й мучимось до невпізнанності сильно й тяжко. Ми матеріально жили всі: у нас нема й нема де взяти. Люди за гроші купляють і за гроші продають – яка тяжка в цьому комерційна робота. Природа, вона терпить: живого народжує, а мертвого в землю хоронять – це все ми зробили самі. Треба б іти по цій ось дорозі, по котрій потрібно йти, але люди не пішли: їм треба була хороша й тепла сторона. Вони цим, що є, не задовольнили себе. Їхнє діло одне – убити ворога. А він виявився сильним.

    7. Люди самі себе не пожаліли, а царя прогнали. Їм набридло жити в неволі, вони скинули його.

    А хіба тепер хто-небудь із природною історією розбирався? Він почав проходити свої кроки, усю свою молодість у труді віддав. І також Радянській владі не жалів, а все те, що буде треба, до 35 літ віддав. А в 1933 році довелось зустрітись із умовами.  Вони мене поділили: собі забрали весь нерухомий капітал, а мене роззули, роздягнули й тягнули в природу, щоб я з ними не зустрічався. Як такий із головкою занурився й став жити. Мені холодно й погано, але моє здоров’я – прекрасне, чим я став перед усіма хвалитись. А зустрічні мене стали визнавати як такого. Свою претензію піднесли, говорять: щось ви самі загартувались, не простуджуєтесь, не хворієте.

    8. Я це все не присвоюю, нехай воно буде вам. Вода у вас є, повітря є, і земля є. А ними треба користуватись уміло, свою любов проявляти. Хто кого любить з усіх, і між ними дружба, у них є і лад. А хто не любить свою роботу, успіху не одержує. Раз лікар за свого хворого не уболіває, уже в нього реального не виходить. Будь-яка трудна робота від чоловіка потребує вміння й любові. А ми приймаємо в свої умови хворого, наказуємо нянечці, щоб вона слідкувала за ним. А сам лікар йому для чого? А хворому така постановка не подобається, у нього в голові інше. Він би сюди зроду сам не приїхав, але їхати більше нема куди. Говорять: для того є лікарня. Від такого роду умов тварина в баз сама не піде, її жене палиця. А лікар добре знає свої сили, він стоїть на черзі.

    9. Він буде там скоро. Хто там хоче бути? Такі люди не народжувались. У природі для цього треба робити, щоб нам не хворіти, не простуджуватись. А те діло, що ми зробили й це маємо, нас не задовольнило. Два варіанти ми прожили. А щоб між нами не було тюрми й лікарні! Ми свою ненависть зживемо, лише введемо 33 карбованці всім. Буде мало – усім прибавимо. Солдат буде з душею служити, він буде славний. Ми, усі наші люди, для цього ось робимо самі, щоб усі люди так робили, щоб у них вийшло. Образу класти на кого-небудь за щось не треба. Ми народились нею, ми хотіли бачити, а нам природа за нашим розумом все давала. Чоловік цього захотів, він у людях таким зробився, вона йому не відмовила. Люди цього самі хотіли, у природі простору досить.

    10. Це є розум людський життя, воно чоловіка оточило його думкою. Він щось у цьому загубив, йому треба в природі знайти. Він багато часу в цьому хворів, а йому природа як такому чоловікові не дає. А в нього як у такого чоловіка – народжене. Він же це все одержав через своє тіло в природі, вона повинна йому дати. Чоловік хотів побачити те, чого він не бачив. Йому одному хотілось мати якийсь прибуток, у нього розвивалась мисль. Але другого такого ж самого чоловіка вона ледь-ледь посадила на землю. Один чоловік хотів, по його не вийшло. Вона дала йому мисль на його діло. Нехай він у своєму житті сам це робить.

      Коли він був на білому світі один-єдиний чоловік, то природа була непочатим джерелом. Чоловік нічого не потребував, а сили були Божі. Що треба було йому для розвитку його життя в людях, природа нічого не пожаліла.

