Рештки залізниці у околицях Канева

Що відомо про залізницю, яка проходила через Канів до початку 2-ї світової.

Мені про subj відомо от що (суто тези, коли буде більше — опублікую на from.kiev.ua/KaniWiki):

1. По, перше, рештки мосту через річку — напевне всі знають

2. Рештки насипу.

Ще у 80-і роки минулого століття чітко простежувались його фрагменти серед городів понад Лимаркою, орієнтовно між Славутичем і Банею.

3. Рештки капітального шляхопроводу, який досі ясно видно з вул. Леніна між заводами Квант і СпецГем, коло банкомату УкрСоцБанку. У 80-і, знову ж таки, цей місток слугував дахом складу, отже проїзд під ним був закритий. Шляхопровід у цьому місці не просто так -- саме тут йшла стара дорога на Новоселицю, тай загалом, на весь Букринський півострів.

Цікаво, що Бронепоїзд стоїть не на оригінальному насипу. Рештки останнього розташовані за ним.

4. Водонапірна башта на західній околиці, у місці розташування залізничної станції. Чудово збережена капітальна споруда напроти Сільгосптехніки (чи як воно зараз у вас називається). Років 25 тому, на її верхівці знаходилась дерев'яна надбудова, дерева навкруги було значно менші, отже башта добре проглядалась з дороги. (Хто знає, який статус цієї споруди зараз? Скільки просять?)

Тепер прямуємо на захід, за місто:

5. На супутникових картах траекторія залізниці проглядається прсто неймовірно, не зважаючи на с/г діяльність homo sapiens.

6. Нинішньої дороги на Київ через Грищенці, Лазірці, Потапці ще якихось 40 років тому не існувало узагалі. (Про те, де саме була автодорога, можна здогадатись, проїжжаючи поворот під прямим кутом перед Потапцями на межі Київської/Черкаської областей). Отже, залізниця робила величезний гак, оминаючи Грищенці з півночі, йдучи через Трощин, Пищальники.

7. Таким чином, нинішню автодорогу на Київ залізниця перетинала двічі:

• після повороту на Бобрицю, як раз де поворот на пам'ятку історії "сміттєзвалище стародавнього Канева" (власне, звалище, по ідеї, мало міститись у локальній виямці від залізниці — насправді ж, це стихійне лихо має дещо більші маштаби)
• другий перетин — як раз на повороті на Пищальники. Цікаво, що дорожній знак вказує тільки на правий поворот до села, хоча чітко видно, що це перехрестя із 4-ма напрямками.

8. Ділянка насипу між цими двома перетинами — потенційна туристична мекка і готовий веломаршрут: потрясаючі види навкруги (sans звалище, звісно), карколомні перепади рельєфу, чудові панорами колишнього русла річки Бобриці, романтична лісова дорога після відгалуження на Грищенці. Дорога обривається у чистому полі за Трощином. Поле долати досить нелегко, як пішки, так і на велосипеді.

9. Вищезгадана ділянка відзначається рядом цікавих об'єктів. Це, насамперед, бетонні дренажні колодязі у самому низу насипу. Я налічив їх 3, хоча може бути й більше - проблема у тому, що з насипу вони практично ніяк не проглядаються (окрім, хіба, одного, що розташований при Грищенецькому відгалуженні), тим більше улітку. Колодязі — це капітальні залізобетонні тунелі висотою коло 3 метрів з півдня, довжиною метрів по 30. Сильно замулені, але цілком прохідні.

Ще один об'єкт — це рештки дренажу або містка на верхівці насипу.

Старожили Трощина оповідають, що років 30 тому ще залишались рештки рейок коло місця станції.

10. Згідно топографічної карти 1942 року, в межах правобережжя Канівскього району, окрім Канева, було ще 3 станції: Трощин, Пищальники, Лазірці/Райок.

11. Слідів перших двох станцій, напевно вже немає. Місце станці Трощин чітко простежується — це виямка у місці перетину трьох доріг: власне залізниці, стежки на Грищенці, і грунтової дорого на Трощин, яка непомітно примикає до "автобану" на Григорівку.

12. Сліди станції Райок — це зловіща капітальна цегляна/бутова споруда, вкопана в землю, знаходиться серед поля за Райком. В ній, вочевидь, ще пару десятиліть тому були якісь об'єкти с/г призначення, отже багато сучасних нашарувань. Проте, сліди довоєнної споруди чітко простежуються — це той самий бутовий камінь кладки, з якого збудований СпецГеміський місток, фундамент Башти.