Дорогі брати і сестри! «Ріки води живої», «світло світу», «світло життя» – це тільки деякі образи, які відображають сам сенс цього справді великого, надзвичайно місткого свята. Свята, яке відкриває перед нами цілу історію спасіння від старозавітніх часів і до нашого дня. До того часу, коли дія Духа Відкупителя, до якого молилися ми на початку Святої Літургії, здійснюється на кожному з нас.
Ми згадуємо в цей день насамперед чудо зіслання Святого Духа на апостолів, коли громада наляканих учнів Ісуса Христа в одну мить перетворилася на тверду і непохитну Христову Церкву, той камінь, на якому споруджується будинок віри кожного із нас. Водночас ми згадуємо і старозавітнє свято, на якому Христос промовляв слова, щойно прочитані на Службі Божій. Свято, яке нагадувало людям Старого Завіту про п’ятдесятий день по виході з Єгипту – від рабства до свободи, до Обраної землі. Відзначалося воно на п’ятдесятий день після Пасхи як день дарування Закону, одержаного Мойсеєм на Синайській горі, а крім того, як день принесення перших плодів, коли годилося складати подяку Богові за Його щедроти, послані кожному із нас. У цей день кожна людина на символічну подяку за Господні щедроти приносила до храму перші зібрані нею плоди своєї праці. Але найширше цей день відомий нині під назвою Тройця. Бо й справді це свято запрошує нас по-особливому пережити присутність Триіпостасного Божества в нашому особистому житті й у житті цілої Церкви. Адже в ту мить, коли благодать Святого Духа була зіслана на апостолів, об’являлася вся повнота Пресвятої Тройці. Бог Отець посилає Утішителя Духа, Просвітителя, Відкривача істини до учнів Христових за молитвою Самого Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа. З’являючись у трьох іпостасях, Бог зберігає Свою єдність і тим самим дає взірець єдности у багатоманітності своїй Церкві. Бог дає взірець єдности кожному з нас. У різних сферах нашого життя дуже популярні зараз є слова про ідентичність, про інтеґрування. Ідентичність часто позначає мистецтво бути самим собою, зберігати свою справжність у житті. А інтеґруванням називають зцементування людини, злиття в одне ціле різних наших схильностей, талантів і недоліків, подолання роздвоєности, поділів, які руйнують внутрішню цілісність людської особи. Ми спостерігаємо патологічні вияви внутрішньої поділености людини коли вона не вміє бути самою собою, губиться в фальшивих образах-замінниках справжнього «Я», коли людина живе в полоні міфів, аж до того, що може уявляти себе якимось визначним діячем минулого, кимось зовсім іншим, не самим собою. Бог закликає нас подолати знаки тієї хвороби, яка, звичайно, не так патологічно, як у психічно хворих людей, але виявляється і в нас, фізично здорових людях, коли ми впадаємо у гріх. Бо кожен гріх є зрадою нашого людського покликання, кожен гріх є руйнуванням нашої людської цілісности, тієї ідентичности, яка вкладена в кожного з нас Творцем. Долаючи гріх, ми повертаємося до самих себе. А отже, відновлюємо здоровий, свіжий, справжній погляд на життя. І можливо це тільки за Божою допомогою. Чудо П’ятдесятниці засвідчило безмежну любов Творця до нас, Його дітей. Богові не було іншого шляху вирвати людину з полону гріха, як тільки Самому прийти до людей в особі Єдинородного Сина Божого Ісуса Христа, навчати їх, гуртувати першу апостольську громаду, потім зі всією повнотою виявити для оточення присутність благодаті Святого Духа в цій громаді у вигляді вогненних язиків. Таким чином, не стільки ефектні видимі явища Зіслання Святого Духа на апостолів, скільки перебіг творення й служіння в світі Христової Церкви виявляють гармонійну співдію трьох Осіб Пресвятої Тройці, Отця, Сина і Святого Духа, яка кладеться в основу внутрішньої гармонії Церкви. Ми переживаємо важкі випробуванні не тільки в силу різних політичних перипетій української дійсности чи історично обумовлених складнощів розвитку посткомуністичної економіки. Сучасна людина наражається на небезпеку нових хвороб, до яких ми ще не готові. Її психічний стан, настрій і загальне самопочуття великою мірою залежить від того, чи вдалося придбати потрібну річ, чи обставила вона квартиру коштовними меблями, чи придбала престижну машину. Для когось же визначальним буде свідомість того, чи вдається зберегти першість у своєму середовищі, перегнати інших, позбутися конкурентів. Усе ж це визначає і ставлення до інших людей, до свого ближнього. Такими нові симптоми дуже важкої хвороби: руйнування особистости. Християнське життя передбачає повернення внутрішньої гармонії, що визначається гармонійною єдністю людини зі своїм Творцем. Ось сьогодні, в день Святої Тройці, ми переживаємо ось духовне виливання на нас живої води, про яку говорить Христос. Але ця вода вічного життя, тобто благодать Святого Духа, виливається не на поодиноких порізнених осіб. Разом із дарами Святого Духа ми, діти Божі, дістаємо середовище, в якому має відбутися повернення до радісного, гармонійного цілісного щасливого життя: Святу Христову Церкву. Бог дає нам взірець нашої церковної єдности в неподільній єдності трьох осіб, в яких Він так по-різному виявляє Себе, залишаючись Самим Собою, цілісним, Єдиним. Він не просто кличе нас до спасіння, а провадить нас, допомагаючи долати шлях зцілення. Не поодинці, а долати в Церкві, яка є водночас школою мистецтва спілкування людини однією з одною.
Тож хай цей день Пресвятої Тройці стане для кожного з нас джерелом наснаги до повернення собі духовного здоров’я, хай відкриває нам радісну перспективу зростання у вірі, зростання серед своїх братів і сестер у Святій Церкві. І недарма сьогодні наші храми прикрашаються зеленим гіллям і травою. Рослини дають нам символічний зразок піднесення від тліну до Бога, подолання тяжіння землі, звільнення від її пут, від матеріяльних, тілесних узалежнень, і піднесення до Творця. До Того Єдиного, Хто посилає нам справжнє, непроминуще світло і живу воду – воду благодаті Пресвятого Духа. Ця благодать яскраво виявилася перед усіма прибулими до Єрусалиму прочанами у вигляді вогненних язиків, які зійшовши на Святу Церкву в день П’ятдесятниці, вже ніколи не залишають її. Амінь. Проповідь архиєпископа Ігоря на свято Зіслання Святого Духа на апостолів |