БЛАГОВІЩЕННЯ

Світ наповнений повідомленнями про боротьбу й суперництво, ними прагнуть довести, що шлях до щастя лежить через ненависть. І у всіх цих повідомленнях жодного разу не написане слово "радість", і люди навіть не знають, що це таке. А от та радість, про яку провістив ангел, продовжує тріпотіти у світі й так само потрясати, так само хвилювати людські серця.

Увійдіть у храм у вечір під Благовіщеня. Дочекайтеся того моменту в цій довгій службі, коли, після довгого очікування, хор починає співати, так тихо й так божественно прекрасно: "Архангельський глас вопіє Тобі, Чиста, - радуйся, і ще говорю - радуйся!"

Пройшли століття, а ми все чуємо цей заклик до радості, і радість теплою хвилею заливає наше серце. Але про що вона? Звичайно, і насамперед , про саму цю жінку, образ якої наповнив собою світ, дивиться на нас із ікон, став одним з найбільших і найчистіших втілень людського мистецтва, людської мрії. Вірність, чистота, цілісність, всеціла самовіддача, нескінченна смиренність - усе те, що навіки звучить у відповіді Марії ангелові: "Я раба Господня, нехай буде мені по слову Твоєму". Скажіть, чи є у світі - у всій його багатій і складній історії - що-небудь вище й прекрасніше, чим цей людський образ.

Церква відповідає образом Марії, пречистої Богоматері на неправду про людину, на її прив’язаність до землі, до низинного й тваринного, на підпорядкування її непорушним і безособовим законам природи. Це радість про те, що отут долається та неправда, та неправда про людину, якою увесь час наповнюється світ. Радість милування, радість володіння - тому що цей образ завжди з нами, як розрада й підбадьорення, як натхнення й допомога. Радість про те, що, дивлячись на нього, так легко вірити в небесну блакить світу, у небесне покликання людини.

Радість про Благовіщеня - про благу звістку, принесену ангелом, що люди знайшли благодать у Бога, і що скоро, скоро - через неї, через цю нікому невідому галілейськую жінку, почне відбуватися таємниця порятунку світу: до неї прийде Бог, і прийде не в гуркоті, не в страху, а в радості й повноті дитинства, і через неї запанує у світі Дитина, слабка і беззахисна, але яка назавжди, навіки зробить неспроможними всі сили зла. От, що святкуємо ми на Благовіщеня, от чому це свято завжди було і назавжди залишиться такою радістю, таким світлом.

"Сьогодні початок нашого спа­сіння і виявлення надвічної та­ємниці: Син Божий Сином Діви стає, і Гавриїл про благодать бла­говіствує. Тому й ми з ним до Богородиці взиваймо: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою".