Михайло Бродський розповів, що утримує дитячий спортивний клуб "Черкаські мавпи"

Вибори -2010. Актуально.

Михайло Бродський: «Серед вісімнадцяти кандидатів уже зараз багато є таких, хто добре  розуміє, що Президентом України він не стане».

Серед вісімнадцяти кандидатів в Президенти України Михайло Бродський вирізняється з-поміж інших своєю ексцентричністю і тим, що схильний шокувати публіку гучними заявами. Це слабке місце в поведінці Михайла Бродського, коли він вголос називає корупціонерів із нашого українського політикуму, вміло використовують журналісти. То на телеканалі «ТРК – Україна» зовсім «випадково» його зведуть у дискусії з мером Ужгорода Сергієм Ратушняком, відомим своїми антисемітськими настроями,  і тоді скандалу вже не уникнути. То журналісти з «Української правди» в усіх подробицях випитують у нашого героя, скільки ящиків з-під комп’ютерів, наповнених доларами, він заніс до штабу Юлії Тимошенко.

Чи розуміє сам Михайло Юрієвич, що дуже часто його використовують? Не знаємо. Але в цьому інтерв’ю автора цих рядків цікавили не сенсації, а, перш за все, державницька позиція М. Бродського в майбутніх президентських виборах. Які ідеї він хоче донести до народу?

- Михайло Юрійович, ви, очевидно, добре розумієте, що на цих виборах Президентом України не станете. Тим більше самі цього не приховуєте: в інтерв’ю журналісту «Газети по-українськи» за 13 листопада цього року  ви сказали: «За мене не проголосують, бо я ліберал, етнічний єврей, кажу правду, і багатий».

Скажіть, будь ласка, тоді, яка ваша головна мета на цих виборах: знайти прихильників серед населення, створити в майбутньому політичну партію і провести її в парламент навесні 2010 року? 

-         Я вже вісімнадцять років у політиці, тому вважаю обов’язковим для себе брати участь у цих виборах. Якщо ти не береш участі в виборах, то вже і не політик.

Серед вісімнадцяти кандидатів уже зараз багато хто прекрасно розуміє, що Президентом України він не стане. Це не стосується Тимошенко й Януковича, бо саме цих двох кандидатів я бачу у другому турі.

Звичайно, для того, щоб брати участь весною в наступному році в парламентських виборах, потрібно вже зараз думати про своїх прихильників. Свої ідеї я доношу виборцям в основному через інтернет, де веду свій блог, який читають щомісяця близько 20 тисяч чоловік. Велика кількість людей щоденно читає новини на інтернет – порталі «Оглядач» (засновник М. Бродський – автор). Планую також зустрічатися з людьми , але здебільшого в великих містах.

Самостійно нашій партії «Вільних демократів» потрапити в парламент у 2010 році буде складно. Скоріше за все, блокуватимемося разом із іншими партіями. Серед сьогоднішніх кандидатів в Президенти своїми союзниками я бачу А. Яценюка, С. Тігипка і А. Гриценка, тому не виключаю можливості створення політичних блоків з цими політиками.

-         Ще раніше в одному із своїх виступів на телебаченні ви якось обмовились, що будете підтримувати на цих виборах Арсенія Яценюка. Тобто, серед названих вами трьох політиків він найближчий союзник?

- Безумовно. Яценюк молодий, талановитий і, що важливо, незаангажований політик. У нього в доступній формі викладена передвиборна програма. Мені здавалось, що він ближче за усіх стоїть до лібералів. Але останнім часом цей політик почав демонструвати непослідовність. Я пов’язую це з передвиборчою агітацією. З цього приводу планую зустрітися з ним найближчим часом і все вияснити. Хотілося б вірити в те, що Арсеній Петрович самостійний політик, і його діяльність не залежить від фінансово-промислових груп.

-         Ви вважаєте, що серед сьогоднішніх претендентів на президентську булаву є абсолютно вільні люди, які не залежать від грошей олігархів?

