КОДЕКС УКРАЇНЦЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Українці стали ганьбитися своєї національної належності та свого українського етнічного походження.
2. Українці не ображаються й сприймають за не злий жарт, коли їх називали як колись малоросами а тепер хохлами, а дехто взагалі думає, що він є не українцем а хохлом, особливо там, де є засилля не українців.
3. Українці не можуть і не вміють в дискусіях захистити свою націю, свою землю, свою державу.
4. Українців сприймають звичайний патріотизм, що притаманний багатьом народам як крайній націоналізмі у зв’язку з цим іноді побоюються визнавати себе патріотами.
5. Українці найбільше потерпають від нападів на свою українську незалежну державу, оскільки її недруги виставляють нашу незалежність як причину безладдя в країні.
6. Настав час нагадати українцям, хто вони, „чиїх батьків вони діти” й винести на загальний розсуд питання: чи мають вони право на гідне місце у своїй та світовій історії та перспективу свого сучасного гідного життя?
Я – українець
1. Я національно свідомий українець.
2. Я – унікальне космічне явище – бо в космосі більше такого, як я, не існує.
3. Я – планетарне явище, бо на маю своє місце під сонцем та своє географічне положення на моїй планеті.
4. Я проживаю на території, яка завжди була землею моїх предків, тому є вона моєю.
5. Я визнаю, що це моя рідна земля.
6. Я почуваю себе на своїй землі, як у себе у власній домівці, бо як відомо „у своїй хаті – своя правда”.
7. Я переконаний, що мої предки нікуди з цієї землі не зникали, вони були тут вічно.
8. Я визнаю назву моєї давньоукраїнської держави – „Русь” з столицею у Києві.
9.Я не визнаю назви моєї прабатьківщини „Київська Русь”, бо такої країни не існувало.
10.Я сповнений гордості за те, що моєю землею течуть води старого Дніпро-Славута, він був завжди.
11. Я гордий тим, що на Дніпрі стояв й донині стоїть стольний град Київ.
12. Я відчуваю серцем, що це моя духовна столиця.
13. Я гордий тим, що моя столиця є матір’ю всіх городів руських – цю аксіому сприймаю не тільки я.
14. Я розумію, що мій народ – це не брат деяких народів, а – батько та мати багатьох народів.
15. Я сповнений гордості за те, що мої предки вистояли, адже до них на цю землю приходили не тільки гості, та й ті не завжди з добрими намірами, але й завойовники.
16. Я горджуся тим, що багато хто з них, гостей чи завойовників, сприйняли мою культуру, звичаї та традиції, асимілювалися й з часом також стали українцями.
17. Я поважаю ті етноси, які мають, чи не мають свою прабатьківщину але в силу природної міграції чи історичних обставин опинилися на моїй землі.
18. Я схиляю голову перед тими, хто незалежно від своєї національної належності, проживаючи на моїй землі, визнає мене українцем, мої традиції та звичаї й дбає про мою Батьківщину, як про свою рідну.
19. Я визнаю свій етнос – як однорідний позасвідомий стан людського організму.
20. Я гордий тим, що мій етнос, який сформувався ще в сиву давнину, доріс через лихоліття до найвищої стадії існування людства – нації.
21. Я гордий тим, що моя нація дала назву моїй державі.
22. Я належу до української держави яка має назву – Україна.
23. Я проживаю в українській унітарній державі й за своїм станом у своїй державі не поступаюсь німцям, полякам, французам і іншим, які також дали назву своїм державам за назвою своїх національностей.
24. Я належу до титульної нації, адже на титульній сторінці мого „Основного закону – Конституції України” викарбувано ім’я держави, яка носить ім’я моєї нації.
25. Я знаю, що назву „Україна” моя земля отримала ще за часів давньоукраїнської держави – Русі, про що згадується у давньоукраїнських літописах.
26. Я визнаю расу як загально ант ропо-біологічну різновидність. людства.
