Календар, який зробить ваше життя більш осмисленим
Альберт Енштейн довів, що час - поняття відносне.
Втім, люди і без нього це давно відчували. Адже ніхто не буде сперечатися, що приємний час мчить з шаленою швидкістю, а нудний і безглуздий тягнеться як черепаха?
Щоб хоч якось навести лад у цьому хаосі, і були придумані календарі. Дивишся на календар і відчуваєш себе впевнено і спокійно: от сьогодні понеділок, завтра буде вівторок, а через два дні почнеться літо.
Проблема тільки в тому, що календарі - це теж досить відносно. Є календарі, які уповільнюють час, а є такі, які змушують його цінувати на вагу золота. Не вірите?
Ось візьміть, наприклад , старовинний відривний календар. Товстенний така пачка листів - днів, які неможливо навіть просто перегорнути. А потім закінчується рік і ви повісите наступний. Якщо жити за таким календарем, то життя здається нескінченним. Днів в ньому - не перелічити, куди поспішати?
Або ось, наприклад , звичайний кишеньковий календарик. Зручна річ, хоча теж не без недоліків. Дозволяє розпланувати своє життя на цілий рік.
Цілий рік?! А далі що?
А далі діставайте наступний календарик і починайте спочатку .
Як бачите, у всіх цих способів відліку часу є одна істотна проблема. Вони виривають з потоку часу один відрізок, в першому випадку день, у другому - рік, але не дозволяють поглянути на все ваше життя цілком. Вони інформують нас про те, який це день за рахунком від Різдва Христового, але замовчують про те, який це день за рахунком у вашому житті.
Хоча для нас це набагато важливіше, не знаходите?
І ось недавно на очі мені попався календар, який повністю вирішує всі проблеми з плануванням і мотивацією. Він просто геніальний і геніально простий. Подивіться самі .
Це життя людини тривалістю в 90 років (ми добрі, нам не шкода), представлена у вигляді тижнів. Одна клітинка - один тижден, кожен ряд складає черговий рік вашого життя. Саме так виглядає відпущений вам ча. Вражає?
Але ще більш вас пройме, коли ви роздрукуєте і зафарбуєте вже прожитий час. А потім повісите такий календар на кухні або покладете на робочому столі і почнете зафарбовувати кожний наступний тиждень, що минув. Для різноманітності і наочності можна відзначати особливо важливі події або періоди свого життя.
Виходить повна карта всього вашого життя розміром з аркуш А4, яка дає наочне уявлення про кінець вашого життя і допоможе цінувати кожний його тиждень.
Ви, мабуть, хочете мене запитати, де ж на цьому календарі дні тижня , числа і місяці?
А чи так сильно вони вам потрібні? Можливо, ви не зможете відразу відповісти, яке сьогодні число, зате будете точно знати, що зараз йде п'ятий тиждень тридцять третього року вашого життя. Який ви з усіма силами постараєтеся зробити самим незабутнім і прекрасним.
Доцільність такого календаря досить сумнівна. Особливо в тй його частині, де вік від 0 до 25-30 років...Бо саме в цей період людського життя "осмисленість" прожитого кожного тижня досить ефемерна)))) А практичності тут взагалі і близько немає. Що за таким календарем можна планувати, помічати нагадування про невідкладні чи значущі події, які минули, чи будуть?
Адже календар, якщо він календар, а не езистанціальна цяцька, саме для певного планування поточного життя і потрібен! )))
Bomba_ukr, повністю з Вами погоджуюсь. На мою думку, Володимир особа зацікавлена в тому, щоб ми планували поточні справи не з прив'язкою до календаря, а постійно рахували скільки нам залишилося топтати землю. Вигідно, щоб постійно думали про невідворотність кінця. А боячись його, йшли до Володимира, як гаранта потойбічного щасливо життя. І цим забезпечували ЙОГО райське життя ще на цьому світі.
Калина,
1. Молитовник православного християнина.
Вечірні молитви.
Молитва 7, святого Іоана Златоуста на всяку годину дня і ночі.
«…Господи, дай мені сльози, пам’ять про смерть та упокорення..»
Не читайте молитви як мантри чи заклинання, це розмова с Господом.
2. Боятися не треба не смерті а гріха.
