Неожиданный поворот: СМИ выяснили личность уничтоженного в Киеве главаря ДРГ
Уничтоженный в Киеве главарь диверсионно-разведывательной группы по данным СМИ оказался экс-разведчик ДУК "Правый сектор" друг Лесник, он же Олег Мужчиль, он же Сергей Амиров, он же Дорже Жамбо-лама.
Уничтоженный диверсант
Об этом сообщает "Лига" со ссылкой на собственные источники.
Он был главой Духовного управления буддистов Украины и настоятелем единственного в Украине официально действующего буддистского монастыря Шейчен-Линг, который находится в поселке Ольгино, что на Донетчине.
С началом войны главарь диверсантов стал разведчиком в ДУК ПС, но этим летом его изгнали из организации.
P.S: Если это тот "ЛЕСНИК", то ...? это тот человек, котрый со своими ребятами мстил в подполье в Донецке за Иловайск и за Дебальцево, склады и базы техники орков и штабы пускал на воздух! Это они вылавливали тех ублюдков в Донецке, которые кастрировали наших пленных ребят! Это они покушались на Захарченко и Гиви с Мотролером, ходили за ними как тень! это ТЕНИ...
Очень хочется что бы это было ошибкой, и "тот Лесник" был совсем другой человек.
ИсторииВойны. Вчера колонна Авакова ездила по Славянску с интересными проводниками - первой машиной шел джип первого зампреда СБУ Бухарева, и в штабе АТО в нее сел рядом с водителем какой-то седой мужчина в гражданской одежде, и показывал путь. Мне показалось любопытным узнать, кто этот мужчина, который по своей внешности никак не походит на грозного боевика. В штабе АТО мне удалось с ним пообщаться. Это оказался "Лесник" - командир оперативно-боевой группы СБУ в Славянске, работавшей тут с самого захвата террористами города. Группа "Лесника"-https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/796790197027945?hc_location=ufi
P.S: Надеюсь что журналюги что то напутали(((
“Аміров ненавидів Порошенка і подібних йому олігархів, які розкрадають країну і знищують українських патріотів на фронті”, – кажуть близькі загиблого патріота. “Він, уродженець Донбасу і український націоналіст знав багато такого, про що не знали звичайні люди. Але він не складав рук, і ділом, прямою дією боровся з такими “кровосісями”. Олег був одним із основоположників партизанського руху Донбасу. За чудове знання місцевості отримав псевдо “Лісник”. З початку 90-х років Олег Мужчиль займався розвитком націоналістичного руху на Донбасі. Коли розпочалася московська агресія, займався терористичною та диверсійно-розвідувальною роботою проти окупантів та місцевих заколотників-сепаратистів. Побув якийся час в ДУК ПС, але після закінчення Іловайського котла, вийшов із цієї структури.
Своїми діями він сплутував плани багатьом сбушним хабарникам і прихованим сепаратистам. Подейкують, що “Лісник” планував атентат когось із високопосадовців, може навіть вищого керівництва держави. Однак, ці чутки в більшості розпускають “примусорьонні”. Імовірно, подібна інформація виглядає правдоподібною для оточення через революційне мислення Олега. Та як би там не було, СБУ і держава показують “Амірова” як однозначного фсбшника і “агента Кремля”, що для усіх виглядає повною дурнею. Для будь-якої думаючої людини це виглядає наклепом”, – підсумовують близькі Олега Мужчиля.
Як вказують джерела ІНФОРМАТОРа у правоохоронних органах, про те, що це не була “московська ДРГ” свідчить те, що інформація про операцію не потрапила у відання секретної державної інформації СБУ. Цим займався підрозділ “Альфа”, який зазвичай не займається затриманням подібних осіб. То ж, можна вважати, що це була невдала спроба МВС або рядових сбушників вислужитись перед керівництвом.
Ось що пише відома українська журналістка, воїн, член Правого Сектору Олена Білозерська:
"ПРО ВБИТОГО У ПЕРЕСТРІЛЦІ З СБУ-ШНИКАМИ "РОСІЙСЬКОГО ДИВЕРСАНТА"
Posted on 2015.12.11 at 15:13
Що його звали Олег Мужчиль, я, звичайно, і гадки не мала. Для мене він був Лісник, або Сергій Аміров - по Фейсбуку. Аміров, до речі, від ісламського терміну "амір" - командир. "Сергей Командиров" - посміхнувшись, пояснив він. А справжні імена - навіть імена, не тільки прізвища - у нас питати не прийнято.
