|
 |
|  |
| Головна > Блоґи > Dok |  |
Польовий командир добровольців різко наїхав на штаб АТО |
Україні дуже потрібен мир (до речі, не менше, ніж ДНР, ЛНР і РФ) Як і слід було очікувати, по закінченню переговорів у Луганську між ВСУ, ЛНР і ОБСЄ ніхто не дав ніяких коментарів... Добре хоч на «кордоні» з ЛНР ситуація в останню добу порівняно спокійна. А ось спалахнули з новою силою до вже позавчорашній переговорів з ДНР обстріл і бої в районі Донецька не припинялися до вечора 31-го. Черговий борець зі штабними генералами (святе місце порожнім не буває) заступник командира батальйону «ОУН», який воює в Пісках, Борис Гуменюк опублікував в соцмережах дуже різке повідомлення. Наскільки воно об'єктивно судити не нам - прочитайте самі в оригіналі - воно того варто. Але головний меседж польового командира стосується всієї без винятку лінії фронту: «Так складно, як зараз, у Пісках не було ніколи...Підрозділу (піхота - автор) ... фактично залишилися один на один з ворогом, без вогневої підтримки з боку нашої артилерії. Це фактично відкрило дорогу диверсійних груп підходити практично впритул до наших позицій на прямий вогневої контакт». При цьому навіть спікер ІАЦ РНБО Андрій Лисенко визнав: «Зафіксовані факти застосування терористами важкого озброєння». І хоча за даними РНБО: «За останню добу внаслідок провокаційних обстрілу жоден військовослужбовець не загинув, і тільки один отримав поранення», не забуваємо, що за позаминулі добу у нас троє вбитих у Пісках. А той же Гуменюк фактично закликає артилеристів ігнорувати штаби і керівництво країни і рятувати вогнем своїх братів... Так як же визначити найменше зло? Особливо з урахуванням того, що ДНР і ЛНР теж постійно скаржаться на порушення режиму припинення вогню силами АТО. Втім, Борис Гуменюк не закликає йти в наступ, він просить допомогти утримати зайняті позиції: Перед тим, як висловити свою точку зору на те, що зараз відбувається в Пісках, хотілось би розібратися з такими поняттями як «бій», «запеклий бій», «жорстокий бій» тощо. А загиблі? Троє бійців позавчора полягли в Пісках (комбат «Азову» А.Білецький пише про шістьох) Це втрати? Значні втрати? Важкі втрати? Які? Хто визначає запеклість бою чи важкість втрати? Звісно, пацан відбивається, як може. А знаєте, як може? А може так, що у нього замість гарячого, ледь теплий автомат, бо йому бракує БК (боєкомплект) і доводиться економити набої. Знайте, який спосіб вигадало наше командування, щоб забезпечити режим припинення вогню? – Не підвозити на передову набої! А знаєте, в який спосіб вони вирішили приховати це? – Телефонує з Києва штабне чмо і передає по ланцюгу: скажіть Гуменюку, нехай не пише, бо хуже буде. У зв’язку із запровадженням перемир’я і так званого режиму припинення вогню, підрозділи, дислоковані в Пісках, фактично залишилися віч-на-віч з ворогом, без вогневої підтримки з боку нашої аритилерії. Це фактично відкрило дорогу диверсійним групам сепаратистів підходити пракично впритик до наших позицій на прямий вогневий контакт. Так складно, як зараз, в Пісках не було ніколи. Я дуже сподіваюся що офіцери ЗСУ не будуть виконувати злочинні накази командування. Для кожного офіцера ЗСУ питання стоїть дуже просто: Або ти виконуєш наказ командування, не відкриваєш вогонь артилерії, даєш можливість ворогу підійти впритик до наших позицій і розстрілювати їх прямою наводкою; Все дуже просто." |
 | Dok2 січня 2015, 15:42 | Теги статті: https://www.facebook.com/borys.humenyuk/posts/1529594180639256 | Голосів: 3  0 3 |
 |
 | Всього коментарів: 24Сторінка коментарів: 1 |
| Dok 2 січня 2015, 15:46 IP: 95.111.141.xxx | Рейтинг: 3 |
| Ось таким чином тепер відбувається процес ротації оборонців аеропорту в Донецьку, на мій погляд це просто знущання, по іншому не назвеш. А як їм при таких умовах утримувати цей аеропорт? | |
GINKA 2 січня 2015, 18:42 IP: 176.67.8.xxx | Рейтинг: 2 |
| Ну и как можно морально выдержать такое издевательство нашим солдатам? Показали то еще цветочки, ягодки наши сами рассказывают | |
| GINKA 3 січня 2015, 14:32 IP: 176.67.8.xxx | Рейтинг: 2 |
| что Украина уже полгода ведет военные действия, мир окончательно понял после публикации фоторепортажа в авторитетном американском издании «Лос-Анджелес Таймс». Ранее в украинских СМИ вышли сотни статей, сюжетов и даже признаний воюющих с той стороны. Но в мире этого долго не замечали. Снимки же, сделанные журналистом Сергеем Лойко, русским по национальности, человеком мира по принадлежности, в донецком аэропорту, его восхищение украинскими бойцами и яркое описание увиденного произвели эффект разорвавшейся бомбы.Когда в Украине начались события на Майдане, Сергей находился в Киеве. Сквозь объектив своей камеры он видел избиение студентов, Революцию достоинства, расстрел митингующих на Институтской. С камерой отправился и на восток Украины, когда началась война. И теперь американский журналист говорит, восхищаясь украинскими солдатами: «Это и моя война!»