Третій рік робочим місцем для 53-річної жительки села Мартинівка Канівського району є сільське кладовище.
Офіційно посада, яку обіймає Ніна Дубина, називається працівник з упорядкування цвинтаря. Щомісяця в бухгалтерії сільської ради жінка отримує 305 гривень. Це півставки від мінімальної заробітної плати. За ці гроші Ніна Семенівна цілий рік прибирає велике сільське кладовище. Гроші для працівника з упорядкування цвинтаря здає громада села – по 10 гривень на рік з кожного домоволодіння. Цей спосіб збирання коштів називається самооподаткуванням. Кожному платнику видається квитанція, і за ці гроші сільрада звітує перед податковою інспекцією.
– Ніна Семенівна дуже добросовісна працівниця, – розповідає секретар Мартинівської сільської ради Світлана Плохута. – Раніше на нашому цвинтарі були суцільні чагарники. Нині наше кладовище найбільш впорядковане в районі, а може й в області. Ми посідаємо перші місця в районі у конкурсі на найкраще упорядкування населених пунктів.
Секретар сільради зізналася, що не всі мартинівці охоче платять 10 гривень. Одна пенсіонерка написала вже три листи зі скаргою, що її обдирають, змушуючи платити з мізерної пенсії. Але це швидше виняток.
Ніна Дубина має доброго собі помічника – чоловіка Анатолія. Він виконує важку роботу – вирубує молоду поросль акації та кленів, обкошує територію. Ніна доглядає могили, про які забули родичі померлих, прибирає сміття, ремонтує і білить паркан, впорядковує також братську могилу, розташовану на кладовищі.
Наймати людину на сезон, щоб тільки обкосити кладовище – не вигідно, бо дуже багато роботи, – каже Світлана Плохута. – А так кожен знає: до проводів кладовище буде гарно прибране.
Підготував: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО
Джерело: "Прес-Центр"
| 
2
1
