|
 |
|  |
| Головна > Блоґи > Haydamaka |  |
Нериторичні запитання про Степана Бандеру |
Минуло майже століття після закінчення Першої світової війни та 65 років із часу завершення Другої світової війни. А тим часом більшості українців ще й досі не відома правда про ці минулі події. Одна із країн-переможниць - СРСР - з мовчазної згоди Заходу нав'язала своє викривлене й неправдиве тлумачення воєнних подій. Це донині викликає неприйняття тих, кого найбільше стосується, і породжує низку нериторичних запитань. Чи варто новій "об'єднаній і благополучній" Європі копирсатися в брудній білизні ХХ століття? Та й чи потрібна Україні правда про історичні постаті та події, які стільки років були покриті пластом брехні й міфів радянської доби? Чи ж варто озиратися в минуле, шукаючи причин, що призвели до найбільших трагедій людства? Замислюючись над цим, згадуються слова Джорджа Вашингтона. Він сказав, що оглядатися варто лише для того, аби узяти корисні уроки минулого й скористатися досвідом, навіть якщо він гіркий. Прислухатися до слів першого президента Сполучених Штатів не завадить хоча б тому, що саме він став провидцем і передвісником нової об'єднаної Європи. Це він сказав, що колись за прикладом Сполучених Штатів Америки постануть Сполучені Штати Європи. Втім бачимо, що в новій Європі третього тисячоліття знову пробують будувати взаємини на протиставленні чи домінуванні однієї нації над іншою. На жаль, сучасна Європа позначена ідеологічними кліше та фальсифікаціями ХХ століття. Вона намагається приховати помилки й злочини, які призвели до найбільших катастроф цивілізації - двох світових воєн. Проте не так легко стерти з пам'яті трагічні сторінки цілих народів. Ідеться, передусім, про погляди на історію України через оцінку діяльності УПА, та одного з її провідників - Степана Бандери. Чому на Заході ще й досі не визнано цього героїчного українського Руху опору? Відповідь на це запитання дає відомий британський історик, автор "Історії Європи" Норман Девіс. Він також вважає, що представники західної еліти звикли дивитися на Східну Європу винятково очима Москви. Навіть за часів Другої світової, Сталіна, тирана й убивцю, у США сприймали лише як ворога Берліну й мужнього борця з фашизмом. Доля тих народів, які мали на шиї й Гітлера, і Сталіна, для "старої" Європи незрозуміла. Напередодні Другої світової війни Захід загравав із цими обома диктаторами й був ініціатором провальної "політики замирювання". Результатом цієї політики стали Мюнхенський договір, пакт Молотова - Ріббентропа, Фінська війна тощо. А після війни той самий Запад без особливих заперечень сприйняв основні догми й твердження Москви. Згідно з ними, якщо українці кажуть: "ми боролися проти Сталіна", то їх автоматично зараховують до профашистського табору. На Заході, через прагматичний підхід, досі не можуть збагнути, що можна підняти людей на повстання одночасно проти двох могутніх тоталітарних імперій - націонал-соціалістичної Німеччини та інтернаціонал-соціалістичного СРСР. Націоналістичне підпілля за всіма прогнозами було приречене, адже українські партизани йшли на очевидну смерть. На думку Нормана Девіса, заклик ОУН-УПА: "ні Сталіна, ні Гітлера!" заслуговує на повагу. Не тому що він був не дуже реалістичний. А тому що він був "шляхетний і основотворчий". Чи потрібне українцям визнання УПА й Степана Бандери героями? У часи нацистського й радянського тоталітаризму УПА було армією без держави. Минуло майже 20 років, відколи на карті світу з'явилася незалежна українська держава. І зараз українське суспільство пробують переконати, що не потрібно визнати своїх героїв. Парадокс... Ті, хто всім єством ненавиділи цю державу, служили в каральних органах НКВС-КДБ, боролися зі всіма проявами українства, зараз отримують державні пенсії, нагороди й привітання із днем Незалежності та Перемоги. А воїни УПА, зусиллями яких постала врешті наша держава, є гнаними у своїй країні. Сама біографія Степана Бандери свідчить про абсурдність звинувачень на його адресу. Його визнання Героєм України потрібно не для родини Бандери, і не для нього самого. Це визнання потрібне передовсім для теперішнього й прийдешнього покоління українців. Без визнання національних героїв Україна ніколи не стане повноцінною державою. В українці мають зрозуміти, що Богдан Хмельницький ніколи не стане героєм для Польщі, Іван Мазепа - для Росії, а Симон Петлюра - для Польщі й Росії. Але це ніколи не применшить їхнього значення для нашої держави. Що ж виявила резолюція Європарламенту, яка ухвалила своє рішення щодо Степана Бандери? Польща пройшла схожий з Україною шлях, коли відбулося примирення Армії Крайової й Армії Людової. Без взаємного пробачення неможливо консолідувати державу. На жаль, постать Бандери стала тим лакмусовим папірцем, який вкотре засвідчив подвійність стандартів у "старій" Європі. Частина парламентарів піддалася провокаційним настроям, а решта показала своє байдуже ставлення до історії й проблем Східної Європи. Друзі-поляки, апелюємо лише до вас! Згадайте слова вашого видатного земляка Збіґнєва