В интервью «ФАКТАМ» Сергей Лойко откровенно рассказал том, как на этой войне потерял свою любимую супругу. фотоо «В аэропорту собраны лучшие представители вашего общества» То, что Сергей увидел в Донецком аэропорту, он называет маленьким украинским Сталинградом. — Я не мог там есть, все четыре дня питался своим адреналином, — рассказывает американский журналист. — Ваши ребята защищают то, что защитить практически невозможно. И с точки зрения здравого смысла защищать, наверное, даже не нужно. Этот аэропорт уже стал символом. В Песках стоят украинские части, где сотни солдат ждут не дождутся, когда они сменят своих товарищей в аэропорту. Каждый настоящий украинский солдат сейчас мечтает о том, чтобы пройти через этот аэропорт. Здесь больше чем война. Я ненавижу романтизировать войну. Но я делал портреты этих ребят. И когда на компьютере просматривал снимки, заглядывая в их глаза, меня прошибло: они полны света. — Как вы стали военным журналистом? — Первая командировка была в 1993 году в Карабах, потом — Чечня, Афганистан. В Ирак поехал потому, что туда не аккредитовали ни одного журналиста из «Лос-Анджелес Таймс». И я отправился в зону конфликта от российской «Новой газеты». — Когда впервые ехали на войну, сомневались, боялись? — В свое время я 25 месяцев прослужил в армии на советско-китайской границе. Поэтому был достаточно подготовлен… В общей сложности у меня 24 командировки на войну. Командировка в Украину стала 25-й. — Как вы думаете, почему люди, служившие в миротворческих миссиях, говорят: происходящее сейчас в Украине гораздо страшнее того, что им приходилось видеть прежде? — Я был свидетелем более ужасных картин, например в Грозном. Но то, что происходит в Донецком аэропорту, конечно, все превосходит. По антуражу, тому удивительному ощущению абсолютно нереального пространства, в котором совершенно отчаянные люди продолжают бороться. Я не понимаю, почему-то, что удерживают украинские военные — старый и новый терминалы, контрольная башня, — до сих пор не рухнуло. Ведь все сейчас уже состоит из дыр. Старый терминал был сделан из кирпича, но и он весь разворочен. А новый терминал — из гипсокартона, стекловаты… Здание, в котором находятся украинцы, тоже состоит из сплошных дыр, скрепленных между собой искореженными металлическими конструкциями. В нем нет ни одного места, где можно было бы укрыться. окно — Там действительно находятся киборги? Бойцов правильно назвали? — Абсолютно! В аэропорту невозможно есть, пить, согреться. Знаете, я был в страшных передрягах в разных концах мира, но вот эти четыре дня там… Я ни секунды не спал. — От страха? — Какого? У меня нет страха! Я уже очень давно не знаю, что это такое… Там просто невозможно было уснуть, потому что все время слышна стрельба. Бой продолжается 24 часа в сутки. — Вы сознательно хотели попасть в аэропорт? — Конечно, я туда стремился. Ребята из батальона «Правый сектор» и руководство 79-й бригады посадили меня на бронетраспортер, который вез туда воду, боеприпасы. Так я оказался в аэропорту. — О чем вы говорили с ребятами в эти четыре дня? — Обо всем. Там же собраны лучшие представители вашего общества, ребята с несколькими высшими образованиями. Когда я приехал, была страшная битва, и я сразу начал снимать. Рюкзак, в котором находился весь мой скарб (каремат, спальный мешок, лекарства), не отвязали от БТРа, и он уехал назад. Разговор о том, что у меня ничего с собой нет, слышали человек двенадцать, которые в тот момент находились в штабе. Потом ко мне подошел каждый из них — каждый! — и предложил свой коврик, спальник. А Игорь Андрухов, красавец под два метра ростом, хотя и слышал, что я говорю по-русски, знал и то, что я американский корреспондент. Он подошел и сказал: «Excuse me, sir. I’m going in to battle right now, but in the meantime you can have my sleeping bag and my mat». Что значит: я пойду сегодня немного постреляю, а в это время вы можете воспользоваться моим спальным мешком. У меня слезы появились на глазах. Какое счастье, что Игоря не убили! У меня была такая история… В Песках, где тоже активно воюют, я снимал пулеметчика Ивана Курята. В день, когда выходила моя статья с его снимком на первой полосе, Ваню убили. И знакомые мне говорили: «Ты, Сережа, сфотографировал парня, а его убили». Потом я им всем доказал, что связи нет. В аэропорту я снял пятьдесят человек, и все они остались живы. Их вскоре сменили, но сейчас, я знаю, двое опять вернулись в аэропорт. Со многими я поддерживаю связь. У нас теплые отношения. — Видя, что наша армия плохо снабжается, что бойцы нуждаются в самых простых вещах, пытаетесь как-то помочь знакомым ребятам? — Я волонтер, что ли? Я им симпатизирую. Опубликовав фотографии, я и так много для них сделал. Каждый должен выполнять свою работу. Если я начну им помогать, организовывать что-то, перестану быть журналистом. Я ремесленник. Могу хорошо снять, красиво рассказать. Это перевешивает все остальное. Вас миллионы. Решайте свои проблемы сами. Я их только осветил. «Для этой войны не было никаких причин» — Я вообще не понимаю, что это за херня: чтобы украинское общество узнало о происходящем, нужно было, чтобы приехал москаль, американский журналист?