До закінчення передвиборчої кампанія залишається декілька днів. Кандидати витрачають останні сили аби здобути прихильність жителів міста, практикуючи на нас різні піар-технології та переконуючи в тому, що тільки вони здатні підняти Канів, зробити комфортним життя містян та гідно представити інтереси в Черкаській обласній раді.
Напередодні виборчого фінішу ми зустрілися з кандидатом в депутати, членом Радикальної Партії О.Ляшка Юрієм Руссу для того аби обговорити як в цілому Канів пережив «виборчий процес» та спробувати спрогнозувати приблизні результати виборів.
- Юріє, Ви нова людина в канівському політикумі. На що саме Ви робитимете акценти та яку програму дій запропонуєте канівчанам?
- Спочатку треба братися за вирішення першочергових завдань. Перш за все, війна має бути зупинена, діти, яким дали в руки автомати, мають повернутися додому!Не важливо в якій області Ви живете, в Донецькій чи Черкаській, Луганській чи Рівненській, тема війни стосується кожного з нас. Так продовжуватися далі не може! Людські життя – це надто велика ціна, яку ми платимо задля того, щоб на нашій землі був мир та спокій.
І звичайно, наближаючись до холодів, ми маємо подбати, аби в наших домівках було тепло, аби наші діти не мерзли в дитячих садочках і школах… Це те, над чим сьогодні має працювати влада в кожному місті України, і в Каневі зокрема.
- Пане Юрію, обласна виборча комісія зареєструвала 15 кандидатів в депутати, Микола Бовшик зняв свою кандидатуру на користь Олександра Матвійчука, таким чином Ви особисто маєте 13 конкурентів на депутатство в облраді. Що можете сказати про своїх опонентів та кого вважаєте найсильнішим?
- Хто є найсильнішим покажуть результати виборів. Щодо моїх опонентів, то аналізуючи їх програми і біографії в мене виникає двояке відчуття. Багато з них вже мали можливість показати себе, перебуваючи при владі, але, на жаль, цього не зробили. Виникає питання, як в них вистачає духу і совісті знову розраховувати на підтримку канівчан, якщо свого часу вони її не виправдали.
Візьмемо до уваги Василя Васильовича, який з 2001 по 2010 рік був мером міста, та й зараз займає щільні позиції в міській владі. Давайте проаналізуємо, що він залишив місту після свого «правління». Розбиті дороги, відсутність вуличного освітлення, завищені комунальні тарифи, занепад туристичної сфери, хаотична забудова міста, відсутність транспортного сполучення Канева з іншими регіонами – це той показник яким можна пишатися? Я переконаний, що ні. Думаю, що людині, яка так занедбала місто навряд чи можна вкотре маніпулювати свідомістю містян, обіцяючи зміни на краще. Хочеться вірити, що канівчани – не сліпі, що вони вже сповна наїлися обіцянок та зрозуміли, кому не можна довірятися.
Цікава особистість і Віктор Володимирович, який знову ж таки був міським головою. Особисто в мене виникає таке враження, що він просто переписав пункти своєї передвиборчої програми 2010 року. Тут виникає питання, чому Ви, пане Вікторе, будучи при владі і маючи всі можливості реалізувати обіцянки, за які проголосували жителі міста, так цього і не зробили? Невже Ви не усвідомлюєте, що цим самим Ви підірвали свій авторитет та довіру містян і невже вірите, що канівчани знову стануть на ті ж самі граблі?
- У вашій передвиборчій програмі відразу кидається в очі проект побудови залізниці та запуску потяга «Кобзар». Поясніть, чому виникла така ідея та як збираєтесь її реалізовувати?
- Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день дістатися до Канева можна лише автобусом або власним авто. Погодьтесь, що це не зручно. Тим більше автобусне сполучення з іншими регіонами дуже слабке. Я переконаний, що залізничне сполучення в напрямку Київ-Канів стане зручним способом пересування як для канівчан, так і для туристів, які мають бажання відвідати визначні історичні пам’ятки міста. Існує два варіанта прокладання шляху: Ліплява-Канів (10 км) та Миронівка-Канів (40 км). Зараз я разом із спеціалістами займаюсь проектом побудови та складанням кошторису. Хочу сказати всім опонентам, які не вірять в реальність даного проекту:“Шановні, якщо знайшлись кошти на будівництво вертолітного майданчику, яким користувалася лише одна особа, то знайдуться кошти і на будівництво залізниці для тисяч людей. Головне, взявшись за справу – довести її до кінця”.
|