Бжезинського: "Без незалежної України не буде незалежної Польщі"! Не можна вкотре наступати на одні й ті ж граблі. Будь-яка спроба утвердитися завдяки українцям - лихим бумерангом повертатиметься по Польщі. Цього вчать уроки Першої й Другої світових воєн. Ідеологи більшовизму - Ленін та Троцький - чудово розуміли, що "без України немає Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, Чорного моря Росія існувати не може". Не було б падіння Української держави 1918-1920 років - не відбулося б становлення Радянської імперії, співучасника й ініціатора Другої світової війни. Адже саме СРСР сприяв приходу до влади Гітлера, через маніпулювання німецькими комуністами. Саме Москва зміцнила мілітаристську міць Німеччини. Німецькі військові проходили таємно військову підготовку й навчання на території СРСР усупереч умовам Версальського мирного договору. СРСР надав матеріальну допомогу нацистській Німеччині у вигляді поставок металу, зерна, нафтопродуктів тощо. Зрештою, Москва використала реваншистські настрої в німецькому суспільстві, і допомогла Гітлеру в розв'язанні війни в Європі. І першою, хто впала під натиском "коричневої" і "червоної" імперій 1 вересня 1939 року - це офіційна дата початку Другої світової війни, - була Польща. Саме Радянський Союз мав прийти як визволитель від "коричневої чуми" у Європу й завершити другий етап ідеологічної боротьби, здійснивши "світову революцію". Не було б падіння Польщі, не сталося б Катинської трагедії... Російський імперіалізм неможливо відродити без України. Чому ж ви, поляки, і "стара" "добра" Європа вкотре ігноруєте загрозу, що її несе "оновлена" Росія? Яка не намагається перемінитися, покаявшись за злочини радянського минулого, а пробує вибілити й реставрувати сталінізм та підживлює імперіалістичні настрої в російському суспільстві?! В Україні знову з'явилися кон'юнктурники на кшталт Табачника, які пробують переписати історію на догоду північному сусіду. Примирення українців і поляків - це шлях, яким ми мусимо прямувати, якщо толеруватимемо історичне минуле один одного. Але це примирення має відбуватися без зверхності й взаємного приниження. Адже саме Польща була взірцем примирення для України, коли поляки Армії Крайової й Армії Людової подали один одному руки. Історична довідка Степан Бандера 10 років провів у польських і німецьких в'язницях та концтаборах. З 1936 по 1939 роки - польські в'язниці "Свєнти Криж", поблизу Кельца, у Вронках під Познанню і Бресті над Бугом. З 1941 по 1944 роки - німецька в'язниця в Кракові, нацистський концтабір у Заксенгаузені. Історія його родини - віддзеркалення трагічної долі більшості українців-галичан. Його батька, греко-католицького священика, закатували в 1941 році більшовики. Зараз триває процес беатифікації отця Андрія Бандери. Наймолодший брат Богдан загинув у бою з німцями в лавах похідної групи УПА. Братів Олександра, доктора економічних наук, та Василя, випускника факультету філософії Львівського університету, у 1942 році вбили польські наглядачі-капо в нацистському концтаборі Освєнцім. Двох сестер, Марту-Марію й Оксану, вивезли в радянські концтабори в Красноярський край. Молодшу сестру заарештували енкаведисти в 1946 році й засудили її до 10 років таборів. Радянські спецслужби не раз намагалися схилити сестер Степана Бандери до співпраці. Їх навіть спеціальним літаком доставляли в Москву із заслання, щоб вони засудили діяльність брата в обмін на волю. Та жодна з них не погодилася. Самого Степана Бандеру вбив за наказом Микити Хрущова в 1959 році в Мюнхені агент КДБ Богдан Сташинський.
|
 | Haydamaka1 липня 2010, 23:29 | Теги статті: Нериторичні запитання про Степана Бандеру | Голосів: 4  1 3 |
 |
 | Всього коментарів: 20Сторінка коментарів: 1 |
| Haydamaka 1 липня 2010, 23:35 IP: 94.178.255.xxx | Рейтинг: 1 |
 | |
тато 2 липня 2010, 21:06 IP: 95.132.115.xxx | Рейтинг: 2 |
| тато 2 липня 2010, 21:30 IP: 95.132.115.xxx | Рейтинг: 2 |
Олекса 2 липня 2010, 23:11 IP: 78.137.22.xxx | Рейтинг: 1 |
| Якраз про таких як С.Бандера – Український народ осяється славою великого народу тоді, коли своїх великих синів визнає великими і перестане стояти на колінах перед чужими пророками, чужими синами, чужими вождями і вчителями. Традиції які виросли з рідного кореня і ознаменовують духовну незалежність (незалежність від іноземних релігій, традицій, ідеологій) — святі. На таких святих традиціях Народ сам себе вдосконалює, утверджує, визначає. Він гордий, по-своєму чеснотливий. І це дає йому натхнення перемагати труднощі, лихоліття, робить його великою нацією. Який народ великий, а який малий? Великим народом є не той, який має велику територію і числення, а той який дав Людству великих Світочів-Велетнів духовних, Геніїв з різних ділянок діяльності людини. Конфуцій звеличив китайців, Будда Індію, Ісус звеличив юдеїв. Чим більше Народ проявляє пошану до своїх великих синів, тим він благородніший і розумніший. | |
| Олекса 3 липня 2010, 23:37 IP: 78.137.22.xxx | Рейтинг: 1 |