27. Я поважаю людей кожної раси та національності.
28. Я, як українець, належу до спільної європеоїдної раси.
29. Я належу до індоєвропейської мовної сім’ї
31. Я, як українець, за своїм мовним походженням належу до слов’янських мов і їх східно- слов’янської гілки, де моя мова мала місіонерський характер
32. Я належу до української етнічної нації й поняття «нація» розумію як духовно-біологічно-соціальну спільноту людей, що бере походження від мого етносу, який сформувався в доісторичні часи.
33. Я розумію, що найбільшою ознакою моєї належності до української етнічної нації є мова.
34. Я люблю свою мову, бо вона найкраща у світі.
35. Я гордий тим, що моя мова не вмерла і через лихоліття розвивалась разом з моєю нацією.
36. Я поважаю інші мови і горджуся тим, що знаю не тільки свою, українську, але й інші мови.
37. Я – багатомовний, і саме через це знаю та поважаю інші нації і причетний до культури цих народів.
38. Я не визнаю двомовності в нашій державі, бо це не двомовність, а прикрита одномовність але не для моєї мови. Державна мова в моїй унітарній українській державі повинна бути одна а для розвитку інших мов повинно бути створене законодавче поле.
39. Я розумію, що багато моїх побратимів-українців проживають на своїх етнічних землях за межами моєї Батьківщини.
40. Я не претендую на повернення цих земель в лоно України, бо це суперечить Конституції моєї держави.
41. Я знаю, що у світі розсіяно багато моїх земляків.
42. Я хочу допомогти розвиватися їм, як українцям, духовно та матеріально.
43. Я не хочу, що б їх там зневажали та кривдили і щоб вони були там ізгоями.
44. Я запрошую повернутися до лона своєї Батьківщини всіх українців, що опинилися за її межами.
45. Я не заперечую, щоб українці у інших землях дбали про добробут тих держав, де вони проживають постійно, бо від добробуту тих держав залежить також їх достаток.
46. Я хотів би лише одного, щоб ті українці не забували, „чиїх батьків вони діти”.
47. Я не хочу їхати до чужих земель на заробітки і своєю працею збагачувати інші народи та держави.
48. Я все повинен зробити, щоб у моїй державі українцям жилося так же гарно як у інших державах живеться корінним націям.
49. Я ціную Свободу і незалежність своєї Батьківщини, яка дісталась мені без краплини крові та навіть поту.
50. Я схиляю голову, вшановуючи пам’ять мільйонів героїв попередніх поколінь, що боролися за незалежність моєї Батьківщини.
51. Я захоплююсь сміливістю та відчайдушністю, з якою герої йшли на боротьбу за долю своєї Батьківщини.
52. Я розумію, що ціною свого життя вони пробуджували і підтримували національну свідомість українців.
53. Я хочу й маю право знати свою правдиву історію, якою б вона не була, без замовчувань, приховувань, перекручень та фальсифікації.
54. Я підтримую кожну теорію походження свого етносу, якою б фантастичною вона не здавалась, і відмовлюсь від неї лише тоді, коли наукою буде доказано, що вона не має право на існування.
55. Я хочу, що б у широкому розумінні історії мого етносу та держави не залишалося білих плям, адже ними ніхто й ніколи серйозно не займався.
56. Я віруюча і богобоязна людина.
57. Я виконую 10 заповідей Закону Божого.
58. Я боюсь зігришити у своєму земному житті.
59. Я християнин за своїм релігійним віруванням.
60. Я, як християни, належу до української церкви східного обряду.
61. Я мав з початку свого існування свою національну церкву та написані давньоукраїнською книжною мовою Біблію та богослужбові книги.
62. Я за створення в Помісної української християнської церкви, для діяльності якої створені передумови, адже Київський патріархат має богослужбові книги українською мовою.
63. Я поважаю інші релігії та конфесії, що діють в Україні.
64. Я маю свої українські національні традиції, які передавалися від покоління до покоління.
