Танго, лучше посмотри этот клип:http://www.dnepr.com/main/news_dnepr/16588-detka-eto-dnepr-video.html там все ответы на все вопросы, если конечно поймёшь.
Доброго здоровля)
Годі Вам дитину лінчувати. Вона найошуканіша в тому Сєвастополі, й ретранслює те ставлення, яке переповнює форпост кремлядсько-лубянського, даруйте, місто, яке попрало власну історію, "департувавши" памятник Петру Сагайдачному. Такий там штучний масовий психоз. Мухамед вчасно залишив півострів.
Стосовно Ігора Коломойського. В кого він віджав російський бізнес, той і замовляє певно нанизані "серії". Автор Дніпропетровської імперії нікому свою вотчину не подарує.
Термін «український Південний Схід» втратив своє політичне значення, залишившись суто географічним поняттям. На тлі загострення ситуації в Донецькій і Луганській областях Дніпропетровська залишається абсолютно спокійною. Нечисленні спроби в березні розгойдати ситуацію наразилися на жорстку відсіч усіх сил, що підтримують територіальну цілісність країни й унітарний характер її державного устрою. Хвиля сепаратизму, що загрожувала захлеснути смугу від Харкова до Одеси, розбилася на кордоні Дніпропетровської області.
Дніпропетровська область відрізняється, наприклад, від Донецької структурою своєї економіки, історією, в чомусь ментально й іще низкою важливих компонентів. Звідси принципово інше ставлення до проблеми сепаратизму.
Дніпропетровськ за радянських часів був не лише батьківщиною генеральних секретарів КПРС. Підприємства військово-промислового комплексу практично всі мали союзне підпорядкування. Через це господарські керівники формувалися з урахуванням підходу до розв’язання проблем на рівні тоді великої країни, мали широкий кругозір. Це дозволило президентові Кучмі рекрутувати з регіону велике коло людей, які досить легко вписалися в київські коридори влади. При цьому зберігалися тісні зв’язки з областю. Цим дніпропетровці відрізнялися від донецьких. Останні так і не стали в Києві своїми. Для дніпропетровської еліти не стоїть питання особливого захисту своїх інтересів у столиці. Вони давно цього навчилися й діють досить успішно.
У період правління Януковича в Дніпропетровськ були призначені, як і скрізь, так звані смотрящі. Проте основне керівництво в особі Вілкула та його команди все-таки було з Кривого Рогу. Не зовсім свої, але й не зовсім чужі. Спроби підім’яти дніпропетровську еліту наражалися на досить сильний опір, що тією чи іншою мірою підтримувався з Києва як колишніми дніпропетровцями, які давно стали київськими, так і власне столичними чиновниками, незадоволеними всевладдям донецьких. Звідси легкість і швидкість, з якою Коломойський і його команда поставили регіон під контроль. У першу чергу фінансово-економічний.
Місцеві правоохоронці миттєво зрозуміли, кому й за що вони повинні підпорядковуватися. Були зроблені кадрові зміни, а ті, хто залишився, вважали за краще виконувати свої службові обов’язки, як їм наказує закон, не залишаючись при цьому в програші. Коломойський і його команда швидко вирішили для правоохоронців матеріальне питання. Виявилося, що організаторів сепаратистських виступів легко виявити й знешкодити.
Донецькі смотрящі й рейдери місцевим настільки набридли за попередній період, що позбавитися їх було загальним бажанням. Це ж продовжилося в неприйнятті занесеного сепаратизму, в якому багато хто в Дніпропетровську угледів спробу все повернути назад. Бізнес відчув можливість спокійніше працювати без придушливого контролю й тиску. Варто стояти за єдину Україну.
У Запоріжжі вже обговорюється спільний з польськими підприємствами випуск вертольотів з двигунами виробництва «Мотор Січ». Є й інші подібні приклади. У Дніпропетровську Європа мало кого лякає, зате всі розуміють, що там можна знайти фінансові ресурси, залучити інвестиції для розвитку бізнесу.
У Дніпропетровську швидко зрозуміли, що лише цілісна сильна українська держава здатна захистити від посягань агресивного сусіда. Саме Коломойський зробив багато для того, щоб стримати сепаратистські рухи Добкіна й Кернеса. Для Москви це не таємниця, тому Путін не зміг приховати роздратування на зустрічі з журналістами, коли згадали прізвище Коломойського.
Через певний час станеться децентралізація й деконцентрация влади. І, як наслідок, адміністративно-територіальна реформа. З ними до регіонів перейдуть не лише фінансові й адміністративні ресурси, а й політичний вплив. Найбільш далекоглядні вже над цим працюють. За всієї важливості Дніпропетровської області для Коломойського вона досить вузька. Йому потрібен вихід на більший простір, на що й спрямовані зусилля сьогодні. Якщо область під його керівництвом збереже спокій і стабільність, бізнес розвиватиметься, то вона стане тим флагманом, до якого прагнутимуть прилаштуватися в колону кільватера. Тоді й з Києвом можна буде розмовляти на рівних. За адміністративно-територіальних перетворень Дніпропетровськ і область матимуть значну вагу, й зміни можна буде обернути на свою користь. Сказаним усе не вичерпується, є багато іншого.
У гострий політичний момент, коли країна фактично веде війну, все, що сприяє перемозі, мобілізації на боротьбу з небезпечним противником як усередині України, так і поза нею, має вітатися. Єдність дій зараз головне на порядку денному. Проте на те, що відбувається, слід дивитися тверезо й оцінювати можливі проблеми в майбутньому. Коли відіб’ємося від сепаратистів і Путіна, тоді на перший план вийде глибоке реформування країни, зокрема й визначення ролі олігархів у ній, відділення їх як бізнесменів від політики. Хоч яким дивним це здасться, але це завдання не менше, а можливо й складніше, ніж сьогоднішній сепаратизм.
Насправді особливого дніпропетровського феномену немає. Місцева еліта під керівництвом Коломойського сьогодні грає за Україну. Це і є весь феномен.
19 листопада 2014, 21:05 Держи друзей близко, а врагов ещё ближе. Ну и как мы сможем влиять на ситуацию в украинском Севастополе, если мы сами для себя закрываем возможности? Каким бы ни была она ватником, но подсознательно она будет доносить отношение каневчан до населения Севастополя. И они будут всё время злиться от того что Украина считает Севастополь украинским городом. Ну а если мы её вышвырнем, то они в Севастополе так и будут думать что они хозяева этого украинского города, на самом деле Крым это Украина и Севастополь это Украина.
Давайте не будем давить друг на друга. Я не хочу уподобляться Танго. Поэтому в данном случае я не имею морального права ставить ей минус. Ведь она только этого и ждёт.
tango
-2
12 червня 2013, 21:33 земляк,
ннн минус получил за фразу: "Ну и какая разница нам украинцам от того кто и зачем подписал этот контракт?".
А что касается тебя, то я уже все сказала постом выше.
На том разрешите откланяться.
======= Не хочу я ей уподобляться. Она мне ставила множество минусов, и даже некоторые комментировала, я же не буду этого делать. Я её прощаю.
Гайдамака. Та хай живе. Мені бабуся говорила, коли парторг на заводі пяний випадав на комуністичні свята із трибуни, Нічого і таких треба.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]