| Націоналістичні настрої ширяться по Європі. 16-17 червня у Європейському парламенті у Страсбурзі (Франція) відбулося перше засідання представників націоналістичних партій, які увійшли до Альянсу європейських національних рухів, одним із засновників якого є Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Олег ТЯГНИБОК очолив делегацію "Свободи" на цьому заході. У зібранні взяли участь представники більше ніж десяти європейських партій, що відстоюють збереження національної ідентичності своїх націй - з Франції, Італії, Бельгії, Іспанії, Угорщини, Великобританії. Нагадаємо, що Альянс заснували праві депутати Європейського парламенту, щоб об'єднати праві партії країн, що входять до складу Європейськогоо союзу. "Свобода" бере участь у роботі Альянсу в якості спостерігача. Виголошуючи промову, президент Альянсу пан Бруно Голніш підкреслив, що головне завдання Альянсу правих Європи - збереження національних традицій, мови та культури, боротьба з нелегальною імміграцією та світовим глобалізмом, що розмиває національні кордони, намагаючись перетворити Європу на одну країну -з однією мовою, однією нацією. Делегація "Свободи" презентувала модель веб-сайту Альянсу, що забезпечить системне висвітлення діяльності європейських націоналістів для світової спільноти - цей веб-сайт розробив керівник служби інформаційних технологій ВО "Свобода" Юрій НАУМКО. Генеральна Асамблея Альянсу схвалила запропонований свободівцями механізм роботи інтернет-порталу. До Альянсу було прийнято націоналістичні партії Португалії та Швеції. Окремо була проведена зустріч "Свободи" з депутатами Європарламенту від Болгарської партії "Атака". | |
| тато 5 липня 2010, 12:12 IP: 94.178.252.xxx | Рейтинг: 1 |
| Бич украинского общества или оправдайте нас за собственную историю "История в том виде, как ее рассказывают детям, да и взрослым, позволяет одновременно узнать и то, что общество думает о себе, и то, как изменяется его положение с течением времени". Сколько раз каждый из нас, граждан Украины, слышал о том, что история – наука лживая и продажная, что каждый правитель всегда переписывал её под свои и только свои реалии и политические выгоды? Хотя история – это наука, изучающая факты на основе различных источников. Факты – вещь объективная, а вот то, как их используют – это совершенно другой вопрос. Историк Марк Ферро писал: "История в том виде, как ее рассказывают детям, да и взрослым, позволяет одновременно узнать и то, что общество думает о себе, и то, как изменяется его положение с течением времени". Автор полностью согласна с мнением вышеупомянутого историка. И вот к какому выводу можно прийти, изучая положение дел с историей в нашей стране – мы всё время оправдываемся за собственную историю. Оправдываемся повсеместно, перед всеми, в глобальном масштабе. Практически каждый значимый деятель украинского прошлого официально признан "неоднозначной" фигурой и героем считать его не принято, не актуально, не соответствует европейским ценностям и т.д. и т.п. Каждый известный, знаменитый, великий, человек прошёл свой путь к этому самому величию и путь этот у каждого из них был сложным. Автор всегда выступала и будет выступать за историческую справедливость. Стоит всегда изучать известных исторических деятелей всесторонне, но всегда стоит помнить, что они такие же люди, как и мы. Только действия и ошибки у нас разного масштаба. Но разве можно личностную неоднозначность всегда ставить выше их деятельности, которая меняла историю всей Украины? Как часто можно услышать, что если бы не личная трагедия, то Богдан Хмельницкий войну с поляками бы не начал? В Украине подчас этот вопрос намного более обсуждаем, чем вопрос о действительно неоднозначном решении Переяславской рады. А последние развернувшиеся события вокруг Бандеры и Шухевича вообще становиться похожим на какой-то жуткий фарс. Г-н Ющенко, присваивая звания Героев Украины Роману Шухевичу и Степану Бандере, конечно же даже не потрудился позаботиться о юридическом аспекте своих указов дабы обезопасить собственные решения, с которым очень большая доля украинского населения действительно согласна. Нет, он сделал иначе. Явно от "чистого" сердца. Но суть не в этом, а в том, что история становиться делом судебного разбирательства. Выглядит всё очень демократично. Конфуз в том, что ключевое слово здесь именно "выглядит". Легко понимаемым является тот факт, что наша северо-восточная соседка против таких героев в Украине. Но критика от России, выстраивающей "свою" историю по понятным только ей самой принципам, которые так и хочется назвать "имперскими", не так сильно взволновала общественность, как Европарламент, негодующий по поводу Бандеры-героя. Оказывается, это противоречит пресловутым "европейским ценностям", ведь Бандера (уже в версии европарламентариев) стал устрашающим пособником нацистов. Так и хочется отправить этих господ на курсы истории как Украины, так и вообще Второй мировой войны. Притом инициаторами резолюции ПАСЕ были польские депутаты, у которых, кажется, в очередной раз подзабыли, как их предки издевались над нашими в течении столетий. Европейцы о своих ценностях вообще говорят