Досить нарікати на долю, на Бога, на сусідів, на обставини, на кого-завгодно і на що завгодно. Час, коли вороженьки гинуть, як роса на сонці ніколи не прийде. Це все одно, що вірити в те, що колорадські жуки передохнуть самі собою.
Цікавим є те, що українець все знає. Кожний українець знає, що його начальник гад, і бодай би він здох, що всі депутати пройдисвіти, і щоб вони пішли до дідька лисого. Знає українець про політику та політиків все, що завгодно. На своїй кухні з кумом та за чаркою зазвичай відбуваються революції та державні перевороти, з понеділка куми обіцяють не подарувати цим триклятим жодної копійки та жодного слова образи. В своїй хаті кожний українець – герой. Це у себе вдома. А що поза своєю домівкою?
Дійсно. Чого ж це українці так погано живуть. І роботящі, і черноземи і кліматичні умови і жінки самі найгарніші, тобто Господь все зробив, щоб українець тільки те і робив, що плодився б та розмножався, і нічим би не переймався. А українець, що зробив? Правильно. Взяв і все... рав. І чого бідний, бо дурний.
Ну от, вийшов українець на вулицю і відразу перетворився на совкову перелякану особу. А боїться українець всього і всіх. Прокурорів та суддів, міліціянтів та всіх, хто в погонах, чиновників та сусідів, а особливо чорноротих хвесьок, які можуть "поробляти", дощів та спеки, зародить бараболя чи не зародить, і головне – боїться взяти на себе відповідальність. Відповідальність – будь-яку, причому українець може вигадати тисячу причин, щоб змитись додому з профспілкових зборів, не піти на вибори, пересидіти в хаті, доки не минеться. А після того, коли сталося, як завжди, українець любить вийти зі своєї хати з виглядом справжнього розумника та сказати: "Ну я ж казав, що так і буде. От дурні, поперлися".
Звичайно, що так довго не могло продовжуватись. Сидіти в центрі Європи та рахувати це хатою, яка скраю, мати самих гарних жінок та чорноземи підприємливі сусіди не подарували. Наші жінки прийшлися до вподоби європейським борделям, чорноземи досить скоро прийдуться до душі світовим транснаціональним кампаніям, брати-росіяни вже не словом, а ділом перетворюють Україну на братню, дружню та слов'янську Україну. Ще зовсім недовго і українці стануть знову малоросами, а Україна стане територією. Українця цим не здивувати, бо тоді наш національний гімн стане справжнім гімном. Тоді ми будемо гадати вмерли чи ще не вмерли, живемо чи існуємо, є справедливість або її немає в світі. Ой, немає правди на землі.
То хто винен? Хто винен в тому, що голова профспілки захищає інтереси власника та директора? Чи не ти обрав такого голову профспілки? Хто винен в тому, що депутати твоєї ради тільки те і роблять, що ділять основу місцевого самоврядування – землю, майно,бюджет та примножують лише свій достаток? Хто винен в тому, що твій двічі не судимий Президент не може вийти з запою, а підприємливі сусіди користуючись цим вже намагаються посягнути на віру та на твою душу? Хто винен? Хто винен в тому, що вибір упав на гіршу та ще гіршого? Чи не ти годував роками, як електорат, цих політиків, цю псевдоеліту за кіло гречки або за карету швидкої допомоги або за ілюзорну любов пухнастого політика. Ти спродав за копійки свої акції, ти роками голосував або взагалі не голосував, закривав очі на всім відомі речі, відсиджувався в своїй хаті та нарікав, нарікав і нарікав.
Для того, щоб українцеві не бути дурнем, слід почати з себе. Зміни спочатку себе, а вже потім зміниться світ навколо тебе. А поки цього не станеться, українець буде жерти січку в кращому випадку та годувати себе внутрішньою ненавистю на весь світ і тим самим на самого себе.
А на сьогодні можна впевнено сказати, як би це не було жорстоко:
Народ достойний свого правителя, а тому їжте, українці, аж поки не повилазить.
Нехер было голосовать за кого попало приговаривая про себя "Он/она всё равно выиграет, мой голос ничего не решает". Надо было голосовать за кого считали нужным даже если все вокруг говорят "он же никогда не выиграет".
Не надо бояться голосовать за тех кто не выиграет.
Автор статьи просто не понимает что в Украине исторически сложилось так что большая часть проживающих в ней это НАСЕЛЕНИЕ ничего общего с украинцами не имеющее. Неважно как голосуют украинцы. Во первых их действительно меньшинство, а во вторых важно кто считает. В этом смысле интересен опыт Киева где большинство проживающих украинцы. Мером стал представитель меньшинства набравший каких-то 16% голосов. Вы скажете что-же делать? Нужно научиться любить себя.перестать кормить дармоедов.