Він очолював один з підрозділів розвідки ДУК ПС (вийшов з ДУК за власним бажанням у кінці літа). Був висококваліфікованим розвідником-диверсантом і авантюристом до мозку кісток. Воював, за його словами, у Другу чеченську (на боці чеченців). Його не раз арештовували. Сидів у "Матросській тишині". Розказував, що там усюди килими і абсолютна тиша, яка діє на психіку краще за будь-які тортури. Кілька тижнів такого сидіння в "одиночці" - і переважна більшість людей готові розказати слідчим усе завгодно - просто за право поговорити з живою людиною.
Він очолював Духовне управління українських буддистів, був настоятелем буддійського монастиря. Почувши про це від нього, я недовірливо спитала, чи він справді щиро сповідує буддизм чи це для нього одне з багатьох прикриттів розвідника. "Одно другому не мешает, - посміхаючись, казав він. - Я путешествую по буддийским храмам, это моя легенда. И, конечно, я настоящий буддист".
Він не без захвату розповідав, як одного разу в Росії його намагалися "розколоти" справжні професіонали. Йому підставили освіченого буддиста (або спеціаліста з питань буддизму), який побував у тих самих священних місцях, їм було про що поговорити. Під час спілкування "буддист" час від часу вживав терміни, які стосуються іншої релігії - не пам'ятаю, можливо, індуїзму чи даосизму. Людина, для якої буддизм - лише поверхнево вивчена шпигунська легенда, ні за що не помітила б цього нюансу. Але Лісник, справжній буддист, одразу це помітив і зрозумів, що це підставна особа, яка намагається вивести його на чисту воду. "Ось так потрібно працювати", - казав він.
Він був родом зі східної України. Очолював кілька автономних груп, які з початку війни активно працювали на окупованих територіях і навіть на території Росії. Я бачила відеоролики з їхніх операцій - працювали добре. Згодом - причина мені невідома - Лісник осів на контрольованій Україною території, перевіз сюди частину своїх людей. Серед них були громадяни РФ, з тамтешніх радикальних опозиційних кіл, я особисто бачила двох.
Вживу ми з ним познайомились на початку літа цього року, коли він з кількома людьми осів на нашій базі. Познайомились і майже подружилися - з того моменту, коли він раптово з'ясував, що принаймні по одній з його улюблених спеціалізацій я володію знаннями і можу розмовляти з ним на рівних. Після цього була не одна ніч балачок взагалі про все - від серйозних політичних питань до дрібних випадків із життя. Розповідав таке - дуже шкодую, що не записувала по свіжих слідах. Мене дивувала легкість, з якою він розказував про те, про що люди його професії зазвичай мовчать. А коли я кудись ненадовго від'їжджала, він незмінно годував замкненого у моїй кімнаті Комцю Ватничка.
У минулому він, як і мій батько, був акваріумістом - це була ще одна спільна тема для розмов. Пам'ятаю, розказував, як неймовірно дорого коштує тримати акваріуми з морськими рибами і водоростями, і як заробляють (і як ризикують) контрабандисти, які переправляють сюди екзотичних морських риб і рідкісні корали. Не пам'ятаю, чи встиг особисто він позайматися такою контрабандою, але не здивуюся, якщо встиг, причому не для заробітку, а для власного задоволення. Він був з тих людей, для яких авантюра - все.
Неймовірно розумний, ерудований, харизматичний, з блискавичною реакцією. Це про нього колись я розказувала історію, як він у небезпечній ситуації з неймовірною швидкістю рив окоп і на питання: "Что, решил вспомнить молодость?" миттєво відповів: "Нет, решил встретить старость". Підтягнутий, рухливий, без шкідливих звичок, виглядав дуже молодо - як на мене, років на 40, я дуже здивувалася, коли дізналась, що йому за 50.
Розумом, лексикою, манерою говорити, парадоксальністю мислення, навіть блиском очей він нагадував мені Дмитра Корчинського. "Чому я сиджу і дивлюся на тебе, а бачу Корчинського?" - врешті-решт напряму спитала я.
- Потому что мы были в одних и тех же местах, учились у тех же людей, читали те же книги. Но разница между нами в том, что он философ, то есть, балабол, который ничего не довел до конца, а я военный, и я человек дела.
