У Каневі і Чигирині – двох містах України, що є осердями духу і незламності української нації – ховали героїв-кіборгів.
“Це надзвичайно символічно, що у такий час від столиці козацької республіки Богдана Хмельницького до Канева, де навічно на сторожі України постав Тарас Шевченко, іде цей перехлюп”, – відмітила голова Черкаської обласної ради Валентина Корваленко, яка приїхала на похорон “свободівця”, депутата Черкаської обласної ради із Канева Анатолія Чупилки.
“І як так, у день його смерті ви, влада, призначаєте сюди, в Канів, головою райдержадміністрації людину, яка представляла тут Партію регіонів, яка тут “тітушок” організовувала, яка тут фальсифікацією виборів займалася?! Скажіть, оця душа нашого героя, вона може таке терпіти? Оце свавілля, оце беззаконня, оцю несправедливість, яка зараз чиниться?! За ради чого був той Майдан!? За ради чого були ті жертви на Майдані, Небесна Сотня, і зараз тисячі жертв на війні із московським агресором?! – емоційно продовжив Коваленко лідер всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок. – Але такі як Анатолій Чупилка, вони знали заради чого. Вони йшли свідомо на втрату свого життя. Але чи знають це ті, кого Анатолій посадив у теплі крісла влади? Тому що Анатолій і його побратими, перемігши в Революції Гідності дали можливість цим теперішнім можновладцям керувати країною. Вони бодай би оцінили ту жертву! Вони повинні про це пам’ятати!”
І кипів горем та гнівом майдан. І гнівом та горем – пронизливим вітром та холодним дощем – палало на землю небо…
Попрощатися із Анатолієм Чупилкою прийшли рідні, близькі, військові побратими, товариші по партії ВО «Свобода», від якої він був обраний до обласної ради, представники обласної, районної та міської влади, народний депутат України VII скликання Леонід Даценко, який обирався на Канівському окрузі у 2012 та 2013 роках, також небайдужі канівці. А от перші особи обласної державної адміністрації – ані голова Юрій Ткаченко, ані повний комплект його заступників – не знайшли часу віддати останню шану депутату обласної ради і патріоту.
Під вигуки «Слава нації! Смерть ворогам!» та «Герої не вмирають!» ніс у останню путь героя АТО весь Канів, і у серцях сотень людей, які прийшли на центральний майдан розгорявся лютий вогонь незгоди і нескореності, у який би владі не варто було підкидати дров своєю зверхністю і нехтуванням думкою громади…
Анатолій Чупилка загинув 20 січня, йдучи на підмогу “кіборгам” у Донецькому аеропорту. Його вважали таким, що пропав безвісти. Але нещодавно результати експертизи підтвердили, що Анатолія Михайловича немає в живих. Його тіло зі Сходу привезли на рідну Канівщину.
Смутком та відчуттям гордості за свого чоловіка було переповнене серце дружини Анатолія:
“Патріоти України не безкінечні, їх необхідно берегти. Адже саме на них тримається земля”, – сказала Вікторія у коментарі журналістам.
Про Анатолія Чупилку усі згадували як про принципову людину, борця і справжнього українця. Анатолій Михайлович свого часу відстоював існування школи у Каневі, яку хотіли закрити, боровся за права представників малого бізнесу. Коли почалася революція Гідності, був її активним учасником. На Майдані у Києві тривалий час керував Черкаською сотнею «свободівців».
З початку бойових дій на Сході України Анатолій Чупилка пішов захищати рідну землю. Спочатку був добровольцем, потім – бійцем 95-ї аеромобільної бригади. Освоїв військову професію снайпера. Став «кіборгом», захисником Донецького аеропорту, захищаючи який і поклав своє життя.
А ще він мав справжні героїчні патріотичні корені, бо, як розповів конівський патріарх Михайло Іщенко, його прадід став Героєм Радянського Союзу і його ім’ям названо одну із вулиць Канева.
