Через багато років я розумію, що це була одна і та ж Україна, просто спроектована у різних відчуттях, притаманних, мабуть кожному, хто все ж таки більше любить.
Зараз я розумію, що залишилося все – і любов і ненависть, змінилися лише епітети, символи того, що ненавидиш і що любиш.
Колись я ненавидів і любив її з погляду галицького, зараз – з київського.
Я таки люблю її несвідомою любов'ю, що не давала мені виїхати звідси стократ при стрократній можливості, бо про причини любові до матері не сперечаються – їх сприймають як данність, як факт.
Я таки ненавиджу в ній все те, що не дає спокою душі яструба періоду унсовських воєн поза межами батьківщини і спогадів періоду українського романтизму початку дев'яностих.
Зараз я, мабуть, найбільше ненавиджу Україну мізерності.
Мізерності мрій, сподівань, вчинків.
Мізерності мислення – бо в окремих випадках воно невиліковне.
Народжений на Волині, тривалий час живучи на Галичині, мені, молодому, хотілось все негайно українізувати.
Пізніше я полюбив Україну в її розмаїтті.
Адже хочемо ми чи ні ми маємо дві культурні України – україномовну і російськомовну за змістом, але українську духовну субкультуру.
Для мене завжди українська ідея вимірювалась через призму соборності. Соборності територіальної та культурної.
Тому соборність цих культур, хочемо ми того, чи ні є, якщо не національною ідеєю, то, принаймі, її складовою і серед російськомовних українців переважна більшість є прихильниками ідей української державності.
Мені не подобається і не подобалась хуторянська система цінностей президента Ющенка. Можливо, в чомусь Кучма і Кравчук були кращими президентами.
Їм знадобилось набагато менше часу, щоб усвідомити себе президентом всієї держави і почати завойовувати симпатії тієї частини України, що голосувала проти них.
На жаль, Ющенко так і залишився президентом лише "Нашої України".
Я завжди любив великі цілі, що можуть стати основою національної ідеї. Цілі вступу до НАТО, ВТО чи набуття ринкового статусу є ціллю споживацької ідеології.
Ця мізерність поглядів, розрахунків і дій, заслуговує лише ненависті.
Я завжди любив Україну шляхетних.
Я зараз мало бачу таких.
Я завжди любив Україну політичної нації, обєднаної спільною метою. І ненавидів Україну лицемірів.
Я завжди любив Україну героїв.
Зараз на заваді цієї любові стає Кримінальний кодекс і кримінальна практика влади.
Я думав, що люблю українську мову.
Зараз на заваді цієї любові стають реформи правопису.
Я завжди любив імперські претензії України.
Зараз Україна, як завжди, зраджує інтереси своїх співвітчизників у Придністров'ї, Польщі, Білорусії, Росії.
Я завжди любив ядерний статус України.
Зараз про це (вірніше кілька років тому ) говорять політики – але не міністр оборони.
Я завжди любив порядність в стосунках(як між політиками, так і серед людей.
Зараз порядність не в моді.
Я ненавиджу Україну пасічників ( нехай розводять бджіл, але не принижують щось набагато більше).
Я ненавиджу Україну фальшивих символів і споживацьких ідеалів.
Я ненавиджу Україну заздрості до сусідського щастя ( як і до людського загалом) – один з класичних українських архетипів.
Мені завжди припадала більше до душі романтика барикад, ніж тихий міщанський спокій.
Я люблю символ священника на коні, але ненавиджу Україну торгашів у храмі.
Я ненавиджу Україну пенсіонерів та пільговиків ( як це не крамольно звучить) – бо нація завжди повинна дивитися в майбутнє, і якщо не вистачає можливостей на кілька речей – потрібно вибирати пріоритети. Нехай таким пріоритетом будуть безпритульні діти.
Ця любов і ненависть – це почуття до самого себе, до того, що не любиш і навпаки у собі. Людині властиво прагнути вдосконалення.