только тогда, когда им это выгодно и не противоречит их политической коньюктуре. ООН осудил такое страшное явление, как апартеид только в 1976 году, хотя введён он был в 1948-м году, а кровавые разгоны демонстрантов-банту в ЮАР начались в 1960-м... Выходит, что все эти годы это страшное явление не казалось мировой общественности уж таким и страшным. Европейцы ради своих политических и экономических целей поддерживали режим Бокассы в ЦАР. Режим того самого императора-людоеда. И эти примеры лишь иголка в стоге сена, показывающая истинное лицо борцов за ценности. К своим же великим личностям европейцы относят персон самых разных. И уж точно не святых. Наполеон Бонапарт – великий француз. Ну и что, что он ещё тот агрессивный завоеватель? Если же вспомнить демократичных американцев, то у них с историей никогда гладко не было. Отцы-основатели США – лица более чем просто почитаемые в Штатах, хотя рабство они даже и не думали отменять. Впрочем в Соединённых Штатах самые популярные и великие президенты подчас и самые неоднозначные, что не мешает им оставаться неизменными историческими проводниками американского общества. Соседская "братская" Россия, которую наша история волнует больше всех, вообще лидирует по количеству таких исторических "казусов". У них и Екатерина Вторая официально является Великой. Но пострадавшая от этой правительницы Украина претензий никаких по этому поводу не высказывает, как и по сотне других поводов, над которым порой хочется всплакнуть. Оливер Кромвель остался в мировоззрении англичан очень значимым историческим деятелем, несмотря на его противоречивую внутреннюю политику и кровавейшую войну с непокорными ирландцами, да и Елизавета Первая осталась в памяти британцев великой королевой. Такой она и была. Несмотря на практически официальное поощрение пиратства. Что не сделаешь в угоду борьбы с вредными испанцами? В той же Испании всегда почитались королева Изабелла и её муж Фердинанд, как объединители страны. А ещё они ответственны за инквизицию и выселение евреев. К вопросу о евреях, которые всегда рьяно отстаивают свою свободу и право на существование. И видимо не видят ничего страшного в том, что их седьмой премьер-министр, Менахим Бегин был террористом и даже не пытался каким-либо образом оправдываться или отрицать что-либо, напротив он всегда этим гордился. Тем, что ответственен за многочисленные теракты против арабов и англичан в 30-тых и 4о-вых годах, среди которых, пожалуй, самым знаменитым был взрыв гостиницы "Царь-Давид", в которой находился штаб англичан. В результате теракта погибли 91 человек(41 араб, 17 евреев, 28 британцев и пятеро лиц других национальностей). Кстати, Израиль отметил 60-тую годовщину теракта, как подвиг уже в 2006, будучи чуть ли не одним из "оплотов" современной демократии. Бегин стал премьером в 70-тых, а в 78-мом, на пару с египетским президентом Садатом, получил Нобелевскую премию мира за Кемп-Дэвидские соглашения. Видимо никаким европейским ценностям присуждение такой почётной премии террористу не противоречило. Конфликты на исторической почве между странами – неизбежность. Но самое страшное – это не принесение различных дипломатических извинений, а тот факт, что мы оправдываемся за свою историю перед самими собой. Создаётся впечатление, что большая часть нашего народа на любые указания по поводу наших исторических "оплошностей" готова становиться по стойке "смирно" и извиняться безостановочно. Мы не просто порой унижаемся перед другими – мы унижаемся перед самими собой. Автор согласна, что стоит в этой жизни сомневаться и искать правду, но мы, к несчастью, уже дошли до того, что приходиться отстаивать Тараса Григорьевича Шевченко перед всякими Бузинами и иже с ними. Мы сами себя планомерно лишаем истории, как уже практически лишили культуры, ведь очень многие из нас даже не пытались в своей жизни читать великолепные произведения украинских классиков, как будто это нечто постыдное и заведомо скучное. Наша история по-настоящему интересна и трагична. И уж кому-кому, а нам её знать нужно и оценивать своих исторических деятелей стоит всё же самостоятельно, заодно и руководствуясь различными источниками. Вот совсем недавно в одном из университетов "славного" города Запорожья на паре по истории преподаватель задал студентам вопрос, насчёт того, кого они считают героической личностью: Мазепу или Петра Первого? Сидящая в аудитории моя подруга была шокирована, когда большая часть группы начала лепетать, что вроде бы Пётр Первый. Тот самый деспот и тиран, что полностью уничтожил Батурин со всеми его жителями. И пусть найдётся хотя бы один человек, который сможет доказать автору, что подобные явления – это нормально и вполне демократично, что в этом нет ничего страшного. Фундамент каждого общества, каждого народа – это его культура и история. Мы избавляемся от своего "Я" с большей прытью, чем любой другой народ в мире. И оправдываем это различными политическими причинами, в которых на самом деле здравого смысла нет ни грамма. Слишком многие украинцы не уважают свои корни. И тем самым позволяют другим по ним топтаться. Ведь есть в мире неоспоримая истина: люди не знающие историю, неизбежно повторят ошибки прошлого. У наших великих предков был огромный опыт таких ошибок. И мы их опять повторяем. Наверное от того, что ставим Петра Первого выше Ивана Мазепы и позволяем свершиться тому факту, что за нас нашу историю пишет кто-то другой, как будто мы всё ещё колония. А ведь самое страшное в колонии – это рабское мышление её обитателей, от которого мы никак не можем избавиться. http://narodna.pravda.com.ua/ | |