— возмущается Лойко. — У меня каждый день берут интервью украинские журналисты. Я этого не понимаю. Шесть месяцев идет война, в том числе в донецком аэропорту. Почему мои фотографии стали таким откровением? — Вы-то сами в руки оружие брали? — С какой стати? Я журналист. — Ну, чтобы защитить себя. — Был момент в аэропорту, когда мне сказали: «Сергей, возьмите оружие. На нас выехали два танка, сейчас пехота пойдет. А они пленных не берут». На что ответил: «Я журналист. Это ваша война. Я о ней буду рассказывать до конца. Ну, убьют меня с оружием в руках или без оружия. Какая разница? Я не имею права держать его в руках». — Вы теперь понимаете, почему мы вышли год назад на Майдан, начали носить желто-голубые ленты и петь гимн, почему мужчины пошли на восток страны? Почему вдруг россияне стали нам врагами? — Я не согласен, что россияне стали вам врагами. В аэропорту, в этом горниле, на этом пике войны за независимость я не услышал ни одного плохого слова о россиянах. Не услышал ни одного оскорбления русских. Более того, оперативным языком был русский. Все на нем говорят. Я не услышал ни разу слова «кацап», «москаль». Ребята ведут войну за независимость против России, но не против россиян. Никакого этнического конфликта у вас нет. Эта война отличается тем, что для нее не было никаких причин. Все причины выдуманы. Они построены на лжи, распространяемой российским телевидением. Украинец вынужден был взяться за оружие, защищать свою Родину от ползучей иностранной агрессии. Это не гражданская война. Это война Украины за свою независимость. И самое страшное, наиболее идиотское в этой истории то, что другой стороне тоже «не потрібен» этот конфликт. К сожалению, ситуация у вас не меняется. Если все будет продолжаться так же, как сейчас, через год все ваши лучшие мужчины погибнут. Поэтому нужно либо наступать и чистить территории, либо отдать все вот этим Гиви, Моторолле, этим козлам… — Все наши бойцы уверены в том, что мы победим. Вы видите, как можно прекратить эту войну? — Ее может окончить только самый главный человек. Украина не способна выиграть у России. Это возможно, если вашей стране будет помогать весь мир, а он не собирается этого делать. Либо если Россия перестанет поддерживать этих так называемых ополченцев. Кстати, благодаря тому, что все эти шарикоподобные элементы оказываются в Украине и гибнут, Россия очищается от своего дерьма. Это для России большая ценность. Но при этом с украинской стороны гибнут лучшие люди страны. — Вы работали по обе стороны фронта. Находились в оккупированном Славянске… — Те боевики (ополченцы в кавычках), с которыми я общался в Донецке, в Славянске, это неандертальцы какие-то по сравнению с ребятами из аэропорта. — Сейчас вы прилетели в Украину из Москвы. Там не очень лестно говорят о хохлах, укропах? — Да. В Москве я это слышал. Почти сто лет в России проводилась селекция. Лучшие люди уничтожались, а не самые лучшие оставались. Они готовы верить любому говну, которое видят по телевизору. Люди одурачены. Чтобы они начали думать, нужно, чтобы цена на нефть упала ниже 70 долларов, а доллар поднялся выше 70 рублей. Тогда люди начнут чесать репу: почему это происходит? Сейчас каждый день я получаю множество звонков с угрозами и оскорблениями. Причем угрожают смертью. В окно моего загородного дома под Москвой бросили кирпич… Знаете, эта война отняла у меня самого дорогого человека в моей жизни. Если бы Настя (супруга Сергея. — Авт.) была жива, я бы никогда не поехал в аэропорт. — Ваша жена болела… — Понимаете, я был на войне, а она не обращала внимания на свои симптомы. Она думала обо мне — чтобы меня не убило, чтобы я вернулся. А я думал о себе: какой я классный. Герой!.. — Как все выяснилось? — Шестого мая я был в Славянске. Настя позвонила и сказала: «Сережа, оказалось, у меня не гастрит, а… рак четвертой степени». — Она находилась в Америке? — Нет, в Москве. У нас есть дом в Техасе. В Штатах живут сын с семьей, наши внуки. Но работаю я в Москве корреспондентом «Лос-Анджелес Таймс». Настя — наследница старинного рода. Ее прапрапрадедушка был губернатором Санкт-Петербурга и воспитателем Павла Первого. И она очень не хотела покидать Россию. Поэтому мы так толком и не уехали, хотя я работаю в «Лос-Анджелес Таймс» уже двадцать три года. Мы прожили вместе тридцать семь лет, любили друг друга… — Как же она отпускала вас в горячие точки? — Никогда даже не пыталась отговаривать. Она понимала, что это моя работа. А я всегда говорил: «Не волнуйся, я вернусь»… Я