-         Відповім так: вільні в більшій або меншій мірі.

Я можу себе назвати вільним політиком. На відміну від основних кандидатів в Президенти за моєю спиною не стоять фінансові магнати, тому викидати мільйони на передвиборчу агітацію не має можливості. Зрозумійте, якби ми насправді жили у демократичній державі, то всіх спонсорів, що фінансують виборчі кампанії основних кандидатів, потрібно було б офіційно оприлюднити, а не приховувати їх, як це робиться зараз. Щоб виборці, коли будуть голосувати за  кандидата, знали, «хто замовляє музику».

- Знову як у і 2004 році, людям пропонують вибирати кандидатів в Президенти між меншим і більшим злом. Тоді це був неблагополучний, з точки зору законності, Віктор Янукович, за яким тягнувся шлейф погашених судимостей, і Віктор Ющенко. У останнього найближче оточення в більшості своєму складалося із заможних бізнесменів із досить сумнівною репутацією. Сьогодні найбільше шансів стати Президентом у того ж Януковича і Тимошенко, за якою стоять  фінансово – промислові групи.  Що змінилося за цих п’ять років, і чи не шкода вам наших людей, що змушені вкотре обирати найкращих із найгірших? 

-         Мені шкода не людей, а державу.

-         Але в кожній державі головне – люди.

-         Звичайно так. Але кожен народ має при владі таких правителів, яких він і заслуговує. На жаль, нашому народу подобаються Ющенки, Тимошенки і Януковичі. Можливо, в цьому навіть і є якась місія що покладена Всевишнім на наш народ – пройти з ними всі випробування. Водночас оці всі нечисті на руку правителі, які ведуть за собою народ, будуть для нього як ліки, бо люди, нарешті, навчаться розпізнавати, де правда і добро, а де обман і зло. І мені здається, що від кожних таких виборів, ми хоч і повільно, але просуваємося до кращого життя. Сподіваюсь, що ще декілька таких виборів - і наші діти будуть жити в якісно новій країні.

Але все одно до Європи нам дуже далеко, і перш за все, за таким критерієм, як тривалість життя людини. Чи опікувалась влада здоров’ям людей? Ні. А здоров’я для людини –це головне. По середнім заробітним платам взагалі не зрозуміло, де ми знаходимося, і це також велика проблема.

Люди часто бідкаються на своє злиденне життя і з сумом кажуть, що «там вгорі всі крадуть». Але мені не зрозуміло, чому вони знову голосуватимуть за крадіїв? Всі знають, що Ю. Тимошенко починала свої афери з корпорації «Єдині енергетичні системи». Всі знають, що у Януковича незрозумілі судимості. За ними обома стоять фінансово – промислові групи, які розкрадають бюджет. То голосуйте, нарешті, за других: умовно кажучи, за Тігіпка, Яценюка або Гриценка…

-         За Бродського.

-         І за Бродського також. Справа в тім, що люди повинні зрозуміти: не можна знову голосувати за лідерів політичних команд, які себе тривалий час компрометували, не дивлячись ні на які високі рейтинги.  Люди, можливо, теоретично і проголосували б за Бродського, але керуються нав’язаними їм владою штучними рейтингами. Вони вірять, що у Ю. Тимошенко, умовно кажучи, рейтинг 20%, а  у В. Януковича 28%. Кого обиратимуть в другому турі 52 відсотки виборців, які в першому не підтримали цих двох кандидатів? Звичайно, вибір буде тільки між Ю. Тимошенко та В. Януковичем.

- Хіба не ви у 2004 році сприяли тому, щоб до влади прийшов «нечистий на руку» Ющенко?

-         Я прийшов до влади разом з Ющенком. Але і пішов від нього самостійно з принципових міркувань, не просячи ніяких теплих посад, коли зрозумів, що це була стратегічна помилка для нас усіх. Але, з іншого боку, я не шкодую за тим, що сталося. В. Ющенко виконав свою історичну місію, яка на нього покладалася. Він розірвав ганебний зв'язок спадкоємства влади, коли виникла небезпека, що Президентом може стати наступник Л. Кучми Віктор Янукович. Хотілося назавжди покінчити з кучмізмом.