| Олекса 5 липня 2010, 23:22 IP: 78.137.23.xxx | Рейтинг: 0 |
| Дарія Гусяк: «ВИХІД ЛИШЕ ОДИН – ПОКЛАДАТИСЬ НА ВЛАСНІ СИЛИ» Львів відзначає свою 754-ту річницю. З цієї нагоди у Львові відбулась урочиста сесія Львівської міської ради, де було визначено достойних львів’ян. Вперше в історії міста вручено відзнаку «Орден Лева». Отримала її зв’язкова Головного Командира УПА Романа Шухевича Дарія Гусяк та відомий в Україні та в українській діаспорі науковець і митець отець-доктор Дмитро Блажейовський. «Сьогодні ми під великою загрозою, яка насувалась ще з минулого року. І вихід є тільки один – націоналістичний рух. Нам треба вертатись до тих засад, яких дотримувався Бандера: треба покладатись на власні сили, а не чекати допомоги зі Сходу чи Заходу. Дуже довго затримався перехідний процес і ми щораз більше втрачаємо владу. Тому єдиний вихід – національна консолідація. Ми маємо свідому молодь, але цього замало. Сьогодні ми побачили гідний крок міського голови, що Івана Вакарчука нагороджено почесним званням Львів’янин року. Почесними львів’янами стали і Степан Бандера та Роман Шухевич – це сміливо», - зауважила зв’язкова Головного Командира УПА Романа Шухевича Дарія Гусяк. Нагадаємо, що Дарія Гусяк також є однією із засновниць партії Конгрес Українських Націоналістів і громадської організації Всеукраїнська Ліга українських жінок. | |
| Олекса 7 липня 2010, 23:04 IP: 78.137.22.xxx | Рейтинг: -2 |
| [youtube]http://avancar.ucoz.ua/blog/promova_stepana_banderioriginal/2009-11-06-742[/youtube] | |
| Олекса 7 липня 2010, 23:19 IP: 78.137.23.xxx | Рейтинг: 0 |
| тато 8 липня 2010, 12:57 IP: 94.178.231.xxx | Рейтинг: 1 |
| НКВД под личиной УПА СБУ рассекретила документы о терроре советских «спецгрупп» в Западной Украине в 1940-х годах. Вслед за рассекреченной документацией о Голодоморе, СБУ нанесла следующий удар по одному из наиболее устоявшихся мифов — репрессиям УПА против мирного населения Западной Украины. На сегодняшней пресс-конференции глава архива СБУ Сергей Богунов представил документы, подтверждающие: советские органы безопасности действительно действовали под видом бойцов УПА в конце 1940-х — начале 1950-х годов. Основная цель: настроить местное население против повстанцев. А также поодиночке уничтожать наиболее активных националистов. Как отметил Сергей Богунов, архивных данных сохранилось крайне мало. Основной массив документов был уничтожен в 1990 году, аккурат перед развалом Советского Союза. Тем не менее, сейчас работает специальная комиссия, которая готовит к публикации все найденные свидетельства. По тем данным, которыми располагает СБУ, на территории Западной Украины, после освобождения ее от немцев, действовали спецотряды МГБ (министерство государственной безопасности СССР — бывшее НКВД). На 1945 год, в разгар деятельности повстанцев, таких спецгрупп насчитывалось 150, с численным составом 1800 человек. А в 1950-м, когда уничтожение УПА методически заканчивали, осталось 19 спецгрупп общей численностью 130 человек. СБУ описала и приблизительную структуру спецотрядов. Они представляли собой боевую единицу численностью 3-50 человек. Руководство группой выполнял оперативный сотрудник МГБ. Все группы курировались районными, городскими и областными управлениями госбезопасности Украинской ССР. Одним из основных условий попадания в спецгруппу было знание украинского языка. Все спецгруппы представлялись местному населению одним из подразделений ОУН-УПА. Спецгруппы выполняли две задачи. Первая задача — физическое уничтожение активистов УПА. Как известно, благодаря массовой поддержке, повстанцы надежно прятались среди населения. Сотрудники спецгрупп МГБ, представляясь теми же «упашниками», входили в доверие к людям и узнавали, где скрываются члены УПА. А далее происходила физическая ликвидация повстанца. Или захват живым, с последующей отправкой из Западной Украины в ГУЛАГ. Так, по сведениям СБУ, по состоянию на 1 июля 1945 года были ликвидированы 1980 участников подполья, а также захвачены живыми 1142 человека. Кстати, некоторых захваченных и морально нестойких членов УПА перевербовывали, используя в дальнейшем как источники информации. Вторая задача — скомпрометировать повстанцев, занимаясь от их имени террором местного населения. СБУ нашла ряд подтверждающих документов. К примеру, члены спецгруппы Острожского райотдела МГБ Ривненской области, а также Хустского отдела МГБ Закарпатской области на протяжении зимы 1947-1948 года грабили местных жителей, забирали у них деньги, личные вещи и