и вернулся. Отвез ее в Израиль. В самую лучшую клинику. Но уже нельзя было делать операцию. Ей провели химиотерапию. Она умерла у меня на руках. — Вы же были рядом. Почему в ее смерти вините войну? — Потому что я не обращал внимания на симптомы Настиной болезни. А она ведь худела! Говорила, что соблюдает пост. Но так она делала каждый год. Кроме того, у Насти появились и другие неприятные симптомы, однако она не прислушивалась к этому. Потому что мы с ней были заняты моей войной. Она согревала меня своей любовью, — Сергей едва сдерживает слезы. Ему понадобилась пауза, чтобы успокоиться. — Когда после Израиля мы приехали в московскую больницу, мой друг, врач, честно сказал: «Сереж, Настя вот-вот уйдет». Я зашел к ней и спросил: «Настюшенька, милая моя, что ты хочешь?» — «Сереженька, спой». Я съездил домой, привез гитару и два дня пел. «Сережа, ты по второму кругу пошел уже», — внезапно произнесла жена и… умерла. Может быть, если бы я знал больше песен, она была бы жива… Знаете, почему я поехал в донецкий аэропорт? Потому что не хотел жить! Почему у меня получились такие снимки? Потому что я все снял со смертельных ракурсов. Шел бой, стреляли. А я стоял на взлетном поле и снимал, — после этих слов Сергей встал и достал из сумки минометный осколок. — Я никому не показывал его, потому что не хотел. Зачем эта лишняя героизация? Этот осколок застрял в моем бронежилете напротив левой ключицы в тот момент, когда я работал. — Вы вернетесь на восток? — Наверное, да. Автор: Виолетта Киртока obozrevatel.com | |
| Dok 3 січня 2015, 15:14 IP: 78.111.187.xxx | Рейтинг: 2 |
| Цікаві роздуми, вони варті уваги: "Клімкін ще наприкінці того року сказав, що відвойовувати території не будемо. Гіркін... ні, не Гіркін, а як його... – Гройсман! Плутаю вічно... Так от цей Гройсман і собі сказав, що не бачить підстав для введення воєнного стану. Наш сонцесяйний улюбленець антиукраїнства, а за кумедним збігом обставин – президент, так само кумедно заявив, що воювати з однією з наймоцніших армій континенту – то є дурна мода. Це він про дегенеративну армію дегенеративної держави, яку призупинено навіть попри зусилля нашого майстерного генералітету, як то – Гелетей, Литвин юніор та інші. А тому – сидіти всім тихенько: кому – по теплим лавам у ВР, а кому – по мерзлим окопчикам у Пісках і всім курити план. Мається на увазі – отой, „мирний”. Бо від нього голова добре макітриться. Геть відриває від землі і несе в ті прекрасні краї, де літають по небу білими голубами чисті листочки „бюджету – 2015”. І хто впіймав такого листочка – може малювати там магічні сакральні руни свого персонального щастя. І що цікаво: все збудеться! Така шалена сила тої магії... А хто не впіймав такого листочка – той мусить не заздрити чужому щастю, а найщиріше порадуватися за тих, кому карта повалила. І віддати своє життя за стабільність. Віддати легко, з посмішкою, тому що таке життя, власне, і ринкової вартості не має. Наш дотепник якось пожартував, що учасники АТО будуть отримувати по тисячі в день і застраховані на мільйон. Але ж то – учасники АТО, а ми – на війні. А це принципово різні речі. І нас туди ніхто не посилав. Мається на увазі – держава. А учасники АТО – то, для примірки, порох-юніор. Кажуть, його бачили на тій АТІ. Де він воював? – то велика державна тайна!.. Тільки в мемуарах придворних писарів, на опалених градами листочках збереглося – „...фронт...війна... шрапнель... а він сидить, такий скромний, і холоднокровно калатає ложечкою в склянці з чаєм... Не забудемо цей подвиг!” Адреса цієї героїчної місцини також вигоріла. Так само не уточнюються деталі подвигу. Але без сумніву, щось геройське він там натворив. Запхав гранату в дуло ворожому танку чи ще щось подібне. Думаю, під кінець цієї АТИ він отримає який-небудь орден рожевої підв’язки, а подвиг буде описаний на сторінках Форбса. І от читаючи всі ці пасторально-пацифістські призиви до замирення я чим далі, тим чіткіше розумію, що то, чого ми боялися найбільше – похід армій путіна на Київ – то не може відбутися. Тому що чим далі буде просуватися путін – а він таки може, якщо захоче, - тим скоріше оте АТО, контрольоване з Києва, буде перетворюватися на нормальну національно-визвольну війну. І тоді вже власники зброї не будуть писати абсурдні листи президенту: чи можна нам відстрілювати ворогів? Бо ви ж, мовляв, повернетеся і нас же будете щемити... ні вони таки будуть тупо відстрілювати – і кацапів, і сепарів. А сепари – хто у нас? Правильно, - менти, бандити і регіонали з комуністами. І от уявіть собі: Путін зайняв територію України, центральної влади немає, і відбувається інтенсивний відстріл отих сепаратофільних категорій колишніх співгромадян. Упс!.. А як кажуть воєнні, красиві і здоровенні, що для окупації України Путіну треба буде утримувати контингент від мільйона до мільйона двісті тисяч своїх ще відносно живих, але вже