Канівці отримали “листи щастя”. Що з ними робити?

Минулого тижня мешканці Канева у своїх поштових скриньках знайшли “Приписи-попередження” про те, що їм “необхідно терміново повірити прилади обліку” води. Якщо вони цього не зроблять, то кількість спожитої води їм нараховуватиметься “згідно з діючими нормами”, а прилади обліку спожитої води “вважатимуться відсутніми”...

Таке повідомлення багатьох канівців шокувало: що робити, в які двері стукати, хто демонтуватиме їхні прилади, куди вони мають їх везти після цього, скільки платитимуть за цю перевірку і чи вони мають за це платити?.. Словом, “припис-попередження” — не для людей зі слабкими нервами, і це в той час, коли доходи сімей залишились такими, як були ще рік тому, а ціни стали “захмарними”...

У мене, наприклад, як у споживача комунальних послуг, до автора цього “припису” відразу виникло кілька питань:

а) чому в цьому “листі щастя” не вказано, хто саме має демонтувати і везти на повірку лічильники (бабуся-пенсіонерка чи за її замовленням — працівник Водоканалу чи ЖЕКу)?

б) за чий рахунок проводитимуться роботи з демонтажу, транспортування до місця перевірки, перевірка, повернення приладу “до рідного місця”, встановлення його?

Питання без відповідей...

Ну що ж, оскільки автори цього страхітливого листа не спромоглися детально викласти споживачам план їх дій, спробуємо самі в цьому розібратися. А щоб мене не звинуватили в некомпетентності, спробую викласти бачення відповіді на ці питання з допомогою законодавчих норм та думок юристів.

Почнемо з тексту отриманого канівцями “припису-попередження”. В першому абзаці цього “листа щастя” зокрема зазначено: “відповідно до ч.2 ст.28 Закону України “Про метрологію...” <...> власники приладів обліку <...> зобов’язані своєчасно <...> повіряти свою вимірювальну техніку”.

Отже, знаходимо на сайті ВР Закон “Про метрологію та метрологічну діяльність” від 11.02.1998 №113/98-ВР. Відкриваємо згадану “приписом” статтю закону. В частині 2 статті 28, на яку посилаються автори “припису”, дослівно сказано: “Стаття 28. Повірка засобів вимірювальної техніки. 2. Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку”.

Як бачимо, згадана стаття закону не зобов’язує власника приладу своєчасно повіряти свої прилади обліку. Вона зобов’язує власника приладу своєчасно подавати прилад на повірку.

Ідемо далі за текстом “припису-попередження”: “Вам необхідно терміново ... повірити Ваші прилади обліку.Показники лічильників, що не пройшли своєчасну повірку, не будуть братися до уваги...”. Автори припису, наводячи це застереження, не посилаються на якусь іншу законодавчу норму, а, як видно з тексту “припису”, своє застереження будують на тій же частині 2 статті 28 ЗУ “Про метрологію...”. Але, як бачимо, у викладеній вище статті закону немає жодного слова про те, що “споживачу необхідно повірити” і ”показники не братимуться до уваги”. Про те, що говорить законодавство стосовно ”показники не братимуться до уваги”, ми наведено нижче.

Проте у наступній, третій, статті згаданого закону, про яку автори “припису” чомусь не згадують, дослівно сказано:“Стаття 28. Повірка засобів вимірювальної техніки. 3. Порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, — власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання”.

До речі, існує ще один чинний документ — Постанова Кабміну від 21.07.2005 р. №630 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, де в розділі “Порядок обліку та оплати послуг” (пункт 9) сказано: “У квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. <...> Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця”.

А ось пункт 10 (абзац 2) цього ж розділу постанови зазначає: “Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку”. Абзац 5 пункту 15: “У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання”.

З цього випливає, що твердження в “приписі-попередженні”, який отримали канівці, про те, що “Показники лічильників, що не пройшли своєчасну повірку, не будуть братися до уваги при здійсненні розрахунків за спожиті послуги” видається надто сумнівним, оскільки протирічить законодавчим нормам, наведеним у попередньому абзаці, де постанова уряду передбачає такі дії лише у випадку несправності засобів обліку.

