Бабусину любов хлопчикові з Канівщини доповнило піклування француженки на ім'я Ольга. Першого вересня минулого року француженка українського походження Ольга Левіцька потрапила на відкриття дитячого садочка в селі Литвинець Канівського району. Її погляд зупинився на білявому хлопчикові, котрий соромливо ховався за інших дітей. Це була дитина-сирота Артем Ходюк. Відтоді пані Ольга і Артем – друзі.
Від народження життя маленького Артема не було райдужним. Спочатку помер батько. Непутяща мати повіялася світами, і її позбавили батьківських прав. Кількамісячний хлопчик лишився сиротою. Батьків малому замінила бабуся Люба, татова мати. Вона на довгий час стала для малого усім світом. А після знайомства з Ольгою Левіцькою бабусину любов доповнило і її піклування.
Одразу після знайомства пані Ольги з Артемком з далекої Франції, з міста Аржантон, до Литвинця почали надходити вітальні листівки і посилки-гостинці. Пані Ольга тричі зустрічалася зі своїм маленьким другом. Він її трохи соромиться, але зустрічає радо, як свою. А нещодавно Ольга Левіцька завітала до Литвинця зі своїм приятелем Жаном-Луї, який також перейнявся долею хлопчини.
...З Україною пані Ольгу пов'язує і минуле, і сьогодення. Вона народилася у Франції, але її батьки з України. До Франції вони потрапили з Німеччини, де були остарбайтерами. Усе життя вони берегли любов до своєї рідної землі, розмовляли між собою лише українською, і навчили цьому своїх дітей. Ольга отримала гарну освіту, вивчила вісім мов. У Парижі працювала, як вона каже, одночасно "і поліціянтом, і перекладачем". На пенсію пішла у 50 років, адже дітей у неї аж четверо. Наразі родина велика і дружна – у 62 роки пані Ольга має чотирьох дітей, десятьох внуків і одного правнука.
Любов до України у Ольги Левіцької – реальна і предметна. Вона організувала асоціацію "Валь ді Кріз – Україна", яка займається благодійною діяльністю в Україні: взяла шефство над школою-інтернатом у Західній Україні, організовує конкурси на найкраще знання української мови і нагороджує переможців. На Черкащину вперше приїхала торік на запрошення Олекси Близнюка з Городища. Відтоді регулярно приїжджає на Черкащину і Канівщину. Постійно відвідує Тарасову гору, Стеблів, музей Нечуя-Левицького, свого однофамільця, а, можливо, і далекого родича. Найтепліші зустрічі у пані Олі на Канівщині – з маленьким Артемом.
– Дуже миле дитя, – каже пані Оля про Артема. – Сподіваюся, що наша з ним дружба буде довгою і приємною. Можливо, коли виросте, Артем буде навчатися у Франції.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
0
0