зелених від спирту і страху за своє життя чоловічків. А як наші селяни ловили тітушок під час Майдану, він знає. І тому оті зелені чоловічки будуть пропадати без сліду. Так, їх будуть вбивати і це перетвориться на азартне сафарі. І всі кумедні питання, як то – бюджет, гендель цукерками, нафтою і газом та інше відійдуть на другий план, а на перший вийде – знищити ворога. І сотні тисяч дегенеративних солдатиків наймоцнішої армії за класифікацією прижмуреного від страху пороха, ось цих жертв алкогольного синдрому попередніх поколінь кацапоросії, навіть не будуть усвідомлювати – звідки і від кого може прийти небезпека. Вони просто будуть вмирати. З путіним в продірявленій голові. А їхні колеги по анамнезу будуть традиційно писати додому листівки: „Праклятиє бандьори! Оні нас нє любят і стрєляют в спіну...” І ми переможемо по факту. Але після перемоги путін (чи хто там буде в Кремлі після того, як Вова несподівано і скоропостіжно вріже гопака під звуки „Лебединого озера”...) буде мати справу не з умовним лояльним урядом Віші, а з новим і невідомим, а тому – не прогнозованим нашим Де Голем. І от питається: воно їм треба?.. А там же і розслідування по Майдану можна буде відновити, і справи РосУкраЕнерго підняти, і здачу Криму... І всі оті колосальні ресурси однієї з найбагатших держав світу – та не в общак дегенератам, а в національний бюджет!.. А той бюджет – на службу інтересів нації, в першу чергу, - освіта, здоров’я, культура, правопорядок, армія... І Чечетов з Шуфричем – ніхто! І Бродський – дрібний урка, який тримає мафік на Подолі, тому що в умовах вільної конкуренції у нього тями на більше не вистачить. А Зв’ягільський... О, то окрема тема. То буде на десерт. Таке собі ніжне терамісу... І кримінальні справи 90-тих років з позначкою „Люкс” підіймаються і ретельно розслідуються. Оті всі закатовані трупи – скільки їх там було? І це - не зважаючи на зіпсований апетит „українського патріота” і „економічного націоналіста” за версією Луценка, пана Ахметова. І фахівці по криміналістичному педикюру вже уважно колупаються під нігтями у Гепи - чи немає там, часом, залишків бурого кольору і органічного походження? Ну, а вдруг... То питається: воно їм обом треба? Там же ниточки – як контакти на мікросхемі. Не знаєш, що де увімкнеться чи перегорить, якщо ось на цей контакт подати напругу. Тут же в цих схемах візьми такі напівпровідники як Григоришин чи той же Вінський; від них же в обидва боки таке розгалуження контактів під напругою, і над кожним табличка – „Не лізь! Бо вб’ють!” Ні, війни не буде. А буде АТО. Так і будуть заградотряди по периметру, шмон по всій країні, і Речинський зі своїми мріями про перманентний розстріл добровольців з комбатами. А ще – латентні сепаратисти у Харкові під керівництвом Гепи і такі самі під керівництвом Сіна в Запоріжжі. Так би мовити – законсервовані до кращих часів. А тепер таке: ні в Україні, ні в Росії немає національних урядів. Ми маємо справу з імітацією боротьби за національний інтерес. Як в Росії народ згоден, аби його посилали на війну в Чечню, Грузію чи Україну, аби тільки Путін говорив їм перед сном байки про їхнє „велічіє”, так і в Україні значна частина лояльних дегенератів аплодувала параду військової техніки, яка заради одномоментної картинки каталася по Хрещатику в той час, коли ця техніка так була потрібна під Іловайськом. І ніхто ж не покаявся за ці понти на крові... Вся біда в тім, що основна маса посполитих на 99,9% отримує інформацію з телевіконечка, на якому в куточку світиться аватарка Фірташа, Бені, Пінчука чи Ахметова. І ця маса звикла по-дитячому довірливо рефлексувати на правильний набір патерналістських фраз з найвищого бугра. Оперативна пам’ять посполитих так влаштована, що сьогоднішня інформація легко витісняє вчорашню. Особливо, коли вони починають конфліктувати в силу невідповідності. А про те, щоби самому почати шукати альтернативну інфу і несанкціоновано думати власною головою – то вже надто не звична операція. А прийдеться. Ну, це якщо ще тіпається бажання вижити. " | |
| GINKA 3 січня 2015, 15:43 IP: 176.67.8.xxx | Рейтинг: 5 |
| Богдан Грицевич Один из украинских бойцов-"киборгов ", который мужественно защищал донецкий аэропорт, написал неимоверно пронзительный стих-обращение у мирному населению Украины. Поэзию на своей страничке в Фейсбуке опубликовал активист партизанского движения в зоне АТО Вадим Вовк. Я прийду з війни і гляну в очі Тому, хто каже, що жити не хоче. Кому набридла робота, нудне телебачення, Розповім трішки, що бачив я... Кому надто зимно вночі, сильна спека днем, Чекали задовго таксі, змокли під дощем, Як ми боялись заснути, навіть на мить, Від пострілів "градів", ще й гроза гримить. Та ми звикли спати під шум мінометів, Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі... Ми спали, там, брате, у ямах холодних, Де гріють лиш мрії і туга за домом. Бувало, що пили воду з калюж, Вечеря для десятка - один підсмажений вуж. В нас не було простуд, а може й були. Ніхто і ніколи про це не говорив. Найстрашніше, до чого там звикаєш, Це, що кожного дня когось втрачаєш. І не знаєш... може завтра ТИ... Але ми вже звикли... Змогли... Змогли... Ми не герої, як ви говорите... Тут люди дуріють, стають душевнохворими... Це все від війни... від великого горя, Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю... Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої, Ми тут, бо так само хочемо миру... І навіть, коли я лежу в окопі, Ніколи не думаю про могилу... Я мрію про дім, про роботу, сім'ю, Як же хочу скинути з себе броню... Допоможи, полюби життя, Там де мир, там - щастя. Не шукай собі зла. | |
| GINKA 3 січня 2015, 16:08 IP: 176.67.8.xxx | Рейтинг: 2 |
| Все+21Общие разделы+16Персональные блоги+5 ХорошиеНовые+5ОбсуждаемыеTOPПросматриваемые Володимир Парасюк (Будь ласка зробіть репост). Парасюк до Президента Блог пользователя admin 12 декабря 2014, 13:17 Пане Президенте, вибачте за слово, але яке нафіг перемир'я? Які 72 години? Ваші експерименти з перемир'ям цього тижня обійшлись нам в 22 людських життя. А це чиїсь чоловіки, батьки та діти. Чого Ви чекаєте? Вже навіть бандити Губарєв і Гіркін заявили, що їм мир з Україною не потрібен, а Ви далі чекаєте. Цікаво, якби Ваш син зараз сидів в окопі на сході, чи Ви б оголошували перемир'я? Думаю, навряд. Навпаки всі сили були б кинуті на те, щоб перемогти ворога. А що життя звичайних українських громадян менш цінне? Поки Ви вигадуєте фантастичні плани у владних кабінетах і ведете якісь переговори, тут гинуть люди. Але які можуть бути переговори з бандитами? Ви усвідомлюєте, що принижуєте Україну цими переговорами? Адже Ви ставите велику незалежну державу, визнану усім світом на один рівень із шайкою терористів. Тут нема з ким домовлятись. Блог пользователя admin: Володимир Парасюк (Будь ласка зробіть репост). Парасюк до Президента Можливо з Києва Вам не видно, але ми тут добре бачимо, хто бореться за приєднання до «рускай підірації» та всілякі днри-лнри. Путін нагнав своїх бандюків, дав їм купу зброї і вони роблять все, що заманеться. Таким особам як губарєв, стрєлков, пушилін і решті нечисті наплювати на ваш мир. Їм потрібна війна і розруха, бо в такому становищі можна вбивати, гвалтувати, красти і за це нічого не буде. Також тут активізувалась «місцева» еліта: бомжі, алкаші, наркомани та інший непотріб, які не те, що не знають, що таке «федералізація», вони мабуть букву «Ф» писати не вміють. Ще маємо бабульок, яким вже сталін рукою махає з того світу і вони дуже хочуть в підірацію, адже «мечтают умереть в расии». Назвіть хоч одного адекватного терориста, з яким можна вести переговори на Сході. Не назвете, бо їх тут просто не існує. Зараз не час для зволікань і безглуздих розмов, потрібно діяти і робити це якнайшвидше. Якщо не знаєте, що робити, порадьтесь із військовими. Але не з тими зажирілими кабінетними генералами, які за гроші пропускають через кордон терористів, які продають сухпайки і будують дачі за вкрадені в армії гроші. Ви порадьтесь із бойовими офіцерами, які зараз на сході воюють без бронижелетів та в розтоптаних берцах. Вони точно знають як виграти цю війну. Особисто я переконаний, що зараз необхідно зробити наступне: 1. Оголосити військовий стан в Донецькій та Луганській областях. 2. Звільнити всіх генералів. З них і так користі ніякої, а ми ще мусимо їх годувати. На їх місце призначити справжніх бойових офіцерів. 3. Перекрити кордон з підірацією, але реально, а не на словах. 4. Зробити один єдиний координаційний центр для усіх підрозділів, які беруть участь в АТО. 5. Призначити на керівні посади тільки тих людей, які не бояться брати на себе відповідальність за долю країни. 6. Припинити домовлятись з терористами. 7. Зробити все необхідне для того, щоб армію вдягнути-взути-озброїти. Народ робить все, що може. 70-літні бабусі на собі з Польщі бронижелети переносять для військових, депутати з міністрами могли б і від зарплати відмовитись хоч раз. 8. Навести лад із міліцією на Сході. Тут аж кишить продажними ментами, прокурорами та сбушниками. Ми затримуємо сепаратистів, віддаємо правоохоронцям, а вони цю сволоту відпускають. Всіх міліціонерів Донбасу — звільнити. На разі на їх місце привезти міліцію із інших областей. Хто не погодиться їхати — звільнити. В Україні цих дармоїдів і так забагато. Пане Порошенко, ви або робіть щось, або забирайтесь і далі свої шоколадки продавайте, бо якщо ні, то буде вам такий Майдан, що місця в світі собі не знайдете, щоб сховатись. | |
святослав 3 січня 2015, 16:31 IP: 95.132.74.xxx | Рейтинг: 3 |
| Dok 3 січня 2015, 16:52 IP: 78.111.186.xxx | Рейтинг: 1 |
| Ось сухі слова зведення із зони АТО Спираючись на слова нашого легітимного, що він виголосив на пресконфенції (у відповідь на питання за яких умов буде введено військовий стан) він має таки його ввести. Хоча думаю на це марно сподіватись, наш президент хоча і легітивний, та за свої слова він не відповідає. | |