3. Приходити треба не до мене а до Христа.
Цей календар допомагає пам’ятати, що сьогодні може бути останній день і його потрібно прожити на повну. Треба встигнути зробити все, що можна і як найкраще. У когось попросити пробачення, а когось вибачити, комусь уділити час і сказати, що любиш. Завтра може бути пізно.
Ф.М. Достоєвський, розмірковуючи в "Братах Карамазових" про пекло, говорить, що пекло можна висловити двома словами: "Занадто пізно!"
Тільки пам'ять про смерть може дозволити нам жити так, щоб ніколи не стикатися з цим страшним словом, жахливою очевидністю: занадто пізно.
Bomba_ukr, можливо, як, що для Вас, унікальність людського буття, проблеми людини та її місця в світі – є цяцькі. Тобто Вашого буття та місця в світі. )))
Bomba_ukr, розумієш, потрібно кожен день бачити, що Кінець наближається, щодня (щотижня) собі нагадувати, що ти старієш...
А там і про Душу потрібно подумати, очиститись, сходити в церкву.
Мова йшла не про сенс життя, а про таку утилітарну річ як календар. Саме як календар він недолугий. А от як мотиватор/демотиватор він має право на життя.
А що стосується пекла, гріха — та боязні, щоб «не було пізно» то тут він не допоможе. А інколи, якщо день і справді прожити «на повну» то він і справді може стати ОСТАННІМ. ;)
Память смертная
Для начала я хотел бы попытаться рассеять отношение к смерти, которое
выработалось у современного человека: страх, отвержение, чувство, будто смерть – худшее,
что может с нами произойти, и надо всеми силами стремиться выжить, даже если выживание
очень мало напоминает настоящую жизнь.
В древности, когда христиане были ближе и к своим языческим корням, и к
волнующему, потрясающему опыту обращения, к откровению во Христе и через Него
Живого Бога, о смерти говорили как о рождении в вечную жизнь. Смерть воспринималась не
как конец, не как окончательное поражение, а как начало. Жизнь рассматривалась как путь к
вечности, войти в которую можно было открывшимися вратами смерти. Вот почему древние
христиане так часто напоминали друг другу о смерти словами: имей память смертную, вот
почему в молитвах, которые, как драгоценное наследие, передал нам Иоанн Златоустый, есть
строки, где мы просим Бога дать нам память смертную. Когда современный человек
слышит подобное, он обычно реагирует неприятием, отвращением. Означают ли эти слова,
что мы должны помнить: смерть, точно дамоклов меч, висит над нами на волоске, праздник
жизни может трагически, жестоко окончиться в любой момент? Являются ли они
напоминанием при всякой встречающейся нам радости, что она непременно пройдет? Значат
ли они, что мы стремимся омрачить свет каждого дня страхом грядущей смерти?
Не таково было ощущение христиан в древности. Они воспринимали смерть как
решающий момент, когда окончится время делания на земле, и, значит, надо торопиться; надо спешить совершить на земле все, что в наших силах. А целью жизни, особенно в
понимании духовных наставников, было – стать той подлинной личностью, какой мы были
задуманы Богом, в меру сил приблизиться к тому, что апостол Павел называет полнотой
роста Христова, стать – возможно совершеннее – неискаженным образом Божиим.
Апостол Павел в одном из Посланий говорит, что мы должны дорожить временем,
потому что дни лукавы. И действительно, разве не обманывает нас время? Разве не проводим
мы дни своей жизни так, будто наскоро, небрежно пишем черновик жизни, который когда-то
перепишем начисто; будто мы только собираемся строить, только копим все то, что позднее
составит красоту, гармонию и смысл? Мы живем так из года в год, не делая в полноте, до
конца, в совершенстве то, что могли бы сделать, потому что "еще есть время": это мы
докончим позднее; это можно сделать потом; когда-нибудь мы напишем чистовик. Годы
проходят, мы ничего не делаем, – не только потому, что приходит смерть и пожинает нас, но
и потому, что на каждом этапе жизни мы становимся неспособными к тому, что могли
сделать прежде. В зрелые годы мы не можем осуществить прекрасную и полную содержания
юность, и в старости мы не можем явить Богу и миру то, чем мы могли быть в годы зрелости.