еду. Интересно, что, судя по информации СБУ, зачастую жестокость спецгрупп переходили всякие границы. И протестовали даже местные западноукраинские чиновники, прекрасно знавшие специфику операций. Так, прокурор войск МВД Украинского округа Кошарский пожаловался в письме секретарю ЦК КПУ Никите Хрущеву в 1949 году. По словам Сергея Богунова, после этого было проведено расследование действий спецгрупп, материалы которого собраны в отдельный том, хранящийся в СБУ. Общественности пообещали, что уже в ближайшее время все найденные документы о деятельности спецподразделений будут официально опубликованы. В свете открытых документов просто настоящим кощунством можно назвать зарегистрированный КПУ в Верховной Раде Закон Украины «Про статус і соціальний захист громадян України, які потерпіли від дій ОУН і УПА в 1939 -1941 роках, в період Великої Вітчизняної війни та післявоєнні роки». Дмитрий КОРНЕЙЧУК"Газета по-киевски" 3275(1073) от 1 декабря 2007 года | |
| тато 8 липня 2010, 13:37 IP: 94.178.239.xxx | Рейтинг: 1 |
| тато 8 липня 2010, 20:56 IP: 95.132.85.xxx | Рейтинг: 1 |
| тато 8 липня 2010, 20:57 IP: 95.132.85.xxx | Рейтинг: 1 |
| тато 8 липня 2010, 20:57 IP: 95.132.85.xxx | Рейтинг: 1 |
| nadar 8 липня 2010, 21:26 IP: 77.121.37.xxx | Рейтинг: 0 |
| Олесь БУЗИНА. Хвіст для Бандери З'їзд потужної націонал-свідомої партії. Простора конференц-заля оздоблена державними прапорами, портретами бандеро-мазеп і дівочими віночками... З динаміків долинає життєрадісна музика: «Лєнту за лентою патрони подавай, український повстанче, в бою не відступай!» Присвячується редактрисі газети «День» Ларісє Івшиной та раднику Юлії Тимошенко Алєгу Мєдвєдєву На трибуну піднімається Провідник – молодий дужий хлоп з пикою істинного арійця, якого щойно відірвали від плуга. Делегат у першому ряду шепоче сусіду на вухо: – Ти читав у Інтернеті, що бабуся нашого Провідника того? – Якого? – Ну, того... не зовсім була українкою. – А ким же вона була? – Пишуть, жидівкою. – Аби не москалькою! Обидва щиро посміхаються від усвідомлення, як широко і по-еуропейськи вони мислять. Провідник обводить залю орлячим поглядом: – На повістці денній два нагальних питання. Перше – з ким ми будемо блокуватися на місцевих виборах. І друге, найголовніше – як зробити так, щоб українця навіть з першого погляду не можна було сплутати з москалем. З рядів долітає репліка: – Треба прийняти закон! – Який закон? – питає з трибуни Провідник. – Закон, щоб усі українці відрізнялися від москалів. В залі одразу починається гармидер. Пропозицій стільки, що ніхто нікого не чує. Провідник вичікує, поки не вщухне цунамі, а потім державотворчо подзюбує кілька разів пальцем по мікрофону. Настає тиша. – Панове, давайте по черзі. З місця піднімається сивовусий делегат у вишиванці, схожий на Левка Лук'яненка: – Треба, щоб усі українці носили вуса і вишиванки. Провідник задумливо чухає себе нігтем по безвусій губі. – Радикальне вирішення проблеми, – каже він. – І наочне. Але ідеологічно небезпечне. Наприклад, добродій Бандера не носив вусів. Якщо ми приймемо такий закон, діти в школі подумають, що він був москалем. Усі глибоко замислюються. Питання, що на перший погляд видавалося таким елементарним, постає перед авдиторією в усій грандіозності. Перед внутрішнім зором делегатів проносяться душі загиблих за волю героїв. Деякі – з вусами. Деякі – без вусів. Кілька – навіть у одностроях січових стрільців. Пролітають герої лисі, як Шевченко. І бородаті, як Михайло Грушевський. Ні з того, ні з сього поруч з видатними мертвяками під люстрою (вище за всіх!) пропливає навіть Юля Тимошенко в обнімку з бабою Параскою. Видатні видіння викликають у товариства приємні спогади, але мають одну загальну ваду – вони надзвичайно схожі на москалів. На трибуну тихими кроками видирається ще один делегат – теж безвусий, дуже схожий на колишнього секретаря КПУ по ідеології Леоніда Кравчука. Він м'якенько відтирає Провідника і примощується поруч з ним біля мікрофону. – Пропоную розглянути питання всебічно, – каже він. – З наукового погляду. Правди ніде діти – маємо те, що маємо: звичайний москаль дуже схожий на звичайного українця. У нього теж дві руки, дві ноги і одна голова. – Може, дві? – долинає репліка. – Ні, дві голови лише у москальского двоголового орла. А у самого москаля – одна. Окрім того, він, як і ми, теж належить до білої раси, що надзвичайно ускладнює наше з ним відрізнення. – Але всі москалі – угро-фіни! – реве хтось з задніх рядів. – Звичайно, угро-фіни, – продовжує а-ля Кравчук. – Але це ще гірше. Угорці – давно в Европі. І фіни – також. То виходить, що угро-фіни теж справжні еуропейці, хоча ми з цим, звичайно, не погоджуємося і ніколи не погодимося. З політичного погляду, я б навіть не акцентував увагу на угро-фінскості москалів, бо це може вилізти нам не на користь – як то кажуть, боком. Настає гнітюча тиша. Усі мовчать. Навіть Провідник, який хоче сказати щось дуже розумне, але у голову йому лізе лише одна, явно не оригінальна і до того ж недоречна думка: «Дмитро Донцов – видатний основоположник українського