| KRAIVKA 3 січня 2015, 18:57 IP: 212.55.75.xxx | Рейтинг: 1 |
В кoнцe дeкaбpя лидep кaзaкoв Пaвeл Дpeмoв, тpeбуя oтcтaвки caмoпpoвoзглaшeннoгo лидepa пpeдcтaвитeлeй "ЛНР" в Лугaнcкoй oблacти Игopя Плoтницкoгo, зaявил, чтo Плoтницкий являeтcя cтaвлeнникoм Кopoлeвcкoй. В cвязи c этим упoлнoмoчeнный пpeзидeнтa пo миpнoму уpeгулиpoвaнию cитуaции нa Дoнбacce, дeпутaт Вepхoвнoй Рaды oт фpaкции "Блoк Пeтpa Пopoшeнкo" Иpинa Гepaщeнкo пoпpocил Гeнepaльную пpoкуpaтуpу пpoвepить вoзмoжную пpичacтнocть дeпутaтa oт "Оппoзициoннoгo блoкa" Нaтaлии Кopoлeвcкoй к финaнcиpoвaнию ceпapaтиcтoв. | |
| KRAIVKA 3 січня 2015, 19:13 IP: 212.55.75.xxx | Рейтинг: 1 |
"Ми бачимо на сході України, як Україна бореться за мир в усій Європі: за суверенітет всіх незалежних держав та за верховенство права на своїй території",- заявила президент Литви Даля Грібаускайте. Про це президент Литви розповіла в інтерв'ю ВВС. Даля Грібаускайте зазначає – останній раз вона бачилася із Володимиром Путіним ще у 2010 році, за його перебування на посаді прем’єр-міністра. Наступна зустріч, за її словами відбудеться "не найближчим часом – лише коли Росія поводитиметься інакше". Під такою поведінкою РФ вона уточнює – "ми бачимо різницю між країною, що захищається, та країною-агресором, яка не дише нападає та підтримає терористів, але й саме веде себе як терорист". За словами президента, Литва вже надає різноманітну військову допомогу Україні: "Ми робимо все можливе. Існує багато форм підтримки: це і участь україно-польсько-литовському батальйоні, де українські солдати можуть тренуватися, і допомога наших інструкторів, і лікування українських вояків у наших шпиталів". Втім, Грібаускайте дала зрозуміти, що цим військова допомога не обмежується. "Решта – це державна таємниця",- додала вона. Коментуючи відмову президента РФ Володимира Путіна від реалізації проекту "Південний потік" Даля Грібаускайте зазначає: "Не він зупинився, а його зупинили. Європейський союз, принаймні - в цьому проекті, показав неприпустимість використання нафти та газу як інструментів політичного тиску". За словами литовського президента, якби Путіна не вдалось зупинити – "він рухався б далі вглиб Європи, використовуючи не лише економічні засоби". | |
| Dok 4 січня 2015, 14:35 IP: 78.111.187.xxx | Рейтинг: 1 |
| Соскін, як завжди на висоті. | |
| Dok 4 січня 2015, 17:03 IP: 78.111.187.xxx | Рейтинг: 0 |
Grom 5 січня 2015, 07:06 IP: 130.185.54.xxx | Рейтинг: 1 |
| В канун Нового года четверо артиллеристов 28 бригады должны были вернуться из отпуска на Восток: из Николаева им нужно было попасть в Запорожье. Билеты купили на транзитный поезд, но когда состав Одесса-Запорожье прибыл - проводница повела себя достаточно странно. "Поезд пришел с опозданием, оставалось 2 минуты. Проводница нас просто не пустила вообще. Выкинула вещи, закрыла дверь и все. Сказала, что это война не ее", - рассказывает Андрей Рудзинский, боец 28 механизированной бригады. Свидетелями инцидента были восемь человек - военные и волонтеры, которые провожали парней. От такой реакции проводницы - все в шоке, в том числе и сотрудники вокзала. | |
| nnn1 5 січня 2015, 10:21 IP: 93.74.80.xxx | Рейтинг: 3 |
| гром, надеюсь эту проводницу выкинули среди поля из поезда? | |
| Dok 5 січня 2015, 14:05 IP: 78.111.187.xxx | Рейтинг: 2 |
| nnn1, За таке викинуть з потяга надто замало. Її млядь пішки на передову гнать було потрібно! Хай би під градами посиділа хоть з тиждень, може тодіб вона щось і зрозуміла. Хоча, мабуть це вата і її в голову тільки куля може увійти безперешкодно. | |
| Grom 6 січня 2015, 06:48 IP: 93.180.230.xxx | Рейтинг: 0 |
| nnn1, Случай в Николаеве, произошедший при посадке в пассажирский поезд сообщением Одесса-Запорожье, о котором шла речь в сюжете телеканала "Интер", расследуется", - информируют в Мининфраструктуры. По результатам служебного расследования министерство примет решение о принятии соответствующих мер и привлечении виновных к ответственности. Очевидно такое повидение было настолько не ожиданым, что бойцы не успели никак отреагировать. | |
| GINKA 7 січня 2015, 22:51 IP: 176.67.8.xxx | Рейтинг: 1 |
