Золотеє Правило

Доброго здоровля.

Від багацького до одного.

Скульптор, ювелірно зтесуючи породу, не залишає на камені нічого зайвого або кількість еволюціонує в якість.

Жив був Раджа. Мав той вельможа велику бібліотеку, майже як Александрійську, яку весь час тримав біля себе, зачитуючись, навіть брав з собою у подорож дипломатичну або до походу. Чи сухопутним шляхом він віз усі свої трактати, папіруси та пергаменти великим караваном, чи водою ладьями, вантажив свій архів,  рухався усюди зі своєю книгарнею, мов у Ярослава Мудрого, бо з усіх багатств дуже любив книги. Він їх так шанував, що оздоблював благородними металами та дорогоцінним камінням. Бажав збагнути ті знання й охопити, примножуючи всіляко свою бібліотеку.

Та ось, зрозумів якось Раджа, що залежність від такої величезної кількості книг обтяжлива. З цією проблемою звернувся він до свого духовного батька. Вчитель підказав йому вибрати з усієї бібліотеки найулюбленіші книги, найнеобхідніші для серця.

Раджа з усього каравану тепер споряджав лише одного верблюда, чи запрягав лиш одного вірного коня, бо вибрані ним книги могли вміститись вже в одній сумці. З таким облегшеним баластом Раджа міг й на повітряній кулі перелетіти, чи лиш однією чайкою по морю пропливти. Зосередившись поволі тільки на самих впливових текстах, за порадою Наставника, тепер він все шукав найціннішу Науку наук, чи Єдину формулу.

Втретє Раджа до Вчителя радиться прийшов. В розмові зі Старцем він помітив, що в усіх його настільних книгах прослідковується одне універсальне Золотеє Правило.

З першоджерел:

В індійській пам’ятці культури можна прочитати повчання, яке дав перед смертю легендарний носій мудрості Бхигима: «Ті вчинки інших, яких людина для себе не бажає, що їй неприємно, нехай не робить іншим людям».

“ Нехай [людина] не заподіює іншому того, що неприємно йому самому. Така коротенька дхарма - інше виникає від бажання.” Махабхарата. Книга п'ята. Удьйога-Парва (книга про намагання)

 Людям Далекого Сходу особливо відомий один вислів учня Лао-цзи Конфуція, найбільш шанованого східного мудреця і вчителя. У його праці «Бесіди та висловлювання» (третій книзі «Чотирикнижжя») ця ідея згадується три рази. У відповідь на запитання своїх учнів Конфуцій двічі сказав: «Не чиніть іншим того, чого не хочете, щоб чинили вам». За інших обставин, коли учень Конфуція, Цзиґун, вихвалявся: «Я не бажаю чинити іншим того, чого не хочу, щоб чинили мені», його вчитель розсудливо заперечив: «Але ти ще не в змозі робити це».

 В історії філософії існує легенда. У ній розповідається про нетерплячого й допитливого юнака, який  відвідував мудреців з єдиною ціллю: отримати консультацію, як навчитися стисло передавати зміст священних книжок, щоб виявити в них наймудріше. Нарешті з такою просьбою він прийшов до знаменитого вчителя Ґилелю. Той посміхнувся й промовив: зміст усіх священних книг втілено в одній думці: не роби нікому того, чого ти не хочеш, щоб було вдіяно проти тебе.

Золоте правило, або принцип взаємності, був неодноразово заявлений Пророком Мухаммадом (мир йому і благословення):«Ніхто з вас не матиме повної віри, поки він не полюбить для свого брата або сусіда те, що він любить для себе» («Сахих» Бухарі, «Сахих» Муслім).

«Ніхто з вас не матиме повної віри, поки він не полюбить для людей те, що він любить для себе, і поки він не буде любити людей тільки заради Всевишнього Аллаха» (Муснад Ахмад).

«Ніхто з вас не знайде насолоду віри, поки він не полюбить людей тільки заради Аллаха» («Сахих» Бухарі).