Есть время для всякой вещи, но когда время ушло, какие-то вещи уже осуществить
невозможно.
Я не раз цитировал слова Виктора Гюго, который говорит, что есть огонь в глазах
юноши и должен быть свет в глазах старика. Яркое горение затухает, наступает время
светить, но когда настало время быть светом, уже невозможно сделать то, что могло быть
сделано в дни горения. Дни лукавы, время обманчиво. И когда говорится, что мы должны
помнить смерть, это говорится не для того, чтобы мы боялись жизни; это говорится для того,
чтобы мы жили со всей напряженностью, какая могла бы у нас быть, если бы мы сознавали,
что каждый миг – единственный для нас, и каждый момент, каждый миг нашей жизни
должен быть совершенным, должен быть не спадом, а вершиной волны, не поражением, а
победой. И когда я говорю о поражении и о победе, я не имею в виду внешний успех или его
отсутствие. Я имею в виду внутреннее становление, возрастание: способность быть в
совершенстве и в полноте всем, что мы есть в данный момент.
Ценность времени
Подумайте, каков был бы каждый момент нашей жизни, если бы мы знали, что он
может стать последним, что этот момент нам дан, чтобы достичь какого-то совершенства,
что слова, которые мы произносим – последние наши слова, и поэтому должны выражать
всю красоту, всю мудрость, все знание, но также и в первую очередь – всю любовь, которой
мы научились в течение своей жизни, коротка ли она была или длинна. Как бы мы поступали
в наших взаимных отношениях, если бы настоящий миг был единственным в нашем
распоряжении и если бы этот миг должен был выразить, воплотить всю нашу любовь и
заботу? Мы жили бы с напряженностью и с глубиной, иначе нам недоступными. И мы редко
сознаем, что такое настоящий миг. Мы переходим из прошлого в будущее и не переживаем
реально и в полноте настоящий момент.
Достоевский в дневнике рассказывает о том, что случилось с ним, когда,
приговоренный к смерти, он стоял перед казнью, – как он стоял и смотрел вокруг себя. Как
великолепен был свет, и как чудесен воздух, которым он дышал, и как прекрасен мир вокруг,
как драгоценен каждый миг, пока он был еще жив, хотя на грани смерти. О, – сказал он в тот
миг, – если бы мне даровали жизнь, ни одно мгновение ее я не потерял бы... Жизнь была
дарована, – и сколько ее было растеряно!
Если бы мы сознавали это, как бы мы относились друг ко другу, да и к себе самим?
Если бы я знал, если бы вы знали, что человек, с которым вы разговариваете, может вот-вот
умереть, и что звук вашего голоса, содержание ваших слов, ваши движения, ваше отношение
к нему, ваши намерения станут последним, что он воспримет и унесет в вечность – как
внимательно, как заботливо, с какой любовью мы бы поступали!.. Опыт показывает, что перед лицом смерти стирается всякая обида, горечь, взаимное отвержение. Смерть слишком
велика рядом с тем, что должно быбыть ничтожно даже в масштабе временнойжизни.
Таким образом, смерть, мысль о ней, память о ней – как бы единственное, что придает
жизни высший смысл. Жить в уровень требований смерти означает жить так, чтобы смерть
могла прийти в любой момент и встретить нас на гребне волны, а не на ее спаде, так, чтобы
наши последние слова не были пустыми и наше последнее движение не было
легкомысленным жестом. Те из нас, кому случилось жить какое-то время с умирающим
человеком, с человеком, который осознавал, как и мы, приближение смерти, вероятно,
поняли, что присутствие смерти может означать для взаимных отношений. Оно означает, что
каждое слово должно содержать все благоговение, всю красоту, всю гармонию и любовь,
которые как бы спали в этих отношениях. Оно означает, что нет ничего слишком мелкого,
потому что все, как бы ни было оно мало, может быть выражением любви или ее
отрицанием.
Всё-бы --- ничего, но конец может наступить и по-раньше конца календаря: неожиданно и нераскрашено.
Мы не должны забывать что любое сегодня может быть последним, а не мерить до 90 лет.
Володимир, так ви мені і не відповіли... а мені було б цікаво почути це від вас.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]