“Анатолій навіть не знав того, що його прадід був українським патріотом, якого у 1937-му році сталінський режим відправив у табори, а звідти він сам добровольцем пішов на фронт. А оскільки був трактористом – то став водієм-механіком танка “Т-34″. І у білоруських лісах на кордоні із Польщею загинув сметрю хоробрих, захищаючи свою землю. Так само вчинив і його правнук. Але по Анатолієві залишилось троє синів, таких, як він – незламних українців! Тож в України, у всіх нас – є надія!” – сказав Михайло Єфремович.
“Він був людиною справи, людиною дії, а не людиною слова. Я переконаний, що ми повинні брати з нього приклад, як потрібно діяти, коли ти націоналіст, і коли країна в небезпеці”, – згадує свого однопартійця депутат Черкаської міської ради від ВО «Свобода» Юрій Ботнар.
Анатолій Чупилка був обраний депутатом обласної ради по мажоритарному округу у Каневі. Але він так і не встиг приступити до виконання своїх депутатських обов’язків і навіть не отримав посвідчення, бо весь час був на фронті. Товариш Анатолія Юрій Гамалій впевнений – Чупилку обрали депутатом через те, що він завжди стояв на захисті тих, хто був незахищений.
“Він був людиною, яка дуже гостро реагувала на будь-яку несправедливість, була до неї нетерпима”, – говорить він про Анатолія Чупилку.
Труна із тілом героя була накрита чорним прапором Холодноярської республіки. Цей прапор пройшов із Анатолієм весь Майдан, усі бойові дні на війні, був для воїна справжнім талісманом. Він супроводжував Чупилку і після смерті.
“Коли згадуємо Анатолія, завжди пригадується отакий український козарлюга, який стоїть з прапором Холодноярської республіки «Воля України – або смерть!». Холодноярців, які ніколи не здавалися ворогам, які до останньої краплі крові боронили свою землю. Коли почалася війна, він не сидів, склавши руки. Він не сховався за депутатський мандат, він сам пішов на війну, і був на передовій, і загинув, захищаючи своїх”, – зазначив лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
Виступаючи на траурному мітингу, голова обласної ради Валентина Коваленко зазначила, що неоголошена війна забрала життя вже близько 80 черкащан. Серед них і життя справжнього чоловіка, патріота Анатолія Чупилки.
“Він боровся за Україну абсолютно не таку, яку ми зараз маємо. Але я закликаю всіх вас активізувати своє відчуття відповідальності, свій патріотизм, відштовхнути на маргіналії свої власні інтереси і зрозуміти одне – що Україна не просто в небезпеці, а Україна має останній шанс вистояти, бути. Тому що якщо ми донедавна надіялися на Європу, ми зараз маємо надіятися самі на себе. Патріотизму, як виявляється, мало. Потрібна серйозна зброя. Анатолію Михайловичу! Велика вдячність вам від усіх земляків Шевченкового краю за вашу позицію, за вашу українськість. Коли я вперше і в останнє його побачила, він сказав мені як голові обласної ради, – робіть що небуть! Сьогодні ми маємо ставити це запитання собі, і жорстко усім при владі – на місцях і в Києві. Робіть що небуть! Бо немає терпіння безмежного, і спостерігаючи те, що в країні все залишається по старому, народ закипає!” – зазначила Валентина Коваленко.
Вона передала трьом синам Анатолія Чупилки Почесну грамоту облдержадміністрації і обласної ради і відзнаку «За заслуги перед Черкащиною». На думку голови облради, Анатолію Чупилку потрібно присвоїти звання Героя України. Проект відповідного звернення до Президента України буде підготовлений до розгляду на черговій сесії обласної ради.
Наостанок мітингу-панахиди слово взяв син Анатолія Чупилки Тарас, ще зовсім дитина, але вже дорослий у думках.
“Віддячіть моєму батькові тим, що станьте на боротьбу за Україну. Нехай кожен, хто вже має двадцять років, стане замість нього!” – по-чоловічому твердо закликав хлопчик.
Тетяна Воронцова
Джерело: Дзвін
|