25 листопада в Клубі-музеї «Ветеран» було проведено творчий вечір на тему: «Слід на землі» з нагоди 90-річного ювілею канівського поета, глибокошанованого педагога, ветерана війни, члена літературної студії «Зорянка» Кулика Григорія Маркіяновича.
Захід було проведено спільно з Костянецьким будинком культури, Відділом «Літературна Канівщина» Шевченківського національного Заповідника..
Щиросердно з ювілеєм ветерана привітала заступник міського голови Матінова Наталя Андріївна, завідувач відділу «Літературна Канівщина» Шевченківського національного Заповідника Ірина Юрченко, колеги по перу ювіляра з літературної студії «Зорянка» Тамара Яковенко, Віра Носенко, Ніна Пилипенко, учениця ЗОШ № 1 Лауреат літературної премії ім.Катерини Піки Вербіцка Анастасія, теплі слова привітання прозвучали на адресу ювіляра від його колишніх колег ЗОШ № 1 Ольги Захарченко та Ольги Писарьової, голови профсоюзу працівників освіти Івана Попенка, голови міської ветеранської організації Василя Туліна.
Гарні музичні вітання подарували ювіляру учасники ансамблю «Мрія» Канівської ЗОШ № 1 художній керівник Володимир Третяков.
Григорій Маркіянович народився 15 листопада 1925 року в с.Хмільній Канівського району.
Про свої дитячі та юнацькі роки поет згадує:
Голодне дитинство в тридцяті роки,
Обпалена юність в літа сорокові,
Вогненні дороги далися взнаки,
Згоріла і юна судьба, й підліткова…»
Любов до мистецтва, народної пісні та поетичного слова заронили в його душу батьки, які все своє життя в нужденній праці виборювали шматок хліба, але не зачерствіли серцем, тяглися до народного мистецтва, як до життєдайного джерела. Їхні діти зростали в нестатках, але в атмосфері працелюбства доброзичливості, оптимізму так формувався внутрішній світ Григорія та його чотирьох братів та двох сестер.
Закінчивши на відмінно Хмілянську семирічну школу Григорій поступив до Бобрицького сільськогосподарського технікуму, закінчив перший курс як розпочалася Велика Вітчизняна війна.
В квітні 1944 року Канівським райвійськкоматом був призваний до лав Червоної Армії. Відзначився командир розрахунку50 мммінометів на плацдармі неподалік р.Вісла та був нагороджений оденом Слави 3-го ступеня. В квітні 1945 року стрілок 2-ї роти 691-го стрілецького полку 383-ї дивізії 1–го Білоруського фронту за проявлений героїзм і мужність з фашистськими загарбниками на плацдармі р.Одер був нагороджений медалю «За відвагу»
Переможні дні 1945 року зустрів на р. Ельба, добре ветеран пам’ятає як після виснажливих боїв з радістю і сльозами на очах воїни сприйняли звістку про довгоочікувану перемогу як омивали натомлені ноги в німецькій річці.
Повернувшись після демобілізації в 1950 році на Канівщину здобув освіту вчителя спочатку в Корсунь-Шевченківському педагогічному училищі, а пізніше в Черкаському педагогічному інституті. Пропрацював 16 років вчителем в школі рідного села, саме тут зустрів свою майбутню дружину. З якою виховали двох синів –Миколу та Валентина, який продовжив справу своїх батьків, працював вчителем фізики в ЗОШ №4 та одержав звання Заслужений учитель України.
Григорій Маркіянович працював в міському та районному відділах освіти, школі-інтернаті, 7 років директором Канівської СШ № 1. І вийшовши на пенсію не заспокоївсь ветеран на протязі більш ніж 20 років він був активним учасником чоловічого хору ветеранів.
Він є членом літературної студії «Зорянка» з часів її заснування. Більше 20 років досліджує родовід Тараса Григоровича Шевченка є в родинних зв’язках з родичами Кобзаря. Результатом його плідної творчої праці є дві власні збірки «З доріг Кобзаревого краю» та «Гори слави і любові» зараз готує до друку третю книгу «Путями родоводу Кобзаря» та четверту поетичну збірку присвячену Каневу.
Григорій Маркіянович залишив значний слід на педагогічній ниві,як педагог, поет і дослідник.
Інформує науковий працівник Клубу-музею «Ветеран» Юлія Задорожня |