Привіт, мій друг, пишу з окопу, Чекаю штурм, сиджу, курю, Я тут уже десь близько року, І я ненавиджу війну. Ти там в таксі десь їдеш з клубу, Ми на УАЗі їдем в бій, Я тут в окопі сплю вже тиждень. А ти на ліжку і в теплі. Тобі начхати що в країні, Тут гинуть кращі із синів, Тут гинуть ті, що не повинні, Тут навіть страшно у ві сні. І знову міни, знову вибух, І знову черга в ті кущі, І як приємно коли тихо, Коли все чутно...дивна річ. Тобі дзвонив я у четвер, Сказав мені що їдеш в гори, А в мене друг на днях помер, Ти відповів "так їдь додому". Сказав що чхав ти на війну, Що маєш справи важливіші, Тебе я в цьому не виню, Забути це - і жить простіше. А я залишусь, до кінця. За своїх рідних і близьких, За те що б в них було життя, Не під гнутом орди русні. За їхній сон, я тут не сплю, За їхню посмішку і радість, Я знов у розвідку піду, За те, що б мали вони щастя. А ти, мій друг, мене забудь, Я видалив тоді твій номер, У нас з тобою різна суть, У нас з тобою різне горе.
Верните тех,кого забрали небеса,
Хоть на мгновение на землю их спустите.
И разрешите нам увидеть их глаза...
Ведь мы прощения у них не попросили.
Верните тех,кого забрали небеса.
Позвольте их увидеть вновь живыми.
Но по стеклу сползают капельки дождя
И прячутся...загадками пустыни.
Верните тех,кого забрали небеса.
Чтоб воскресить из пепла наши души,
Чтоб растопить замёрзшие сердца,
И то, что мы им обещали, не нарушить.
Верните тех,кого забрали небеса.
Чтоб были силы снова отпустить их
Потом уже надолго...навсегда.
Мы просто скажем им...как сильно их любили...
Верните тех, кого забрали небеса...
В честь меня не назовут моста
Вежливые злые человечки
Даже если сбудется мечта –
Утром умереть у Чёрной речки.
Дырка в голове прогонит хмель,
Жизнь и без меня пойдёт как надо,
Встретит без меня весной апрель
95-я бригада.
Те, чья жизнь – прекрасна и проста,
Как рисунок безыскусный детский,
Чья мечта – как рушничок чиста –
Отстоять аэропорт донецкий.
В голове – чужие девять грамм,
Или – граммов, – если быть точнее,
И скупые строчки телеграмм
Про него, кто не простился с нею.
"Киборги" - дурацкое словцо –
Не определит вовеки сути
Тех, кто к небу повернув лицо
Лёг на поле, вставши против жути.
Отступили – это ничего,
Там не долго попануют гады,
Помнит павших всех до одного
95-я бригада.
Я их лица видел только раз,
Пожелал им, чтоб никто не помер,
Чтобы по земле, где жил Тарас,
Все вернулись, как один, в Житомир,
Чтоб детей носили на руках,
Чтобы, шаг чеканя на парадах,
Мир несла на примкнутых штыках
95-я бригада.
Слово против смерти – ерунда,
Но хочу, чтоб знали супостаты,
Что на их пути стоит всегда
Вся страна и дев'яносто п'ята
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]