Вибір ілюзії, чи ілюзія виборів?

Оце перед виборами чомусь згадалось Шевченкове: 
 
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на вибори ідуть,
І діточок своїх ведуть. 

Ну, звичайно, не зовсім німі. Про щось говорять, ведуть запальні дискусії, кожен має свій погляд на передвиборне дійство кандидатів. Одні кричать, що Порошенко - це наше все. Йому просто не дають працювати (цікаво хто?). Інші готові брати сільськогосподарський інструмент від вилей і до сокир і йти з Ляшком брати приступом Кремль. Треті готові повернути до влади ригоналів, правда під іншим соусом у вигляді опозиції та Тигибка. Четверті вірять в Юлю та Батьківщину. П'яті шукають серед всього цього вінегрету доброго дядька, який всім підніме зарплату, пенсії, премії і т. д., поверне Крим, вижене сепаратистів-рашистів-путіноїдів аж до Сибіру чи Чукотки. Є й такі, що забили на все "большой і толстий". 
 
   То що ж ми матимемо при такому "лохтораті" після виборів? 
 
   Я думаю, що ніфіга хорошого. Просто нам створять ілюзію, що ми самі вибрали, якою ложкою і з якої діжки сьорбати лайно. Вся кандидатська рать так чи інакше причетна до великого бізнесу, корупційних схем, бандитських розборів і інших, як казав Віцин, нєхарошіх дєл. 
 
   Найбільша ймовірність, що при владі залишиться Порошенко зі своєю раттю. Різниця між Януковичем і Порошенком лише в тому, що Янукович був бикуватий дебіл, а Порошенко хитрий розумний лис. Вся янучарська братія, звичайно, відхреститься від яника і прилипне до Порошенка. Це всякі там тигибки, опозиція і інша хренота. 
 
   Всі новоспечені політичні сили типу Ляшка, правого сектора, самопомочі і т. д., також якихось місць у раді наколядують, але, отримавши по щиколадці, будуть танцювати під дудку пана Порошенка. 
 
   Батьківщина з Юлькою також мають шанс попасти у раду, але їхній вплив на раду буде таким же, як гавкіт щеняти з підворіття на проїжджаючий автомобіль. 
 
   Тож все залежатиме від сумління влади. А сумління у влади немає. Не передбачений такий орган у любої влади природою. То що тепер? Глухий кут? Я думаю ні. Ось як раз тепер все і буде залежати від волі народу. Щоб зрозуміти, про що я, зробимо невеличкий екскурс у чагарники влади та економіки. 
 
   Почнемо з того, що у всякому суспільстві, незалежно як там називається державний устрій (капіталізм, соціалізм, комунізм, феодалізм чи інший ізм) діють одні і ті ж закони соціальних відносин, матеріального виробництва, розподілу коштів (капіталу) та влади. Що ж це за закони? А закони дуже прості. Вони заложені в психології любого суспільства. Візьмемо, наприклад, якесь суспільство. Нехай воно має свою територію, природні ресурси, певну матеріально-технічну базу, культуру, мову, традиції, торгові відносини і т. п. Тепер всім членам суспільства видамо строго порівну, наприклад, по тисячі грошових одиниць. І Ви сподіваєтесь що всі будуть жити однаково щасливо. Як би то так. За дуже короткий час з'являться бідні і багаті. Але ж старт був для всіх однаковий. А все тому, що це заложене в психології людини. Приблизно 90 - 95% членів суспільства хочуть мати роботу що подобається, зарплату, що дозволятиме пристойно жити, пенсію, яка забезпечить незалежну старість. Решта - 5 - 10%, думають зовсім по іншому і хочуть зовсім іншого. Вони хочуть працювати як найменше, а мати як найбільше. Цього можна досягти крадіжкою, пограбуванням, обманом і т. д. Одним словом, за рахунок інших. 
 
   От же в нас у всіх суспільствах і є 5 - 10% дуже багатих, і решта бідних. Що є такий середній клас - це казочки для дітей. Повторю ще раз - є багаті і є бідні. Для бідних є своя економіка про яку нам розповідають скільки вироблено сталі, вугілля і коксу. Для багатих є своя, нам практично невідома. Це значні капітали від матеріально-технічного виробництва, які здобувають бідні, а от їх розподіл виконують багаті. Для того, щоб збільшувати виробництво, а от же і капітал, де працюють бідні, а також його розподіляти на свій розсуд, необхідна влада. У владі як раз і знаходиться багата частина населення. Для того, щоб влада не нагліла, потрібні якісь стримувальні фактори. Чим менше стримувальних факторів, тим тяжче бідним. Нема стримувальних факторів - буде диктатура, феодалізм чи ще щось. Будуть стримувальні фактори - буде якийсь демократичний капіталізм. Чим потужніші стримувальні фактори, тим демократичніше суспільство. 
 
   Що ж служить стримувальним фактором? Як не дивно, це сором і страх. Бути осоромленим при огласті нечесних схем здобуття капіталу дуже стримує хижацький бєспрєдєл багатих. Також страх народного бунту є сильним стримувальним фактором. Чим більша ймовірність бунту бідних, тим покладистіші багаті. 
 
   Для приховування правди багаті створюють ЗМІ та інші зомбоструктури. Для зменшення страху бунту всілякі силові структури, щоб їх захищали. 
 
   Що ж у нас в Україні. ЗМІ - куплені й перекуплені. Силові структури також продажні і захищатимуть руку дающу. Є, правда, ображена в міжусобицях фігурантка, яка щиро бажає помститися за свої два з лишнім роки буцегарні. Це вагомий стримувальний фактор для нині в кріслах сидячих. Але ЗМІ мізки народу прочистили серйозно, тож її не дуже і бояться. Все одно їй не повірять. 
 
   Оце те, що я на сьогодні бачу. Писав так, щоб і першокласник мої думки зрозумів, бо тут зараз почнуть: "ках та па жєньські напісана". Та суть не в цьому. Чи будемо ми щось після виборів ІМЄТЬ - незнаю, а от нас ІМЄТЬ будуть, це впевнений.