65. Я маю звичаї мого народу, якими я відрізняюсь від інших народів.
66. Я маю свої обряди, завдяки яким звичаї та традиції набувають національних ознак.
67. Я сповідую моральні цінності мого народу, які формувалися віками та знайшли перше узагальнення у „Повчанні дітям” Володимира Мономаха.
68. Я хочу жити в законослухняній державі, признаю звичаєве право, як основу законодавства моєї держави, що сягає сивої давнини й було зведено у першу збірку писаних законів, яка отримала назву „ Найдавніша правда” або „Правда Ярослава”.
71. Я хочу жити в українській національній державі.
72. Я прагну до створення справді вільної, справді незалежної, справді соборної, справді суверенної, справді національної держави і визнаю це як національну ідею мого народу.
73. Я не тільки творю національну ідею але й буду боротися за її здійснення.
74. Я бачу мою державу справді незалежною у творені та захисті своїх національних інтересів.
75. Я бачу свою Україну справді соборну, яка вже існує у зібраних до купи українських землях.
76. Я буду боротися за те, щоб ніхто й ніколи більше не роз’єднав мою Батьківщину.
77. Я не поділяю Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу, регіони, бо вона – єдина.
78. Я за українську Україну, для мене Україна - понад усе.
79. Я маю право називати себе українським націоналістом бо я люблю свою Батьківщину Україну, свій народ та інші народи і нації, що проживають на моїй землі.
80. Я підтримую гасло „Україна для українців”, а для кого ж ще?
81. Я вважаю українцями й інші нації і народності, хто тут проживає й дбає про добробут нашої унікальної держави.
82. Я впевнений, що тільки я, в першу чергу, повинен дбати про свою Україну.
83. Я повинен для досягнення своєї мети - побудови дійсно вільної, незалежної, соборної, суверенної держави маю відновити нашу колишню славу.
84. Я повинен не допускати ледарювання.
85. Я повинен відмовитись від суцільного свята, що руйнує й деградує мою націю.
86. Я повинен відновити навички працьовитої людини.
87. Я хочу невпинно працювати для блага мого народу.
88. Я хочу святкувати тільки великі релігійні, традиційні, календарні та державні свята і значні події у моїй державі.
89. Я, задля досягнення національної ідеї, повинен відмовитись від шкідливих звичок: пияцтва, куріння, наркотиків, моральної розпусти та ін., що руйнують не тільки мою душу але й тіло.
90. Я повинен відновити свою любов до своєї землі загалом а також до конкретної ділянки, щоб вона додавала до столу мені та моїй рідні екологічно чисті продукти. Це є запорука фізичного здоров’я нації.
91. Я повинен відновити славу бережливого, хазяйновитого господаря.
92. Я зобов’язаний відродити присутню моїм предкам гостинність.
93. Я зобов’язаний відродити історичну пам’ять про свій родовід.
94. Я повинен дбати про продовження свого роду.
95. Я потерпаю від того, що в моїй українській державі частина влади є корумпована а значить не українською.
96. Я повинен зробити все, щоб у майбутньому влада у моїй державі завжди була українською.
97. Я переконаний, що не всі українці ще дбають про свою державу.
98. Я знаю що дехто з українців належить до українців, про яких сказав Великий Кобзар, що вони „гірше ляха Україну розпинають”.
99. Я готовий повторити, якщо треба долю мільйонів українців, які боролися за Україну.
100. Я пишаюся тим, що Я українець, що Я живу у цій. Богом нам даній прекрасній землі.
Я переконаний, що коли я стану свідомим українцем і повністю виконаю 100 заповідей Кодексу Українця, тоді Україна досягне своєї національної ідеї - бути справді незалежною, справді вільною, справді суверенною, справді соборною, справді національною державою з якою будуть рахуватися, як з рівною далекі та і близькі сусіди., яка буде спроможна забезпечить гідне життя всьому українському народові.
Слава Україні!
http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=524&Itemid=108 |