    11. Узяла й як жінку йому до ніг вкинула. Він з нею зустрівся вперше, був цим задоволений. Тільки не за його такого думкою в природі вийшло. Здавалось би, треба мене як першого чоловіка слухатись і берегти все добро природне. Вона мені говорить: ми з тобою є хазяї, нас природа для нашого життя народила й показала нам перші початкові плоди – це природне на дереві яблуко. Вони оточили себе запахом аромату, у них виробився апетит. Зуби вони мали, їм захотілось це діло покуштувати. Вони стали кусати, вони стали жувати й ковтати. У них стало технічне всередині робитись, а в тілі не стало. Вони почули холод, неприємне в тілі почуття. Вони вже оточили себе нестатком. Вони звернулись до Бога зі своїм гріхом. А він їм голосом сказав своє слово: Адам, Адам! Що ти зробив? Йому відчинив ворота, щоб іти й відшукувати для себе хороше й тепле.

      12. У зв’язку із цим не треба класти образу на когось. Самі люди пішли в природу й стали зустрічатись із поганим і хорошим. Їм стало прищеплюватись. Вони стали розуміти, стали ждати час. Він не стояв на місці. Стали до того як такого готуватись. Були тяжкі в природі дії: їм треба, а природа їм не дає. А люди є люди, їх треба годувати, а природа не пожаліла їм дати овечку, корівку, коня, вола. Словом, оточили себе люди живим. Вони - мисливці, вони - риболови, вони - хлібороби. Комусь був урожай – комусь посилався голод. На все треба було чоловікові труд тяжкого характеру. Це чоловікова мука. Природа виє, природа просить, вона на цей заклик відзивається, жадаючому посилає, а в ситого відбирає. Хитрун убиває, а заєць бідний відповідає. Його жене лисиця, а вовк жде.

    13. Це природна кровожерлива боротьба. А чоловік, він у цьому хворіє. Якщо в нього невдача, він гине. Природа, і це вона в себе має.

       Я, говорить Паршек усім нам, не мисливець, не рибак і не який-небудь  будівельник, не геолог, і в експедиції не беру участь. Я – уболівальник за людей у біді, за що природа мене такого вибрала, мене цим освітила. Я не лікар, котрому треба діагноз. Він ним помагає, чоловікові легше стає, він іде на фронт свого життя. Що він для цього робить, щоб не хворіти, не простуджуватись? Усі люди не гарантовані, вони зможуть у будь-який час захворіти. Це є природа, вона їх зобов’язала для себе. Такому чоловікові, що захворів, побудували лікарню з усіма зручностями. Місце це технічне, у штучному, де введена хімія.

    14. Чоловік оточується людьми чужими. Це діло зроблено людьми не для когось, а для самих себе. Сюди можеш потрапити без повернення. Це така міжнародна організація Червоний Хрест, її звеличує сам персонал. Він приймає нового, що надходить. Не скажеш на зручність, поганим не назвеш, а скоріше від усього похвалиш. Ми такі є люди: стараємось похвалитись. Усі ми чужі, цим усім ми хвалимось. Стараємось щось в житті побудувати, щоб люди сказали: от, мовляв, хазяїн, уміє жити. Інших таких він учить, і так люди від людей навчаються добру, хорошому. А погане – це не наука, а природа. Вона в люди приходить, наробить свого в житті. Люди поплачуть, їх оточило горе, біда одна з усіх, а потім люди про це забувають. У людей народжується інше – радість.

    15. Вони вже звикли до хорошого й поганого. Люди не звикли до холоду. Він у них приходить один раз на рік. Ми, люди такі ось, до цього холоду готуємось. Цей час не прибутковий, а збитковий. Природа нам не дає врожаю, присилає звіра. Ми тварину ростимо, її ріжемо, продаємо – гроші будуть треба. А за гроші ми робимо мертвий капітал. Він у нас є села, хутори, міста. А ми, усі люди, один за одним – у землю. Нам, усім людям, гріш ціна. Ми ловимо, ми крадемо, ми знаходимо, ми тягнемо на-гора – убиваємо ми самі себе. Заводи ставимо, фабрики вводимо. Руки засукуємо, починаємо робити, а в ділі виходить живий факт. От ми так ми - зробили самі супутник, догодили своїм підготовленим у невагомості людям. Вони літали в атмосфері, повернулись назад на землю благополучно.