інтегрального націоналізму». Несподівано Провідника осяює ще й оригінальна думка – Донцов був москалем. То, виходить, що націоналізм нам також придумали москалі? Ця думка така страшна, що Провідник ледве не падає з трибуни. Його рятує юний свіжий голос з-під стіни. Це бере слово наймолодший делегат, що народився і виріс вже при незалежності і не знав москальського рабства – представник Спілки дуже національно-свідомої молоді. – Пане Провіднику! – натхненно починає він. – Давайте внесемо до парламенту пропозицію, щоб усі свідомі українці обов'язково вживлювали собі хвости і носили їх, як на публічних закладах, так і у приватній обстановці. Це надасть нам можливість відрізнитися не лише від москалів, але й від несвідомих українців, які не люблять свою Батьківщину! Кілька безкінечних митей заля мовчить, чи не знущається з них молодик? Може, це чергова підступна москальська провокація? Делегат-консерватор з вусами, як у Левка Лук'яненка, поважно прорікає: – Хвіст – не вихід. Добродій Бандера, як відомо, не носив хвоста. – Як не носив? – перебиває його кравчукоподібний делегат-ідеолог. – Ми не знаємо цього достеменно. Більшість фото Бандери зображують його лише до пояса, як на документи, або у повний зріст анфас у урочистій обстановці. Немає жодної світлини, де б цей наш найвизначніший герой знявся ззаду. Окрім того, більшу частину своєї героїчної діяльності добродій Бандера провів у підпіллі. Він міг носити у підпіллі хвоста, нікому його не показуючи, – наприклад, ховаючи у штани. – Але ж ми не будемо ховати свої хвости у штани?! – заволав хтось з найрадикальніших делегатів. – Кого нам боятися? – Нікого! – підтримали його. – Ми в своїй країні і можемо показувати свої хвости будь-де і кому схочемо! З'їзд потонув в океані оплесків. Зі стіни навіть впав один з дівочих вінків. Ледве не попадали і прапори, але їх вчасно підхопили. Сивоусий делегат під впливом загальної ейфорії змінює свою думку. Йому вже подобається ідея ходити з хвостом. «Це дуже націоналістично, – думає він. – Дуже свідомо. Вишию його хрестиком. Червоними та чорними нитками». А вголос запитує: – Це справді можливо – вживити собі хвоста, щоб не розставатися з ним ніколи? – Абсолютно, – заспокоює його юний автор пропозиції. – Ми живемо в час найфантастичніших технологій. Добродію Бандері про таке навіть не мріялось. Будете ходити зі своїм хвостом усюди. Навіть, страшно подумати, до клозети. Наступні три години промайнули, як одна мить в обговорення питання про довжину хвоста, його товщину та ступінь волохатості. Пану Провіднику постановили вживити два хвости одразу – один, як усім, а другий замість булави – на відзнаку його високого суспільного статусу. Фінансувати кампанію охвостіння вирішили з державного бюджету, вимагаючи внесення окремої статті до Закону про розбудову нації. Всі так захопилися новою ідеєю, що навіть забули обговорити ще одну – з ким блокуватися на місцевих виборах? А коли згадали, то вирішили, що вона втратила актуальність. Бо з хвостами ні з ким блокуватися вже не треба – перемога і так у кишені. І лише під вечір після смачного обіду з ковбасами та співами все товариство вирушило на екскурсію до зоопарку. Відвідали павільйон зі слоном, який здох нещодавно, готуючись до 20-ї річниці незалежності. Помилувалися на рожевих фламінго і гривастих левів. Але найбільше зацікавлення викликав вольєр з мавпами. Мавпихи та мавпенята стрибали по клітці, верещали, а один солідний впевнений у собі мавпун мовчки з почуттям високої гідності шляхетно висів на хвості і злегка погойдувався. Затримавшись на ньому орлиним поглядом, Провідник відчув щось невловимо близьке і зрозуміле. «Наскільки ж вони схожі на нас, – подумав він, – на справжніх людей. А от на москалів – ані трішечки!» Олесь Бузина | |
| тато 8 липня 2010, 22:17 IP: 94.178.249.xxx | Рейтинг: 1 |
| nadar, Вставив пістона( якогось недоумка бузини), та й радий на повні штани. Я ж тобі вже казав, щоб ти не гуляв допізна, щоб тобі ріжні перевертні-бузини не ввижалися. Отже, піди попий теплої моні та й мостися в люлю… А і ще – не забудь памперс вдягти, синку, бо бузина може до тебе ввісні прийти, ще гляди мокрим прокинешся на ранок – ото буде халепа))) | |
| Олекса 8 липня 2010, 22:18 IP: 78.137.23.xxx | Рейтинг: 1 |
| Свого часу достойний учень Табачника Олесь Бузина написав безграмотну працю „Вурдалак Тарас Шевченко”. Але – називаючи себе українцями – саме такі як Бузина і є дійсними вурдалаками, бо ненавидіти укр. мову, культуру, українців, бажати якнайскорішої втрати незалежності України, може тільки ВУРДАЛАКА. | |
| Олекса 8 липня 2010, 22:20 IP: 78.137.23.xxx | Рейтинг: 1 |