| Люди в военной форме, такой же как у регулярной армии РФ, досматривают идущих в донецкий аэропорт украинских военных. Об этом пишет журналист Руслан Смещук на своей странице в facebook. «Ротация защитников донецкого аэропорта сейчас происходит через территории подконтрольные ДНР. Грузовики с солдатами в условленном месте уже ждут вооруженные люди, называющие себя военной полицией ДНР. Там они досматривают личные вещи солдат — и их транспорт. Провозить можно стрелковое оружие с одной обоймой, и лимитированное колличество патронов в ящиках. Это все происходит в рамках Минских соглашений. Под присмотром наблюдательной миссии», — пишет журналист. Также он добавил, что у военных есть возможность избежать подобного досмотра и избежать подобного позора, но им отдан приказ. «Командует всем дядечка с маркированным надписью «военная полиция» черным бронежилетом. Ему в районе сорока — и у него отличный русский. Очень хорошая речь — и совершенно без примеси говоров. Без донецкого гаканья, и украинского шоканья. Без российских оканья и аканья. Без затягивания гласных. И еще у него буллПапный калаш. Буллпапный калаш (схема компоновки механизмов винтовок и автоматов, при котором спусковой крючок вынесен вперёд и расположен перед магазином — прим. ред. ). А вы откуда родом — спросил я его? Я из Донецка — тут родился и живу — ответил мне дядечка. А через пару минут, во время подхода очередной машины к осмотру, он попросил всех отойти и прижаться к поребрику. К поребрику. Прижаться», — резюмировал Смещук. Может кто-то смотрел сегодня брифинг Лисенко,речника АТО? Можно сравнить с этим материалом! | |
| GINKA 7 січня 2015, 22:52 IP: 176.67.8.xxx | Рейтинг: 0 |
| http://inforesist.org/k-porebriku-kak-voennye-rf-dosmatrivayut-kiborgov-po-puti-v-aeroport-foto/ | |
| Dok 8 січня 2015, 07:25 IP: 95.111.234.xxx | Рейтинг: 0 |
| GINKA, Мля! До поки триватиме ця ганьба! Ще трішки і сепарати будуть проводить медогляд наших бійців, на питання чи можна їх за станом здоров'я пропускать в аеропорт. Днями Петя заявив, що армія вже на 100% доукомплектова. Чого дальші будем вичікувать? | |
| Dok 8 січня 2015, 07:27 IP: 95.111.234.xxx | Рейтинг: 1 |
| nnn1, січня 2015, 10:21 Ось з'явилась інформація: | |
| nnn1 8 січня 2015, 09:34 IP: 46.211.182.xxx | Рейтинг: 0 |
| По поводу досмотра наших военных, я бы посмотрел на ситуацию с другой стороны, киборги едут на ротацию через территорию контролируемую бандитами и им насрать на бандитов, ну для того что бы колорады от злости вообще не передохли им разрешили беглый осмотр, показали только то что хотели показать. Дело в том что действительно ротацию можно было провести без всяких досмотров, но украинские военные специально поехали по той дороге, что бы показать, что колорады вообще ничего не контролируют. | |
| nnn1 8 січня 2015, 09:39 IP: 46.211.182.xxx | Рейтинг: 0 |
| Буллпапная компоновка сильно уменьшает габариты оружия, но в тоже время делает его сложнее в изготовлении и эксплуатации. Вообщем каждому оружию есть место во время боя. На дальних и средних дистанциях более эффективен автомат с классической компоновкой, на ближних дистанциях в условиях городского боя более эффективен Буллпап автомат. | |
Nord0527 8 січня 2015, 17:24 IP: 91.124.63.xxx | Рейтинг: 0 |
| GINKA 10 січня 2015, 15:02 IP: 212.55.94.xxx | Рейтинг: 0 |
| nnn1, 8 січня 09:34 ,условия договоренностей этих тупых такие,что наши могут проехать только через этот дебильный блокпост. И как говорят военные приказ есть приказ. Только в добровольческих батальонах могут сделать по другому,отказаться например от поездки.https://www.facebook.com/photo.php?fbid=776600392420608&set=a.142188989195088.38778.100002119635730&type=1 |
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій,
оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
| Сторінки коментарів: |
 | Нові теми: |
Товариство тверезості напідпитку
Влада людей з особливими потребами
Шабунін, який став учасником бойових дій, жодного разу не з’явившись у своєму підрозділі, займеться реформою ДБР, – Бойко
Силовики будуть ще більш жорстко реагувати на факти надання «липових» інвалідностей для ухилення від мобілізації.
Власник "УП" Фіала одночасно фінансує медіа в Україні, а його ТРЦ в Криму платить податки в РФ
Шукаємо волонтерів для юридичної допомоги!
Проблеми з виплатами військовим: де шукати правду?
Болівар не витримає двох
Бойова робота 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу
Ненароджені для війни від 3 ошб
Популярні за тиждень:
Активні оголошення:
Продам
Куплю
Робота
Послуги
Продается дом
Здам квартиру
Послуги
Міняю
Оголошення
Розділи новин:
З блогів
Міські новини
Регіональні новини
Цікавинка
Влада
Податкова
Спорт
Шевченко
Історія
Кримінал
Спортивні новини
Новини
Анонси
Районні новини
Новини району
Вибори
Політика
Флейм
Віка
Космос
www.kaniv.net
Video
Розповіді
Видання
Міські новини, екологія
Нещасний випадок
Статистика
Мистецтво
Долі людські
Транспорт
Війна
Політика, канів
Цікавинка регіональна
Історія, Свято
Обговорення
Дніпрова зірка
Бизнес
Історія, політика
Сміх тай годі!
Наука
Пожежа
Криминал
демократія і авторитаризм
права людини
Обхохочешься блин
Карти
Розваги
Милосердя
Обласні новини
Недільна школа
Міські новини, КУКіМ
Міські новини, зустріч з міським головою
Пенсійний фонд
Новини ринку
Екологія
Торренты
Канівщина,затримано, крадій, ліс
Центр Молодіжних Ініціатив
Телекомунікації
Бізнес
чат, чам
фото
| Листопад | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