    16. Фокус технічний нам, людям, показували – це все не те є в житті своєму. Ворог лютує, валяє наших людей. Маленькі, великі люди – ми з вами вмираємо. Споруда не помогла. А як був між нами ворог, так він і зостався між нами.

      Люди наші, вони вмирали й вмирають, вони й будуть так ось умирати, поки ми не змінимо свій потік. Однобоко ми не станемо жити, а візьмемось за кругозір. Любов свою ми проявимо. Усе буде нове,  для нас красиве щезне як таке. А появиться не білий світрозове тіло, воно буде для нас однаково живе енергійне. Мого не стане - буде воно природне, ніколи воно не вмираюче. Це буде між нами такими.

    17. Ось що люди фізично знайшли, вони зробили все, щоб у природі жити. Вона їх як таких не стала турбувати, а пожаліла, своїми силами взяла обдарувала як Паршека одного як такого. Він тепер радується. Йому як такому ворота відчинені. Він тепер – завойовник своїм здоров’ям. Він заслужив своїм учинком, своєю любов’ю, своїм тілом. Воно не моє особисто, воно, тіло таке, природне. Своїм воно не може бути, воно зможе бути всесвіту небувале, але початкове. Це робити, що зробив я за 43 роки, можна зробити всім. Це не смертельне, а любовне природне явище. Природа – це є все для життя людського тіла. Воно в ній так живе легко й весело.

    18. Легко чоловікові буває тоді, коли є міцне здоров’я. Він його в процесі не втрачає. Він іде на злочин, він іде на рожен. А тіло є тіло – йому рожен не в моді. А от спокійне життя треба зробити. Ми не пробували це все зробити. Спершу будь-якого чоловіка на його такому місці треба попросити, він на цю ввічливу просьбу сам піде й поступиться. Цю ввічливість, котру я знайшов у природі, людям я представив. Вона зустрілась на путі між піонером і мною, Переможцем природи. Він мене вперше побачив. А я знав його такий зроблений ним учинок: він як піонер мені головку свою не поклонив і не сказав «Здрастуйте». Гордість у цьому всьому проявив. Я його назвав: піонер? Він обізвався, сказав: «А що ви від мене такого хотіли?» Я йому говорю:
 нічого, тільки ввічливості. Він тоді-то сказав: «Здрастуйте».

 Батько отец украинской
родной
1976 года 6 декабря-13.01.77.
192 c.

1. Меня как такового брали на испытание специалистами психиатрами в больницы. Они считали и считают: я для них психически больной, ненормальный, паранойя развитие, шизофрения. Я с ними как с таковыми встречаюсь вежливо. Очень боялся, и боюсь сейчас их режима. Он не так страшен, как там страшные люди. У них свое самодержавие от самой простой нянечки и до самого главного врача. Все они не за больного. Им его по системе привезли. Они не против его, чтобы принять. Они на работе, им надо деньги, им за это платят. Смена за сменой сдают свою работу, уходят от нее. Я был там, встречался с врачами, говорил с ними, как с административными лицами. Никто из персонала не скажет на своего врача, что он ничего не знает.      

      2. Такое лицо она или он похвалит. Я к ним как таковым подходил, и всегда их называл бедными людьми за их то, что в своей жизни они сделали. А им приходилось делать, но у них не получилось. Они такую болезнь стараются излечить, которую посадила природа. Это нечто такое. Прежде чем быть в людях врачом, то надо сделаться самому над собою врачом. А люди есть природа, она не всех окружает своей силой для жизни своей. Она и научила, как будет надо другому человеку, обиженному, больному, помочь. Надо сил набраться в природе, чтобы она тебя осветила за твое дело заслугами. Героя делают люди, а люди получили от него небывалую пользу в помощи их жизни. Разве это было, если мы от того лечения избавлялись, которое искусством, техническим помогало.

Батько, отец украинский родной 1976.12.06 – 1977.01.13 Иванов Учитель Редактор – Ош.