Официальная, навязываемая со школьной скамьи история утверждает, что Россия - преемница Московского княжества, а та, в свою очередь, преемница русских земель домосковского периода (который официальная российская история любит презрительно называть "периодом феодальной раздробленности").
В действительности известно, что русские земли домосковского периода были одними из самых развитых регионов Европы того времени - как по уровню экономического, так и политического развития. Образцом здесь может служить демократическая республика Новгорода, которая представляла из себя процветающее европейское государство, входившее в Ганзейский союз. Признанием достижений русских земель со стороны остальной Европы являлось и то, что русские князья уже в тот период активно сочетались династическими браками с лучшими домами Европы, получали корону от Римских Пап (утверждение православия относится скорее к московскому периоду). Не будь монгольского нашествия, то европейская часть современной России наверняка стала бы наиболее развитой частью Европы и мира вообще.
Тем не менее, история не знает сослагательного наклонения. Монголы вместе с разорением Руси принесли с собой парадигму сверхцентрализованной репрессивной азиатской деспотии, которая, к сожалению, была передана Ордой "по наследству" Московии. Ведь известно, что пресловутое "собирание русских земель" московскими князьями стало возможным именно благодаря тому, что они сумели заручиться поддержкой монгол - ярлык "великого князя" Иван Калита (изображаемый официальной российской историей как великий положительный персонаж) получил от хана Узбека (к слову говоря, принявшего ислам) за подавление антимонгольских выступлений на Руси с помощью ханских отрядов. Как писал известный историк Л. В. Черепнин, «Этот князь (Калита) жестоко подавлял те стихийные народные движения, которые подрывали основы господства Орды над Русью... Жестоко расправляясь со своими противниками из числа других русских князей, не брезгуя для этого татарской помощью, Калита добился значительного усиления могущества Московского княжества».
Так и прервалась история Руси и началась история Московии, ставшей Россией и унаследовавшей ордынскую парадигму своего государственного существования и общественного устройства. Парадигму по своей сути азиатскую, тоталитарную, репрессивную и потому диаметрально противоположную исконно русской - европейской и демократической.
Таким образом, можно согласиться с тезисом официальной истории о том, что Россия - преемница московского княжества, однако никак нельзя согласиться с тем, что она преемница Руси. Это попросту не соответствует общеизвестным историческим фактам. Вся дальнейшая история Московии-России вопиет против ее преемства с Русью. Нет, Россия - не преемница Руси, а преемница Орды и по отношению к Руси образование чужеродное и по своим основным парадигмам прямо противоположное.
Считается, что от монгольского ига Русь избавилась еще в XIV-XV веках. Однако на самом деле иго и до сих пор никуда не исчезло, а просто реинкарнировалось из ордынского в московское, поменяло вывеску, но не суть. Задача освобождения от этого ига русскими еще не выполнена.
Князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина - це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської та частин Сумської, Черкаської, Вінницької і Полтавської областей.
Всі князі династії, незалежно від того, де вони правили, зобов'язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
До речі, одним з перших порушив цю традицію відданості Русі фактичний засновник майбутньої російської держави Андрій Боголюбський. Він був сином половчанки - дочки хана Аєпи, і мав характерну зовнішність азіата-степовика.
Боголюбський у боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів - половців, головних супротивників Русі. Саме засновник російської держави першим переступив традицію, якої князі династії Рюриковичів дотримувалися три століття - вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Натомість його син Андрій казав: "На Русі нам місця нема".
Цікаво, що першого Галицько-Волинського князя Романа Мстиславича в літописах називають "самодержцем усієї Русі", у той час як, скажімо, про суздальського князя Андрія Боголюбського в цьому ж літописі повідомляється, що він "хотів бути самовладцем усієї Суздальської землі".
Російський історик Ключевський небезпідставно вважав суздальського князя Андрія Боголюбського першим власне російським князем: "З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену".
А отже, ніякого відношення до історії стародавнього Києва і всього Київського спадку "великорос" не має і мати не може. Бо він тоді ще "не вийшов на арену".
Олександр Палій, історик, політолог, кандидат політичних наук, для УП
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]