Я часто задавався питанням – що є мірилом добра і зла, любові і ненависті. Може правий був Ейнштейн, коли говорив, що зло – це не що інше, як відсутність добра, божої іскри. Все, врешті пізнається в порівнянні.
Я не хочу, щоб мої діти жили в Україні ліберальних цінностей, однакових культурних смаків. Як не хочу сам померти в ліжку від старості.
Чому ж я досі не виїхав, чому цього не роблять інші?
Для мене це теж запитання.
Як не піддається поясненню виключно епічні речі – передзвін Львівських церков, світанок над Дніпром чи чорні піраміди Донбаських териконів – так, зрештою, не піддається чіткому логічному аналізу ніщо в нашому житті.
Можливо тому, що кожен з нас, хто ще тут, все ж любить Україну більше, ніж ненавидить. А можливо тому, що при всій ненависті і нелюбові до того, що не подобається, Україна, країна наших мрій і сподівань, для багатьох з нас сьогодні єдине, заради чого варто жити і заради чого не шкода було б померти.
Led_Zeppelin _ 25.02.2010 15:48
Пане Вітович, Ви, як і всі патентовані диванні націоналісти, найбільше любите комфорт. Пасічники тут ні до чого--Ви й на таке не здатні. Вмієте лише плескати язиком та, удаючи ображену дитину, посипати попелом свою голову... А романтика барикад Вам подобається лише коли Ви не під кулями, а на дивані...
IP: 178.93.226.---KAZOK _ 25.02.2010 15:43
Исповедь бездельника времён развала, наверняка с гуманитарным образованием. А я любил украину смотрящую в Космос, строющую ракеты и самолёты, мечтающую построить справедливое общество, без хозяев и слуг, без титульных с пид хвоста и простолюдинов с высшим образованием.Отдающую дань уважения старикам и открывающую дорогу молодым, через доступное и качественное образование и занятость. Украину от Бреста до Владивостока. А не окраину неизвестно чего.
IP: 92.112.124.---yria _ 25.02.2010 15:38
Я плакаль!!
IP: 81.21.14.---noname15 _ 25.02.2010 15:37
Ивановский:
Автор на 100% прав . Для того чтобы жить по человечески , надо бороться на смерть , в том числе и на баррикадах . Поддерживаю .
________________________________
Чтобы жить - надо бороться на смерть... А с кем? Афтор написал как он все ненавидит - в этом его борьба? В ненависти? Ай молодца! Один вопрос: а что афтар сделал для своей страны? Кучу претензий высказал? Нравиться романтика баррикад? Сделай, черт возьми, баррикаду, залезь на неё и борись! А так - бла-бла-бла, красивые слова. Иди лучше выпей йаду!
IP: 62.122.200.---Коцаба _ 25.02.2010 15:36
Олеже, судять не по словах, а по ділах... Саме завдячуючи таким як ти або Корчинський, ми зараз і є у цій халепі! Ще від часів УГС переконався, що безумно-радикальні полум`яні промови виголошуються не безумцями-радикалами, а холоднокровними чекістами-провокаторами! Я всім наводжу приклади твоєї чи Корчевої метаморфози, як взірець простосуванства, зради і морального виродження. Тобі Бог "віддячить"... Згинь, сатано!
Poman, це як "Полюби ближнього свого як самого себе"?
От тiльки значення цього слова - "любить" - за останнi роки трансформувалось...)
Кожен кожного любить зараз i в хвiст, i в гриву...
Точно, Ричи, давай лучше о пестиках поговорим...)
Что собираешься брать - RWS 5G Magnum или Beeman P1?
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
WayBe ГИ ГИ :)) Читайте листа выд підарів:
Направляется уведомление о внесении в «Единый реестр доменных имен, указателей страниц сайтов в сети «Интернет» и сетевых адресов, позволяющи.. [весь] стихотворение о судьбе отечества [3]
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]