Його стосунки з "Правим сектором" були дуже складними. Дмитра Яроша він тупо ненавидів, асоціював себе лише з ДУК, і те - з деякими "оговорками". Постійно закликав до бунтів, терактів, будь-яких силових дій, як маячню сприймав усі аргументи на тему, що не можна робити такі речі, поки в державі не назріла революційна ситуація. Аргументовано, на історичних і сучасних прикладах, пояснював, що думка більшості - ніщо, що історію творять одиниці, відчайдухи. Чи не всі його розмови крутилися навколо цього. Говорив спокійно, переконливо, на вигляд абсолютно щиро.
На своїй сторінці у Фейсбук він постійно лаяв Яроша, ПС і взагалі всіх за млявість, нерішучість, неготовність вже зараз підривати усе, що рухається, і стріляти в усе, що піднімає голову. Це було занадто навіть для найрадикальніших наших радикалів, і врешті-решт ми з Лісником попрощалися. Не вигнали - пішов сам. Не знаю, як інші, а я, якщо чесно, зітхнула з полегшенням.
Як вам така, наприклад, розмова. Я почала казати, що якби завтра, припустимо, відбувся переворот і президентом України став би Ярош, жодна держава світу не визнала б нову владу.
Лісник перебив:
- Кто угодно, только не Ярош. Это вообще не тот человек.
- Послухай, я не схильна обожествляти Яроша, але реально кращого наразі не знаю. Він може чогось не знати або не вміти, але є головне - він порядна людина.
- А я худшего не знаю. Его уровень - сельский учитель, это максимум. А порядочность в политике... - і весело засміявся. Лісник чхати хотів на порядність і казав це абсолютно відверто. Можливо, він вважав її прийнятною у стосунках між друзями, але не більше.
Звичайно, я спитала в нього, що він взагалі робить у ПС, якщо так ставиться до Яроша. Він відповів, що він не в ПС, а лише в ДУК, і ДУК потрібен йому для того, щоб знайомитись з цікавими йому людьми. Щоб приходити до них не з вулиці, а під брендом ДУК.
Далі я спитала: "Якщо не Ярош, то ХТО??? Не можу ж я підозрювати тебе у бажанні привести до влади Сєню або Юлю".
- Я сам. И больше никто.
- У тебе такі амбіції? - я спочатку вирішила, що це жарт.
- Ну, если я возглавляю всех украинских буддистов, как ты думаешь, есть у меня амбиции? Я просто никого не вижу больше, кто потянет.
Я пробувала казати щось про те, що кар'єрна "стеля" для розвідника - це голова СБУ чи ГУР. Можна, звичайно, і вище, але для цього треба зав'язати з професією і років 5-10 побути публічною людиною, щоб тебе знали... Він мене не почув. Я вирішила тоді, що людина трохи втратила зв'язок із реальністю.
Дмитро Ярош, у свою чергу, поважав Лісника за професіоналізм, але не довіряв йому ні хвилини і закликав ставитись до цієї людини з великою обережністю.
У підрозділі Амірова, зокрема, були люди, про яких нічого хорошого сказати не можу. У нас була база біля великого ставка, на якій знаходились кілька невеличких підрозділів зі своїми командирами, і всі вони підпорядковувались нашому старшому командиру, який перебував на тій же базі. І от люди Лісника почали брати з місцевих рибалок плату за право ловити рибу у цьому ставку. Решта бійців, включно зі старшим, про це нічого не знали. Рибалки платили, але коли їм підняли ціни, поскаржилися на правосєків, які їх обдирають, і в нас почалися проблеми. (Нагадаю, що в "зоні АТО" правосєків взагалі офіційно немає). Ми доволі довго думали, що ВСП, яка заявилася на базу (добре, що нас попередили і вони нікого не застали) вигадує нісенітниці про якісь там скарги на нас.
Одразу після цієї історії Лісник і його люди буквально за півдня з нашої бази з'їхали. Більше я його не бачила. Тільки читала гнівні пости у Фейсбуці, де мало не кожне друге слово було на кшталт "підрив" і де наїзди на ПС чергувалися з повідомленнями ЗМІ про різні силові акції - не без натяку, що групи Лісника якось причетні до цього.
ІМХО, він просто загрався. Хочеш підривати - підривай, хочеш скидати - скидай, але мовчи, не піарся. Воюємо ж ми з квітня місяця мовчки, таємно, маскуючись під інші підрозділи, нікому сторонньому не розповідаючи про те, що робимо. Навіть зараз, коли я це пишу, наші хлопці в полі, на ворожій території.
Дурнею було б думати, що СБУшники не моніторять твій Фейсбук і не стежать за тобою, якщо ти у кожному пості закликаєш до державного перевороту. І не пристрелять тебе, якщо ти сидиш у квартирі, набитій зброєю.