"Той, хто хотів би врятуватися від Ада і увійти в Рай, померти з вірою в Аллаха і в Останній День, нехай він ставиться до людей так, як він хотів би, щоб ставилися до нього"(« Сахих » Муслім).

«Тоді любіть для свого брата те, що ви любите для себе» (Муснад Ахмад).

Це правило також приписують двом із семи грецьких філософів — Питаку і Фелесу. На питання: «Як прожити життя найкраще і найсправедливіше? — Фелес відповів: «Якщо ми самі не будемо робити того, що осуджуємо в інших».

Золоте правило, започатковане в Біблії, встановлене Ієгошуа і в Євангелії, вимагає певних зусиль, аби робити іншим добро. 

"Возлюби ближнього свого, як самого себе" ( Лев. 19:18).

*Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всім розумінням твоїм: це є перша і найбільша заповідь; друга ж подібна до неї: Люби ближнього твого, як самого себе; на цих двох заповідях затверджується весь закон і пророки "( Мф. 22:38-40)

*весь закон в одному слові міститься: Люби ближнього твого, як самого себе" ( Гал. 5:13-15).

"закон царський за Писанням: Люби свого ближнього, як себе самого" ( Як. 2:7-9).

   Слово Паршека:   

Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба не бажати іншим того, чого сам не хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їх велика помилка. 7707-122

Від Христа відмовився сам Петро учень, він його сильно любив. Христос за свою ідею вмер на хресті, його люди продали. Він ради вмерлих воскрес, піднісся на небо. А люди його бачили, чули, але зробити нічого не змогли, крім одного тільки – вони сильно вірили. Що він їм говорив? Щоб люди побажали іншим людям те, що вони хочуть або не хочуть. У людей це зосталось одне в житті все не виконане. Вони зостались у цьому ділі винуваті. Він у житті був, умер за нас за всіх, але ми один час були такі, як учень Петро. Знав добре його появлення, з ним говорив, слухався він. А коли в човні їхав Петро, його помітив, що йде по морю. Петро спитав: “Якщо це ти, Господи, вели мені по морю йти”. Господь йому не відмовив, а сказав: “Іди”. Петро пішов, а в нього сумнів: це хороше буде мені, якщо це він, а якщо не він. Петро став тонути, а Христос його за руку взяв і говорить йому: “Ти, Петре, маловірний”.  7712-343  

Але не знайшлось такого в своєму житті чоловіка, щоб він від свого імені відмовився в своєму житті. Жоден чоловік за Божим словом не жив: це треба іншому не бажати того, чого сам не хочеш. 8302-17

Мій подарунок молоді.

Корені:

"Махабхарата" (Мокшадхарма, кн. 12, гл. 260); Будда (Дхаммапада, гл. X, 129; гл. XII, 159); Гомер (Одіссея, V, 188 - 189); Сенека ("Листи до Луцилію", 94,43); Геродот (Історія, кн. III, 142; VII, 136); Ґилель (Шабат, 31а)

Стисле визначення:

Золоте правило моралі — максима з приблизним формулюванням:

Концепція правила характерна для більшості стародавніх релігій, однак сам термін «золоте правило моралі» у стародавніх текстах не зустрічається і виник пізніше.

Перші згадки про золоте правило моралі датуються серединою 1 тисячоліття до н. е. Це правило зустрічається в «Махабхараті», у висловлюваннях Будди, в «Одіссеї» Гомера і «Історії» Геродота. Конфуцій вчив «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі»^[1].

У Біблії золоте правило моралі згадується в апокрифічній книзі Товіта (Тов. 4:15) і двічі в Євангелії при викладі Нагірної проповіді (Лк 6:31; Мт 7:12). «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки»^[2].

1.  Конфуций, «Беседы и суждения», 15:24, 12:2 (рос.)
2.  Мв.7: 12

З вікіпедії.