А ось як пояснює цю ситуацію юрист, помічник народного депутата України Тараса Кутового Сергій Найда: “Якщо термін повірки закінчився, необхідно здати лічильник на чергову повірку. Для цього слід звернутися із заявою до організації, що надає послуги з водопостачання. Вона зобов’язана провести повну процедуру повірки лічильника за власний рахунок. Витрати ж, які понесе організація на повірку, в подальшому додаються до загальної вартості послуг. Вони мають бути розподілені за місяцями на весь наступний міжповірочний період. Наприклад, якщо умовно витрати на повірку склали 500 гривень, а міжповірочний період вашого лічильника складає 4 роки, то щомісячно до плати за воду та водовідведення вам буде додано 500 : 48 = 10 грн 42 коп. Поки ваш лічильник протягом місяця буде перебувати на повірці, ви сплачуєте за середніми показами лічильника за останні три місяці до повірки”.

Юрист Богдан Лавренюк (газета “Голос України” №129 від 10 липня 2014): “Платити за повірку лічильників споживачі не повинні. Це передбачено статтею 28 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, постановою Кабміну №630 “Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення...”, і навіть правилами формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженими постановою Кабміну №869. У всіх цих актах чорним по білому зазначено: оплачувати планову повірку лічильників повинен виконавець послуг. До червня нинішнього року такими були обслуговуючі організації. І саме з них потрібно вимагати виконання робіт.

А посилання зацікавлених сторін на статтю 322 Цивільного кодексу України: “Власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом” — недоречне. Адже це саме “інше” якраз і передбачено Законом “Про метрологію та метрологічну діяльність”. Дослівно це звучить так: “Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки (що є власністю фізичних осіб, а результати їх вимірювань використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергії, газ і воду, - авт.) здійснюються за рахунок підприємств та організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання”. Тому українці мають право і повинні вимагати проведення планових повірочних робіт за рахунок коштів надавачів послуг. До того ж краще, якщо мешканці діятимуть не поодинці, а єдиним фронтом. Як показує судова практика, Феміда зазвичай таки змушує надавачів послуг дотримуватися закону та виконувати за власний кошт проведення повірочних робіт.

Принципово питання повірки квартирних приладів обліку вирішити до переходу на прямі договори з водоканалами. Адже після укладання цих угод попередні (з ЖЕКами) будуть автоматично скасовані. Як наслідок, зникнуть і підстави вимагати від обслуговуючих організацій проведення повірочних робіт за власний кошт. Водночас потрібно знати: прямі договори з мешканцями і водоканали, і теплопостачальні організації укладатимуть на умовах приєднання, коли споживач не має права змінити пункт договору, а може лише на нього погодитися. При цьому укладеним такий прямий договір вважатиметься з моменту, коли споживач оплатить виставлені новим виконавцем послуг рахунки”.

А ось що сказано в постанові Вищого адміністративного суду України від 7.02.2013 р. №К/9991/29412/12: “...Отже, проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно”.

Про це ж уже сказано й у постанові Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014р. №532, якою затверджені зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. №869.

До речі, юристи в один голос стверджують, що норми закону мають  вищу юридичну силу в порівнянні з постановами кабміну чи рішеннями місцевих органів влади. Тобто, якщо вам розповідатимуть, що, скажімо, є якась постанова Кабміну чи рішення міськвиконкому щодо цього питання, і якщо ця постанова чи рішення протирічить згаданому вище закону — вас вводять в оману.

Таким чином, із наведеного вище напрошується наступний висновок:

1. Демонтаж, передача на повірку, повірка, монтаж засобів обліку холодної води здійснюється надавачем послуг безкоштовно.

2. Затрати на ці роботи надавач послуг має включати в тариф з рівномірною розбивкою помісячно, а те, що ці роботи ще не включені в тариф — це не проблема споживача і не є підставою для надавача послуг не проводити повірку лічильника безплатно в зазначені ним же терміни.

3. Згадані вище законодавчі акти передбачають неврахування показників лічильника лише за умови його несправності.

4. Встановлення нових приладів обліку води в квартирах споживачів виконуються спеціалізованою організацією чи надавачем послуг за рахунок споживача.

Відразу ж виникає питання до Водоканалу стосовно згаданого вище “припису-попередження”, відповідь на яке ми сподіваємося почути на найближчій пресс-конференції у міського голови: що ж все-таки споживачам холодної води робити з цими “приписами-попередженнями”?

Валерій РЕВА, газета ВІКА №43, жовтень 2014