Відбувся літературний вечір присвячений 80-річчю Федору Руденку

11 червня  2015 року в музеї «Літературна Канівщина» відділу Шевченківського Національного заповідника були відчинені двері в дивовижно яскравий світ художнього слова видатного канівського Митця Федора Мефодійовича Руденка. Вечір був присвячений 80-річчю від дня його народження.

Не з рабів, а з козаків Руденки

Нарождались і до скон були

Не якісь там плюсклі одноденки,

А достойні заздрості орли.

Це слова відомого в нашому місті поета, колишнього вчителя Канівської школи гімназії імені І.Я. Франка. Поезії в душі Федора Руденка народилися ще в ранньому дитинстві. А перші вірші вихлюпнулися на папір, коли він був ще школярем –старшокласником. Та куди б його не кидала доля, а  в його душі ніколи не пересихали животворні джерела поезії. Свідченням цього більше двох тисяч творів, багато з яких з’явилися на світ у періодичних виданнях. Федір Мефодійович Руденко народився 7 червня 1935 року в козацькому селі Бубнові. «Народився я – каже автор – в придніпровському селі Бубнові що на Полтавщині. Ото було, як вийдеш з хати, глянеш: вдалині синіє Дніпро, луки зеленіють переткані квітковими узорами. Щебіт  пташок і пісня жайворонка лунають ще й до тепер голосами далекого дитинства…»

У кожної людини є своє рідне гніздо, як у пташки. Те гніздо, у якому виростили і викохали нас батько і мати. І де б не були ми, та в думках, мов лелеки, линемо до отчого дому і зберігаємо свою любов до нього, і в уяві зринає образ рідної домівки, чиста джерельна вода, кетяги калини… Рідне село… Столиця нашого дитинства…

Любов до мистецтва, народної пісні та поетичного слова заронили в його душу мати звичайна сільська жінка Харитина Луківна та батько Мефодій Михайлович, який ще в тридцятих роках був помічником капітана пасажирського  пароплава «Блідман», а брат Микола Мефодійович трудився кочегаром на буксирних пароплавах.

Ось чому вже тоді, ледве зіп’явшись на ноги, малий Федько вирушав у рейси з батьком, вбираючи незайманою душею красу рідного краю. В атмосфері працелюбства доброзичливості, народного оптимізму і формувався внутрішній світ малого Феді. Прагнучи піти стопами полеглого на війні батька вступив до Київського річкового технікуму на штурманський відділ. По закінченні якого трудився на буксирських пароплавах і суховантажних теплоходах. Завершивши заочно навчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету Федір Руденко іде працювати в школу. Формувався його талант, як поета, в Дніпропетровському університеті, там він став лауреатом літературної премії імені Миколи Шутя.

 Та куди б його не кидала доля, в його душі ніколи не пересихали животворні джерела поезії. І чи не тому, згодом, коли хлопчина став солідним і авторитетним Федором Руденком знаним педагогом,річковиком та поетом всі ці дитячі враження сповна відгукнулися у щирому, добірному слові. Цікавою за своїми жанровими ознаками є «Дніпроема» видана в 2000 році канівським видавництвом «Родень» розлогість стилю, вільне оперування історичними та сучасними фактами, любовне виписування кожної поетичної деталі являє ніби художнє обрамлення найбільшої шаноби поета: до рідного українського краю, до сивого Славутича, котрий є ніби наскрізною сюжетною лінією, до людей, які віддали і віддають своє життя нелегкій флотській роботі.

Маючи воістину  Божий дар слова, Федір Мефодійович є ще й лицарем честі, взірцем громадянської мужності. Таким поетом може пишатися будь-який місто, бо він є спадкоємцем кращих традицій своєї нації. Свій щедрий талант  Федір Руденко багато  років віддавав учням Канівської школи гімназії імені І.Я. Франка. Федір Мефодійович по – батьківські дбає про молоді поетичні голоси, керуючи літературним гуртком «Джерельце» в гімназії. Під його редакцією виходить збірочка «Первоцвіт», ввібравши в себе твори школярів та вчителів.

Вечір вела донька поета Олеся Руденко, виступила сестра Ніна Мефодіївна Москаленко, колишня вчителька школи гімназії Івана Франка Гордійчук Ніна Петрівна, науковий працівник Шевченківського національного заповідника Віктор Савович Тарахан та члени літературної студії «Зорянка». На вечорі була присутня заступник міського голови Наталія Матінова.

Галина Заболотна

директор Костянецького будинку культури

Джерело: сайт міської ради