Він казав, що в нього амбіції, що він хоче бути диктатором - але, як на мою думку, не стільки там було тих амбіцій, скільки потягу до пригод, ексцентричності натури, яка й призвела до його загибелі.
Його б енергію і знання у правильне русло... Там, влітку на базі, він часто вдягав кікімору і зникав десь на півдня-день. Одного разу приходить веселий і розказує, як провчив наших солдатиків, які розслабились і ловили рибу, не виставивши охорону. Підкрався до них під виглядом сепарського диверсанта, роззброїв і взяв у полон. Сказав їм потім, що якщо вони так робитимуть і надалі, то не вони їстимуть рибу, а риба їстиме їх. Може, він і правильно зробив - краще він їх повчить, ніж супротивник, але я тоді намагалася витягнути наших полонених, і ще довго не могла позбутися думки, що ніж знущатися з лохуватих солдатиків, краще б він, з такими навичками, парочку матьорих "сепарів" мені на обмін привів...
Чи працював він на ФСБ чи ГРУ - не знаю. Казати такі речі без серйозних доказів неприпустимо. Чи міг працювати? Як на мене, він міг працювати на будь-яку розвідку світу, співпраця з якою могла б задовольнити його бажання жити так, як він хотів жити, робити те, що він хотів робити. Думаю, що за рахунок свого розуму і кваліфікації він розраховував усіх переграти - переграти, знов-таки, не в інтересах України чи якоїсь структури - а так, задоволення заради.
Кінець Лісника, в принципі, був закономірним. І як би там не було, він, Лісник, заслуговує на повагу - за те, що, на відміну від десятків інших, що підбивають інших на подвиги, в лапках і без лапок, а самі відсиджуються в безпеці - "відповів за базар" і пішов своїм шляхом до кінця.
"
Побратимы убитого на днях работниками «Альфа» Олега Мужчиля по прозвищу «Лесник», известного также как Сергей Амиров, обещают скорую расправу над теми его убийцами, которые еще остались живы. Они посоветовали семьям этих правоохранителей убегать, чтобы они не пострадали в ходе выполнения вендетты. Говорят, что их арсенал оружия достаточно велик, чтобы продолжить дело «Лесника».
Заявление от товарищей «Лесника» было опубликовано в соцсети.
«Убийцы и шпионы Путина Порошенко, Валентин Наливайченко, Турчинов и Ко будут казнены ... Весь хлам, который принимал участие в ликвидации Лесника будет уничтожен. Хотели с семьями, но теперь и семье русского фашиста Кузьменко, и другой русской фашистской мрази СБУ/ФСБ/Альфы, которая убила Лесника ради российского шпиона Порошенко, будет достаточным наказанием понимание, что ее муж сдох, еще один в реанимации, а остальные сдохнут за убийство настоящего героя и патриота за конфеты Порошенко. Вот с какими уродами и российскими дебилами вы живете, и бегите пока не поздно. Не специально, но может задеть, когда дело дойдет», - говорится в заявлении. http://antikor.com.ua/articles/77208-pobratimy_ubitogo_v_kieve_diversanta_lesnika_otkryto_poobeshchali_unichtohitj_vseh_vinovnyh_v_ego_gi
Олег Мужчиль (“Лісник”), який загинув у ніч із 9 на 10 грудня у перестрілці з бійцями “Альфи”, виношував плани розгортання широкомасштабної диверсійної роботи на території держави-агресора.
Відомий повстанець планував перенести війну на територію областей Росії, передає ІНФОРМАТОР з посиланням на джерела, які побажали залишитись інкогніто.
Будучи начальником 1-го відділу розвідки Добровольчого Українського Корпусу, він разом зі своїми бійцями неодноразово перетинав українсько-російський кордон. Як повідомляє джерело у ДУК, на рахунку групи “Лісника” не лише зібрана на території РФ розвідувальна інформація, але й окремі диверсійні акти на території ворога.
У 1-му відділі розвідки були переконані, що існують достатні умови для наводнення прикордонних теренів РФ українськими диверсантами і перенесення диверсійної роботи на територію ворога. Повноцінний кордон між так званими “ДНР” та “ЛНР” і Росією фактично відсутній. Цим і користувалися розвідники ДУКу на чолі з “Лісником”.
http://antikor.com.ua/articles/77265-ubitij_aljfoju_natsionalist_planuvav_perenesti_vijnu_na_teritoriju_rosiji
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]