В ситуации с "Нибулоном" в Каневе просто предупредить что он будет ликвидирован после постройки как не прошедший "громадьскых слухань2 на основании решений первого собрания. Мы постепенно станем людьми а не быдлом. Кстати Тимошенко предупредила Россию что Харьковские договорённости будут денонсированы и для России это был очень неприятный момент.
Давайте начнем не с констатации фактов (это уже надоело всем), а с общественного независимого телевидения. Оно будет выходить для вас и за ваши деньги, как во всех европейских странах.
Иначе ничего не изменить.
nnn1
До речі основні лоббісти Нібулону в Каневі - це керівництво Блоку Ю.Тимошенко, як міста С.С.Ткаченко так і району Л.М.Грищенко. По складу оргкомітету та по діях з ними також "відомі" демократи - Юрій Тимошенко, та Ко...
Справді громадське телебачення Україні поки не світить!
Змінилася влада, і напричуд саме вона зайнялася старими ранами і старими амбіціями. Коли починав Ющенко, багато списів на різних рівнях зламали ініціатори і опоненти створення громадського телебачення.
Вовтузилися доти, доки не поставили остаточний хрест на цій ідеї. А якими вони всі були затятими мрійниками! З такою енергією, здавалося, тільки перемагати. Однак вони усі домоглися одного: ідею поховали.
Але, як ми дивимося, не назавжди. В надрах нової влади, яка раніше активно ігнорувала ідею незалежного телеканалу, раптом із новою бадьорістью заговорили про громадське телебачення.
Ще не зовсім зрозуміло, чому саме виникло таке бажання у новоприбулих на Банкову і чи усвідомлюють вони – що таке громадське телебачення, якщо воно дійсно буде громадським.
Легко сказати – взяв і створив
Відомий в Україні телепродюсер Олександр Роднянський висловив сумнів стосовно існування в Україні громадського телебачення. Як зазначив Роднянський, ті люди, які постійно брешуть, не зможуть цього створити в принципі.
Протилежну думку обстоює наближена до Президента Ганна Герман. Вона вважає, що громадське телебачення можна створити, зробивши кілька технічних кроків.
По-перше, таке телебачення повинно будуватися на базі першого телеканалу. По-друге, треба зупинитися на одному з обговорюваних проектів і винести його на обговорення Верховної Ради.
Залишається проголосувати – і громадському телебаченню можна побажати щасливого плавання і попутного вітру.
Якби усе було так просто, то громадське телебачення почало б своє існування ще за президентства Кравчука.
Навіть якщо проект буде ухвалений в парламенті (а за нинішньої більшості в Верховній Раді можна навіть ухвалити закриття України), навіть і тоді це буде зовсім не фактом, що громадське телебачення почне існувати.
Спочатку – незалежність
Причини лежать не в парламенті. Пробачте, не з громадського телебачення треба починати, оскільки найбільшою проблемою залишається створення в країні будь-якого рівновіддаленого від усіх влад і опозицій інституту.
У випадку з громадським телебаченням, цією інституцією повинна бути наглядова рада. В Україні всі організації так чи інакше від когось залежні.
Так що, по суті, перед створенням громадського телебачення в країні треба створити, передусім, незалежну судову гілку влади. Не на папері, а насправді.
На сьогоднішній день, якщо якийсь суддя вирішить бути рівновіддаленим, йому загрожують усі можливі біди з усіх практично боків: від відключення води чи опалення в його квартирі до позбавлення волі, ба навіть чогось і гіршого.
Громадське телебачення в умовах тотальної залежності усіх від усіх приречене бути ще однією підлеглою режимові організацією.
А приємна назва – це чергова «заліпуха». Не встигне булькнути, як трісне.
"Пробачте, не з громадського телебачення треба починати, оскільки найбільшою проблемою залишається створення в країні будь-якого рівновіддаленого від усіх влад і опозицій інституту."
А що таке опозиційний інститут?
Справжнім таким інситутом може бути лише народ. Якщо ж у вас є сумніви, що сам народ може виступити незалежним інситутом, то тоді висновок - народ наш ще не дозрів до незалежного ЗМІ?
Але ж, шановний націоналісте, якщо з таким тверженням погодитися, то це не інакше як образа для всіх українців, що вони заціклені на своїх міщанських інтересах.
Роман, знову неуважність – мова йде про інститут рівновіддалений “ від усіх влад і опозицій”…
“є сумніви, що сам народ може виступити незалежним інситутом, то тоді висновок - народ наш ще не дозрів до незалежного ЗМІ”…
“вони заціклені на своїх міщанських інтересах”…
Ніяких образ – голий факт( саме про це мовиться у статті Гайдамаки) (((
На моем аватаре: Россия слева, Украина - как всегда...
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]