В Україні йде активне обговорення мирного плану Порошенко, який підтримав Путін і міністр чогось у ДНР Захарченко. Суть домовленостей, прописаних в цьому документі, мутна і неконкретна. Набір красивих пропозицій, які переповнюють мінський документ, не дає відповіді на головне питання, яке хвилює українців: «Мир якою ціною?».
Відповідь: «будь-якою» не відповідає настроям більшості українців. При тому, що більшість бажає миру.
В цілому, ініціатива Порошенко мудра і своєчасна. Ті, хто в курсі РЕАЛЬНОЇ ситуації на Донбасі ще навесні передбачали, що без російської військової підтримки «повсталі» здуються дуже швидко. Так і відбувалося. Навіть враховуючи, що найманці і зброя регулярно підвозилися на Донбас з території Росії. Але ресурс гопників і безробітних не нескінченний. Цівка почав закінчуватися.
«Повсталі» за місяць залишили десятки населених пунктів і на даний момент контролюють 2% території України.
Кремль все це бачив, але допустити військової поразки «Новоросії» не міг. І російські війська почали «втрачати орієнтацію в просторі». Цілими батальйонами «випадково», потрапляючи на територію України.
У цій ситуації продовжувати активні дії української армії не мало сенсу. Радянський підхід «Баби ще народять» Україні не близький. Втрачати кращих людей не можна, хоча через бездарність командування АТО багатьох Україна вже втратила.
Що необхідно робити зараз? Не дати заразі розповзтися по Україні. На 98% її території йде нормальна мирне життя. І жодна людина, що перебуває при здоровому глузді, не бажає появи в своєму місті збройних алкашів і наркоманів.
Тому, оборона, оборона і ще раз оборона. І концентрація збройних сил. З чищенням Генерального штабу від нездар і зрадників.
Що робити з територією, яку окупували захисники російського світу? Дати їм можливість восени і взимку проявити себе в мирному житті. Нехай шукають гроші на відновлення того, що вони зруйнували вибухами і розграбували. Нехай поки годують тих, кого вони завоювали.
Україна не повинна давати ні копійки туди, де панують бандити. Відновлювати інфраструктуру має сенс тільки там, де має місце бути українська влада.
Прем'єр Медведєв вже дав зрозуміти, що відновлювати Донбас повинна Україна, якщо вважає його своєю територією.
Ніхто і не відмовляється. Тим більше, що ЄС і США висловили готовність допомагати в цьому. Ось тільки немає сенсу щось будувати там, де бігають мавпи з гранатами.
Ніякого співробітництва, окрім як з обміну полоненими, з маріонетками пуйла бути не може. Порожні розмови вести можна, виграючи час для зміцнення армії і проведення реформ в країні.
Повторю в сотий раз, що завдання Кремля гранично ясні, і вони ніяк не перетинаються з інтересами українців. Точок дотику немає.
Разом з тим треба розуміти, що ніякого економічного збитку бюджет України від окупації частини вічно дотаційного Донбасу не отримає. Якщо уряд Яценюка все зробить грамотно.
А ось у бюджету Росії з'явиться нове джерело зливу грошей в каналізаційну трубу. Так сміливо можна називати витрати, які не приносять ніяких матеріальних, моральних і політичних дивідендів.
Люди? Людей як і раніше шкода. Правда, не всіх. Як розповів мій київський друг уродженець Харцизька (Донецька область), його батьки з 20 серпня вже в Києві. До цього два дні сиділи в підвалі. Але найстрашніше для них було не це. А те, що в підвалі доводилося бути поряд з ідіотами, очікуючими російську армію. Ось цих і повинен восени і взимку годувати пуйло. А потім можна у них дізнатися, як їм цей корм. І, можливо, ми почуємо свіжі думки ... Донецькі ж були впевнені, що годують всю Україну. Нехай прогодують самі себе.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
0
0
