Або війна, або капітуляція

Порошенкові в найближчі дні таки доведеться ухвалити вкрай важливе та драматичне рішення "Наступний тиждень буде визначальним". Це сказав Президент України два тижні тому. Перший тиждень закінчився, мабуть, зовсім не так, як планував Петро Порошенко. У Мілані, де він зустрічався з Путіном, його чекав провал. Жодної поступки з російського боку. Жодного натяку на те, що ситуація повертається на краще.

Навпаки. Прибувши звідти, Петро Порошенко заговорив по-іншому. З його уст ми вже не чули заяв про те, що світ не допустить так званих виборів у самопроголошених “ДНР” та “ЛНР” на початку листопада. Натомість почули про те, що місцеві вибори на окупованих територіях можуть відбутися... 2 листопада, як хочуть бойовики, а не 7 грудня, як передбачено у законі про “особливий статус” Донбасу. Порошенко зазначив, що Київ може внести зміни до закону і прописати інший день голосування. Важливо - аби вибори на Донбасі відбулися відповідно до українського законодавства. Однак зрозуміло, що це із царини фантастики. Бо про ніяку законність волевиявлення на окупованих територіях, а тим паче про контроль за його перебігом ітися не може. Ще два тижні тому американці категорично заявили: виборів 2 листопада на Донбасі допустити не можна. Їх проведення означатиме одне - Україна втрачає Донбас за кримським сценарієм. Самопроголошений керівник “ДНР” Захарченко вже заявив про створення на території “республіки” внутрішньої платіжної системи, окремої прикордонної служби, належного енергопостачання, а ще - своїх паспортів. Усе вказує на те, що Київ, а саме Порошенко готовий погодитися на остаточну втрату контролю над окупованою частиною Донбасу. Добровільно чи під зовнішнім примусом. Яка альтернатива є на сьогодні в Петра Порошенка? Насправді лише одна: зірвати "вибори" 2 листопада на Донбасі можна лише дуже добре продуманою і блискавичною військовою операцією, яка дозволить українській армії за короткий час повернути контроль над частиною окупованих територій. Отже, Порошенко таки опиняється перед ключовим вибором: або негайне відновлення воєнних дій на сході, або капітуляція. На який варіант буде зроблено ставку? До чого схилиться Петро Порошенко? Говоримо про це з політичними експертами Володимиром Горбачем, Віталієм Куликом та Володимиром Фесенком. -- Як гадаєте, чи дозволить українська влада Донбасу цілковито вийти з-під її контролю? Чи є у нас можливості запобігти втраті цих територій силовим шляхом? В. Горбач: -- Насправді Україна вже не контролює значної частини Донбасу. І саме через неможливість воєнних перемог на нинішньому етапі погодилася на “особливий статус” окупованих територій. Зрозуміло, якщо ми не контролюємо частини територій, то не можемо контролювати процесів, які там відбуваються, зокрема, і процесів голосування. Проблема насправді не в тому, коли мають відбутися вибори на Донбасі - 2 листопада чи 7 грудня. А в тому, кого саме і на яких підставах планують вибирати в “ДНР” та “ЛНР”. В українському варіанті йдеться про місцеві вибори влади низового рівня (навіть не обласних рад, а міських, сільських і селищних). А у варіанті терористів - про вибори "верховної влади" для усієї території, яку вони контролюють разом із росіянами. Це зовсім різне смислове навантаження. У будь-якому разі - проведуть бойовики якісь вибори чи просто оголосять якісь результати - цих виборів не визнає ані Україна, ані світове співтовариство. Однак це все одно даватиме терористам певну “легітимність” і дозволить звертатися до Росії по допомогу - економічну, фінансову тощо. Це означатиме “придністровізацію” Донбасу на тривалий час. В. Фесенко: -- 7 грудня на Донбасі мали відбутися місцеві вибори за українським законом. Їх повинна була проводити Україна як держава, відповідно до мінських домовленостей. Вибори ж 2 листопада проводять “ЛНР” та “ДНР” всупереч тим домовленостям. Це означає, що домовленості втрачають сенс і що фактично мінський переговорний процес закінчено. -- Чи не слід Порошенкові негайно відновити широкомасштабні воєнні дії, щоб поламати сценарій сепаратистів? В. Фесенко: -- Як на мене, військовими засобами завадити такому розвитку сценарію неможливо. Бо спроба розпочати нині війну проти “ДНР” та “ЛНР”, найімовірніше, закінчиться тим, що було наприкінці серпня, -- новою великою війною не із сепаратистами, а з Росією. В. Кулик: -- Вважаю, що використання Збройних сил України для того, аби змусити терористів до якоїсь конструктивної співпраці, недоцільне. Бо цим ми нічого не доб'ємося. Навпаки, зірвемо переговорний процес, на якому наполягають наші західні партнери. А вони чітко стоять на тому, щоб переговорний процес відбувався і щоб було дотримано “перемир'я”. -- А може, Порошенко робить фатальну помилку, погоджуючись на план урегулювання конфлікту, який запропонувала Європа? В. Кулик: -- Україна погоджується на вимоги Євросоюзу, бо вона має певні зобов'язання перед ним. Та, на жаль, від ЄС ми отримуємо здебільшого запевнення, а не гарантії. Ні грошей, ні зброї, ні техніки, на яку дехто сподівався від європейських країн, ми так і не отримали. Натомість українська сторона максимально враховує будь-які інтереси Європи. Треба їй перемир'я, якого бойовики насправді не дотримуються, ми на це йдемо. Потрібні їм переговори з терористами, погоджуємося й на це. Як на мене, грати в одні ворота, у бік Євросоюзу, це не зовсім правильно. В. Горбач: -- У Порошенка насправді немає вибору. Під тиском лідерів європейських країн він змушений погоджуватися на їхні вимоги. Європа зацікавлена у якнайшвидшому залагодженні конфлікту між Києвом та Москвою, у скасуванні санкцій проти Росії, які б'ють і по її економіці. Європі не потрібна постійна зона нестабільності на кордоні з Російською Федерацією. А Київ іти всупереч не може. Бо надто залежний нині від європейських країн фінансово. Янукович здався Путіну через фактичне банкрутство держави, а війна значно ускладнила наше й так погане економічне становище. І, безумовно, офіційний Київ розуміє, що, начхавши на прохання Заходу і продовживши війну, ризикує скотитися в економічну прірву. Зрозуміло, якщо конфлікт на сході країни не вщухне, ситуація ще погіршиться. За підрахунками МВФ, лише на покриття нестачі резервів Нацбанку до кінця наступного року може додатково знадобитися 19 мільярдів доларів іноземної допомоги. Отже, змінити щось Україна, яка фактично є банкрутом, наразі не може. Та й Російська Федерація за літо чітко дала зрозуміти своїми воєнними діями, що вона не допустить іншого варіанта розвитку подій. -- Які наслідки може мати цілковита втрата цієї частини Донбасу для України? В. Горбач: -- Усі ці події у будь-якому випадку - трагедія. Бо йдеться про тисячі смертей, зламані людські долі й таке інше. Будемо надіятися, що втрата частини Донбасу, як і втрата Криму, не потягне за собою втрати державності як такої. В. Фесенко: -- Ми отримали дуже гіркий досвід. І якщо не зробимо у найближчі місяці правильних висновків, втратимо всю країну.