"Ліпше шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж будинок, повний заколотої худоби, з розбратом. Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. Плавильня - для срібла, і горно - для золота, а серця випробовує Господь. Лиходій слухає вустам беззаконним, лжець слухається язика лиходійного. Хто лається над жебраком, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]." (Приповісті 17: 1-5)
Краще сухар з миром, небагато але із чистою совістю, ніж розкіш, добута нечестиво. Рано або пізно таке багатство звалиться, але навіть якщо до краху ще далеко, неможливо повноцінно радіти плодам подібного добробуту, постійно відчуваючи тривогу, почуваючи себе такими, що перебувають в оточенні ворогів і заздрісників. Наруга над злиденним ще раз прирівнюється до богохульства. Неможливо відокремити духовну сферу від соціальної, і третирувати соціальні проблеми як земні й низинні. Інші "благочестиві" люди вважають справи милосердя й добродійності чимсь маловажним у порівнянні з молитовним поглибленням. Але чи буде молитва, що цурається справ, почута? |