За мотивами "Запорожці пишуть...", документа від 1676 року

 Відбулися заходи з нагоди 170-ї річниці від народження Іллі Рєпіна та вчора помянули. Його називають видатним російським художником, проте насправді він ніколи не забував свого українського коріння і не відчував вельми великих сентиментів до Росії. Про це свідчить хоча б те, що після перемоги більшовиків художник відмовився повернути собі російське громадянство і залишився жити в маленькій, незалежній Фінляндії.

...Розгляньмо картину, сповнену іронії, гумору, гострої сатири, а водночас — величного духу і гордості за козацький рід. Це результат багаторічної праці художника, який загорівся бажанням розповісти світу про мужніх і гострих на язик козаків.

Ілля Рєпін (а точніше — Ріпа, нащадок козацького роду) працював над цим найвизначнішим своїм полотном упродовж 13 років.

Він об'їздив місця свого дитинства, намалював кілька десятків портретів простих українців і мальовничих пейзажів. І разом з тим ретельно вивчав українську історію, в чому йому допоміг Дмитро Яворницький — близький друг, блискучий вчений, історик і колекціонер усього, що було пов'язано з козацтвом в Україні.

 У 1876-му Рєпін, який у 15 років поїхав до Петербурга на навчання, а згодом працював у Парижі, відчув гостру потребу пожити в батьківському домі. Понад рік він живе з молодою дружиною і донькою в Чугуєві, тут народжується його син. А сам художник їздить тогочасною Харківщиною і Запоріжжям, вишукує в людських обличчях колоритні риси войовничих пращурів.

Бачите писаря, який записує за своїми товаришами знущальні слова султанові? Це і є той друг — вчений Дмитро Яворницький, автор відомої і нині “Історії запорізьких козаків”. Саме від нього, кажуть, почув Рєпін про існування документа від 1676 року. “Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? — зі сміхом читав Яворницький відповідь козаків на вимогу турецького Мехмеда ІV скласти зброю. — Самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака... Ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!”

Над писарем схилився прославлений січовий отаман Іван Сірко. Сучасники впізнавали в ньому популярного в ті роки українського генерала Драгомирова! За спиною Сірка — щербатий одноокий козак Голота. Історія цього прототипу особливо цікава. Якось Рєпін переправлявся через Дніпро поромом і звернув увагу на колоритного юнака. Його звали Микиткою, і славетний художник заплатив хлопцеві грошей, щоб той позував йому для картини.

Ліворуч над писарем — молодий бурсак. Він змальований з портрета українського художника Мартиновича. Праворуч від отамана Сірка регоче, вхопившись за живіт, колоритний козак із довгими сивими вусами. Всім своїм виглядом він нагадує гоголівського Тараса Бульбу. А тут вже позував інший українець — професор Петербурзької консерваторії Олександр Рубець. Деякі з цих людей у майбутньому пізнають, що таке сталінські тортури і табори НКВС. Але на цьому полотні вони веселі, радісні.

Дмитро Яворницький в образі писаря — історик та етнограф, зазнав репресій НКВС у 1936 та 1938 роках, помер за загадкових обставин.

Могила композитора і диригента Олександра Рубця була знищена, його ім'я “витерли” з історії. Лише за незалежності воно повернулося з небуття.

І ще — картина, якою люди захоплюються вже понад 120 років, знаходить відлуння і в нашому сьогоденні. Відповідь нинішніх запорізьких козаків самі знаєте кому) 

  Ти, ґазенфюрер кремлядський, чорт московський і проклятого антихриста брат і товарищ, самого люципера секретар..! Не будеш, ти, сучий ти сину, українських синів під собою мати, твого війська Каїнового не боїмося , землею і водою будемо з тобою битися. Каїн ти, проклятий Богом! Кагебівський ти кухар. Вилупок сталінський, Сухумський злодій, Грузинський лицемір, Південно-Осетинський козолуп, кат і вбивця дітей і матерів Беслана, глядачів Норд-Осту, моряків «Курська», ошуканих людей на Донбасі, усього світу блазень, Геббельса годованець.  Свиняча ботоксна ти морда, кобиляча голова , дика фашистська кікімора, ґаспідів лоб, мать твою вавилонську вйо! , карлик ти шизоїдний ! Тепер зачинаємо , числа не знаємо, календаря твого сатанинського не маємо, місяць в небі, рік у книзі, а день такий у нас , як у вас, поцілуй ось куди нас!