Активістка жіночого руху Femen Олександра Шевченко кинула в письменника Олеся Бузину тортом. Інцидент трапився під час презентації його книги "Поверніть жінкам гареми" в одному з книжкових магазинів в Києві. Реакція в Олеся Бузини виявилась гіршою, ніж у екс-президента США Джорджа Буша. Коли в політика летів черевик, Буш швидко зреагував і ухилився від удару. А от Бузина виявився повільнішим і торт добряче вимастив йому обличчя. Мотивом дій Шевченко слугували образливі, на колективну думку Femen, висловлювання на адресу жінок у новій книзі Бузини. Після того, як Шевченко кинула торт в Бузину, він схопив її і не відпускав до приїзду міліції. Двоє відвідувачів магазину намагалися вступитися за дівчину, але Бузина бризнув їм в обличчя з газового балончика. В Оболонському райвідділенні міліції Шевченко оформили штраф за дрібне хуліганство і відпустили. | |
| тато 8 липня 2010, 22:32 IP: 94.178.238.xxx | Рейтинг: 1 |
| nadar,А ти солодке любиш? А знаєш, що від солодкого у малят буває КААААРІЄЄЄЄСССССС sweet dreams, HONEY ))) | |
| Haydamaka 9 липня 2010, 09:46 IP: 94.178.229.xxx | Рейтинг: 0 |
| Слава творцям героїчного чину! Минає 69 років від дня проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941р., який став предтечею Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991р. Цей Чин у страшні, буремні часи показав, що правонаступність сучасної Української Держави була започаткована ще в Київській Русі, Козацькій Республіці періоду Гетьманщини, Українській Народній Республіці, Західно-Українській Народній Республіці, Карпатській Україні, а Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року став логічним продовження процесу національного державотворення. На жаль, сучасне суспільство не пережило глибоко свою історію, у тому числі те, що з нею трапилося у ХХ ст. Пересічний українець, одурманений комуністичною брехнею та московськими міфами, ще до цих пір не сприймає державницький Акт 30 червня 1941 р. як один з важливих кроків на шляху до проголошення незалежності у 1991 р. Це одна з найболючіших наших проблем. Творці державницького Акту 30 червня, зокрема лідери ОУН Ярослав Стецько та Степан Бандера, всупереч обставинам, кинули рішучий виклик двом світовим надпотугам, виразно заявивши про виключне суверенне право і найперший національний обов'язок українського народу творити власну владу на власній землі згідно власних потреб. Акт 30 червня змусив німецьких "визволителів" показати свої дійсні наміри та інтенції і оголив правдиве обличчя німецького національного соціалізму. Творці Акту відродження державності перед загрозою смерті не відкликали свого рішення і взяли відповідальність за свою принципову позицію – господарем на українських землях має бути лише український народ – і в обороні Акту поставили власну збройну силу – УПА. І сьогодні, коли ми відзначаємо цей день, найголовніше, що ми повинні зробити, щоб гідно вшанувати цю видатну подію української історії, – це співвіднести самих себе з тим часом. Адже історія є не лише минулим. Насправді це частина нашого майбутнього, яке ми несемо в собі через усвідомлення та особистісне переживання історичних подій. Акт 30 червня став логічним ствердженням того, що Незалежна Україна постала як наслідок понад трьохсотлітньої національно-визвольної боротьби українців. Прийшов час на визнання цього періоду складовою державного процесу, а творцям належить гідна подяка народу і держави. Слава Україні! Слава творцям і оборонцям Акту відновлення української держави 30 червні 1941 року! |
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій,
оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
| Сторінки коментарів: |
 | Нові теми: |
Містична Черкащина
Священик упц (мп) відмовився виконати рішення суду про передачу Успенського собору у Каневі державі
У власність держави повернули Успенський собор у Каневі
SuperrebuS 2024
The Economist: Світ попереду 2025
Товариство тверезості напідпитку
Влада людей з особливими потребами
Шабунін, який став учасником бойових дій, жодного разу не з’явившись у своєму підрозділі, займеться реформою ДБР, – Бойко
Силовики будуть ще більш жорстко реагувати на факти надання «липових» інвалідностей для ухилення від мобілізації.
Власник "УП" Фіала одночасно фінансує медіа в Україні, а його ТРЦ в Криму платить податки в РФ
Популярні за тиждень:
У власність держави повернули Успенський собор у Каневі [0]
Священик упц (мп) відмовився виконати рішення суду про передачу Успенського собору у Каневі державі [0]
Містична Черкащина [0]
Активні оголошення:
Продам
Куплю
Робота
Послуги
Продается дом
Здам квартиру
Послуги
Міняю
Оголошення
Розділи новин:
З блогів
Міські новини
Регіональні новини
Цікавинка
Влада
Податкова
Спорт
Шевченко
Історія
Кримінал
Спортивні новини
Новини
Анонси
Районні новини
Новини району
Вибори
Політика
Флейм
Віка
Космос
www.kaniv.net
Video
Розповіді
Видання
Міські новини, екологія
Нещасний випадок
Статистика
Мистецтво
Долі людські
Транспорт
Війна
Політика, канів
Цікавинка регіональна
Історія, Свято
Обговорення
Дніпрова зірка
Бизнес
Історія, політика
Сміх тай годі!
Наука
Пожежа
Криминал
демократія і авторитаризм
права людини
Обхохочешься блин
Карти
Розваги
Милосердя
Обласні новини
Недільна школа
Міські новини, КУКіМ
Міські новини, зустріч з міським головою
Пенсійний фонд
Новини ринку
Екологія
Торренты
Канівщина,затримано, крадій, ліс
Центр Молодіжних Ініціатив
Телекомунікації
Бізнес
чат, чам
фото
| Грудень | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
