Світ наповнений повідомленнями про боротьбу й суперництво, ними прагнуть довести, що шлях до щастя лежить через ненависть. І у всіх цих повідомленнях жодного разу не написане слово "радість", і люди навіть не знають, що це таке. А от та радість, про яку провістив ангел, продовжує тріпотіти у світі й так само потрясати, так само хвилювати людські серця.
Увійдіть у храм у вечір під Благовіщеня. Дочекайтеся того моменту в цій довгій службі, коли, після довгого очікування, хор починає співати, так тихо й так божественно прекрасно: "Архангельський глас вопіє Тобі, Чиста, - радуйся, і ще говорю - радуйся!"
Пройшли століття, а ми все чуємо цей заклик до радості, і радість теплою хвилею заливає наше серце. Але про що вона? Звичайно, і насамперед , про саму цю жінку, образ якої наповнив собою світ, дивиться на нас із ікон, став одним з найбільших і найчистіших втілень людського мистецтва, людської мрії. Вірність, чистота, цілісність, всеціла самовіддача, нескінченна смиренність - усе те, що навіки звучить у відповіді Марії ангелові: "Я раба Господня, нехай буде мені по слову Твоєму". Скажіть, чи є у світі - у всій його багатій і складній історії - що-небудь вище й прекрасніше, чим цей людський образ.
Церква відповідає образом Марії, пречистої Богоматері на неправду про людину, на її прив’язаність до землі, до низинного й тваринного, на підпорядкування її непорушним і безособовим законам природи. Це радість про те, що отут долається та неправда, та неправда про людину, якою увесь час наповнюється світ. Радість милування, радість володіння - тому що цей образ завжди з нами, як розрада й підбадьорення, як натхнення й допомога. Радість про те, що, дивлячись на нього, так легко вірити в небесну блакить світу, у небесне покликання людини.
Радість про Благовіщеня - про благу звістку, принесену ангелом, що люди знайшли благодать у Бога, і що скоро, скоро - через неї, через цю нікому невідому галілейськую жінку, почне відбуватися таємниця порятунку світу: до неї прийде Бог, і прийде не в гуркоті, не в страху, а в радості й повноті дитинства, і через неї запанує у світі Дитина, слабка і беззахисна, але яка назавжди, навіки зробить неспроможними всі сили зла. От, що святкуємо ми на Благовіщеня, от чому це свято завжди було і назавжди залишиться такою радістю, таким світлом.
"Сьогодні початок нашого спасіння і виявлення надвічної таємниці: Син Божий Сином Діви стає, і Гавриїл про благодать благовіствує. Тому й ми з ним до Богородиці взиваймо: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою".
Благовісником в народі називають архангела Гавриїла в честь якого 8 квітня вшановується свято Собор архангела Гавриїла. Народ вірив, що архангел Гавриїл — володар блискавки. «Ілля — володар грому, а Гаврило — блискавки. Обох святкуємо, бо грім і блискавка страшні для нас хліборобів». Святкували Благовісника — «щоб Гаврило хати не спалив», — кажуть у селі Кожухів на Поділлі.
За давнім повір'ям у день Благовісника грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а тому «після Благовісника кожен день можна сподіватися грому».
На весні, коли вперше загримить грім, діти підпирали плота — «щоб спина не боліла».
Господарі в день Благовісника носили в церкву хлібні зерна для посвячення на сівбу. Прийшовши додому, вони змішували зерна із насінням.
Від Благовісника починають сіяти ранні ярові зернові — овес, ячмінь та пшеницю.
О. Воропай висловлює припущення, що з приходом християнства архангел Гавриїл замінив язичницького Ярила, 1 Воропай О. Звичаї нашого народу.—Т. 1.— С. 288—291.
забави на честь якого, відбуваються на початку весни, перед першими яровими посівами — саме тоді, коли святкується Благовісник1.
Збереглася стародавня легенда, ймовірно, київського походження. В цій легенді говориться, що Великий Грім прокидається весною від довгого сну, сідає верхи на чорні хмари, як на коня і, їдучи над землею, б'є її золотою різкою-блискавицею.
Ярило ходить пішки в білій киреї з вінком маків і хмелю на голові. В правій руці він носить серп, а в лівій — сніп жита, пшениці та всякої пашниці.
Ранньої весни прихід Ярила відзначався хороводами та піснями, а на початку літа, під час заговин у Петрівку, відбувається похорон Ярила — весела забава молодиць, куди дівчат і хлопців не допускають.
Отже, Ярило або Яр-хміль (так він іноді називається в легендах) — це чоловічий образ весни, ніби пара дівчині-весні. Поетична уява наших предків не допускала самотності весною, бо ж у такий веселий час все повинно бути в парі.
Перша борозна й початок сівби.
Польові роботи починаються весняною оранкою й сівбою. Від успіху цих робіт залежить добробут селянина та його родини протягом усього господарського року.
Залишки стародавніх звичаїв накликання успіху при оранці та сівбі простежуються під час різдвяно-новорічних свят, зокрема, в день Маланки серед щедрівників із «козою» є й орач, який носить із собою чепіги від плуга. На Новий рік «посівальники» обсипають ікони зерном, примовляючи: «щоб уродило краще, ніж торік»...
Як правило, початок оранки й сівби проходив урочисто. Збираючись їхати в поле, селяни одягали чисті сорочки, в яких вони причащалися в церкві під час останнього говіння. Робилося це для того, «щоб не було бур'яну на ниві». Перед сівбою, як і перед оранкою відбувалася сімейна молитва. Після цього, взявши із собою хрестопреклонний хліб, зерно, в якому є частина посвяченого в церкві й виїжджали в поле. Під час руху в поле співали жартівливих пісень на зразок:
В понеділок поїхали,
А в вівторок приїхали;
Вранці в середу орали,
В четвер плуга поламали,
В п'ятницю волів погубили,
А в суботу волів знайшли
І додому пішли.
Тут прийшов піп, 1 Воропай О. Звичаї нашого народу,—Т. 1.— С. 342.
Щоб до церкви йти...1
Відбувалася молитва і в полі перед початком сівби чи оранки. Після закінчення роботи причастившись хрестопреклонним хлібом, 2 Воропай О. Звичаї нашого народу.—Т. 1.—С. 343—345.
попередньо змочивши його у воді, їхали додому з піснями та із почуттям глибокої пошани до своєї нелегкої праці2.
Засівали першу ниву, як правило, натще, «щоб хліб родив» і з молитвою — «щоб чиста нива була».
Під час сівби не можна лаятися, бо за народним повір'ям, «коли сівач лихословить, то за ним слідом чорт ходить і будяки сіє».
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]