Маніяки серед нас

Умисне вбивство з обтяжуючіми обставинами

Як стало відомо, днями відбулося чергове групове вбивство, що не привернуло проте особливої уваги. Мова йде про вбивство дворових собак по вул. Шевченка, 47.
Звичайно ж проблема бездомних тварин турбує багатьох громадян. Ця проблема багаторічна (тут напрошується інше слово - вічна) і ніяк нерозв'язна. Справа в тому,

що місцева влада скаржиться на відсутність фінансування. Притулки для тварин відсутні в корені з огляду на те ж відсутність фінансування чи спонсорської підтримки. Якщо в небагатьох випадках діє хитка система роботи в цьому напрямку, то це, звичайно ж, ініціатива звичайних небайдужих людей, стурбованих і співчуваючих знедоленим тваринам.
Деякі вважають, що бездомних тварин бути не повинно. Проте методи, якими кількість безпритульних тварин скорочують «борці за чистоту навколишнього середовища» (існує ціла «школа» і теорія про знищення тварин), у будь-якого нормального і врівноважену людину викличуть шок, неприйняття і гостру неприязнь. Мотивацій з боку вбивць спекулятивні, не відрізняються особливою оригінальністю і описані в будь-якому підручнику психіатрії. Зазвичай це стандартний набір місій: санітарна функція "з очищення міста від брудних тварин", захист від агресивних тварин, виховання ( помста) недобросовісних власників і т.д. Жоден маніяк ніколи не визнає, що вбивав заради задоволення - серійний маніяк Онопрієнко також вважав себе "санітаром", Гітлер теж "чистив" планету від "неповноцінних" націй. Різниця між ними тільки в розмірах злочину. Так що і це факт - за всю історію людства будь-які спроби когось масово фізично знищити в будь-якому випадку ніколи не закінчувалися позитивним результатом, а завжди закінчувалося крахом вбивць.
 Є й така стара аксіома - добро ніколи не роблять таємно, які б благі доводи не наводилися у виправдання.
За деякими ознаками можна припустити, що він також проживає за цією ж адресою - вул. Шевченка, 47. Тут не так вже й важливо, робить він це від ЖКГ (хоча дана організація всіляко відхрещується від подібних методів, але тварин труять регулярно і цілий рік по всьому місту, що викликає деякі сумніви в правдивості) або з внутрішніх спонукань, ясно одне - це збиткова особистість, так як інший не погоджувався б на таке (втім і не запропонували б) або не «дійшов» б до цього сам.
Ні для кого не секрет, що ці особини - люди з психічними особливостями, схильні до садизму. «Жорстоке поводження з тваринами є тільки перший досвід для такого ж поводження з людьми» - і сказано це було не сьогодні і не вчора, а в 1814 р. З психологічної точки зору вбивство тварини і вбивство людини це абсолютно ідентичні внутрішні психологічні акти. Різниця тільки в соціальній оцінці.
Фізична жорстокість по відношенню до тварин, входить в клінічну картину проявів розлади поведінки (F91) в Міжнародній класифікації хвороб. Є й інші, більш радикальні оцінки.
Професор психіатрії Юрій Поліщук :
«Та жорстокість, з якою він знищує, граючи в цілому, тварин, каже, звичайно ж, про аномалії особистості, про дефіцит в його системі моральних орієнтирів і цінностей. Це моральна недостатність в людині, а ми кваліфікуємо це як аномалію особистості, або, висловлюючись старим терміном, як психопатію »
Виконуючий обов'язки директора Центру соціальної і судової психіатрії імені Сербського Зураб Кекелідзе:
«Подібні прояви говорять про психічні відхилення. Є два варіанти. Перший - людина, що знищує собак, ймовірно, хворий серйозним психічним захворюванням і потребує примусового лікування. Другий, найбільш ймовірний, - це прояв моральної божевілля. Це означає, що у людини відсутнє поняття моралі.С такими людьми абсолютно марно обговорювати, що морально, а що аморально. А виявляється таке відхилення у людей тоді, коли суспільство подібним явищам нічого не протиставляє. Коли суспільству все одно. І якщо подібні випадки набувають характеру закономірності, то це вже сигнал, щоб бити на сполох. Суспільство має показати, що це виходить за рамки моралі. » Добавлю від себе - якщо суспільство не реагує на це обуренням, то можно константувати деформацію самого суспільства.
Є і ще більш радикальні висновки на яких, втім, не буду акцентувати увагу.
Ж. Бернарді Джон Дуглас, фахівець з серійним вбивцям в ФБР, що став прототипом кіногероя у фільмі «Мовчання ягнят»:
«Підпали і жорстокість до тварин - два з трьох сигналів, які вказують на те, що дитина може стати серійним вбивцею»
Або ось Youtube - «Убивця тварин - потенційний вбивця людей»:

Наша держава (закрадається крамольна думка - а в чому, власне, наша держава розбирається? Скільки себе пам'ятаю, воно нікуди не поспіває, а постійно намагається наздогнати вирушаючий потяг) ... На чому це я зупинився ... ага ... наша держава поки не усвідомлює небезпеки ескалації жорстокості (в будь-якій сфері) для суспільства і не розуміє, що існує тісний зв'язок між жорстокістю до тварин і людей. Не усвідомлює ? Значить в найближчі часи це виросте в окрему проблему. Хоча в багатьох країнах світу особи, які вчинили жорстокі діяння щодо тварин, ставляться на особливий облік як потенційно небезпечні для соціуму особистості.
І тут мені почали долати сумніви - а для кого це я все пишу? Безумовно, виходячи з викладеного, не для вбивці, хоча він, не виключено, прочитає цей некролог полеглим. Звичайній людині і так все зрозуміло і вона не потребує додаткового моралізування і тим більше ще однієї дози негативу. Місцева влада настільки зайнята, як звичайно, рішенням настільки глобальних проблем, що повсякдення їх якось вдало минує - у них постійно руки ні до чого не доходять.
Можливо це послання нащадкам - вбивство не є адекватність...