Как Скорик с Януковичем открыли обновленный музей Шевченко. Не для людей
Как известно, накануне Дня Независимости в Каневе после семилетнего ремонта наконец открыли Дом-музей Тараса Шевченко на Тарасовой горе. По приглашению знакомого я подъехал в Канев около 11 утра. Попасть на знаменитую во всем мире гору было непросто – внизу, где начинаются ступеньки (а их тут три с половиной сотни – именно столько шагов нужно сделать, поднимаясь к могиле Поэта), стояли «люди в штатском» и несколько рамок-металлоискателей. Попасть на гору можно было только по определенным спискам, удостоверение личности тут не пляшет… Как мне удалось пройти – пусть останется за кадром.
Комментарии к статье:
комментарии [3]
02.09.2010 23:52 Я УКРАЇНЕЦЬ ВАЛЕРІЙ
ГАНЬБА!!!!!!!!!!! СКОТИ А НЕ ЛЮДИ!!!!!!
28.08.2010 15:20 NO COMMENTS
Лора Пейсаховна Крупник (Скорик, по мужу) председатель об-ва "Украина-Израиль")
Бідний, бідний Тарасе, хто тільки не знущався над твоєю памятю!Ліховий со товариші розікрав гроші на ремонт, Ющенко понаставляв камяних ідолів біля тебе. А одного дня заходжу в міськвиконком - в залі засідань конференція якихось пігмеїв - розглядають питання про зняття памятникана на могилі Тараса??!! Чи можна таке уявити? Це ж зовсім розум розгубити. Отакі у тебе Тарасе нащадки.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
semko А що молодших та і взагалі нових людей немає? Нам в Місту потрібно енергійного, грамотного, ініціативного місьного голову до 50 років, який хотів і мав сили та бажання трудитися для людей. Хорошу.. [весь] Канів через 100-98 років [3]
klimenko_2015 ПЕВНО ЩО НАМ ПОТРИБНИЙ АКТИВНИЙ ЗНАЮЧИЙ НАШИ ГРОМАДСЬКИ ПРОБЛЕМИ ХАЗЯЙНОВИТИЙ МУДРИЙ ТА ПРОКАТАНИЙ ЖИТТЯМ ДЯДЬКО З МИСЦЕВИХ, В НИВЯКОМУ РАЗИ НЕ З ЧИНОВНИКИВ КАНИВСЬК.. [весь] Канів через 100-98 років [3]
WayBe Буду дуже усім Вам вдячний!
Зараз це критична потреба, як для мого підрозділу, так і для мене особисто.
Дякую, куме! Дякую друзі! Збори для Володі Буренка [1]