Не розумію людей, які голосуватимуть за Ющенка, Тимошенко і Януковича. Вони були на високих посадах в державі і себе вже скомпрометували. Але наші люди розмірковують так: «Ці вже були при владі і накрали. Оберемо нових – і ті почнуть красти. То нехай вже краще залишаться ті, що зараз при владі».

-         Така психологія мала місце в 1999 році, коли обирали в другому турі Л. Кучму і П. Симоненка. Зараз, щоб нахилити на свій бік виборця, потрібні чіткі аргументи. І дуже часто людей зваблюють «слизькими» обіцянками. Наприклад, офіційним статусом російської мови.

-         Мені зручніше розмовляти російською мовою і їй віддаю перевагу перед українською. Жінка моя з української сільської сім’ї, хоч переважно розмовляє російською. Ми спілкуємось російською і українською. Я не бачу тут ніякої проблеми. Але оскільки ми живемо в Україні, то офіційною державною мовою може бути тільки українська. По іншому бути не може.

        Відверто кажучи, не розумію і мовних дискусій з цього приводу.

 Я був чотири роки в парламенті і, повірте, ніколи не проголосував би за офіційний статус другої російської мови. Дві офіційні мови – це постійна  загроза розколу країни, що тільки підсилюватиме роз’єднаність між людьми.  

Разом із тим вважаю, що ми ніколи не повинні забувати про Пушкіна, Чехова, Достоєвського та інших російських класиків. Ніхто не повинен нав’язувати громадянам, якою мовою їм спілкуватися.

- Коли ви виступаєте на телебаченні, спілкуєтесь із газетярами, то переважно розмовляєте російською мовою. Зовсім не очікував натрапити на головній сторінці вашого інтернет - блогу на вірш українського поета  шістдесятника Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти - людина?». Невже ви цікавитесь українською поезією?

- Випадково прочитав цей вірш у першій доповіді Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової. У цьому документі, до речі, автор знайшла місце, щоб розповісти громадськості, як мене Л. Кучма хотів засадити у Житомирську в’язницю, який адміністративний тиск чинився на газету «Київські відомості».    

Вірш справив тоді на мене величезне враження. Це просто геніальні  рядки: «Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні?». У 2002 році передвиборча програма партії «Яблуко», яку я тоді очолював, складалася тільки з одного цього вірша.

Вже пізніше узнав, що автором вірша є талановитий поет Василь Симоненко, який розпочинав журналістський шлях в обласній газеті «Черкаська правда». Ми часто любимо говорити з пафосом про українських патріотів. Але в Черкасах більше десяти років політичні партії тільки ведуть розмови про патріотизм і не можуть зібрати кошти, щоб поставити пам’ятник самобутній особистості, якою був В. Симоненко. Тому я вирішив сам профінансувати спорудження пам’ятника В. Симоненку в Черкасах. Недавно ми розмовляли на цю тему з мером Черкас Сергієм Одаричем. Повірте, це абсолютно не пов’язано з виборами, і мені однаково, хто там виграє тендер на архітектурний проект. Я готовий вкласти в цю справу гроші. Можливо, півмільйона гривень чи більше з єдиною умовою, щоб на пам’ятнику викарбували цей вірш.

- Несподівано було почути від вас, що займаєтесь меценатством.

-         Якщо бізнесмен вже і займається меценатством, то повинен робити це тихо, ніде не афішувати і не хизуватися тим, що він благодійник. Але як уже зайшла про це мова, то розповім. За мої кошти багато років утримується дитяча баскетбольна команда «Черкаські Мавпи». По всіх школах у нас займаються професійним баскетболом більше тисячі чоловік молоді. Слава Богу, що є у цьому місті декілька бізнесменів, які не байдужі до наших дітей. Щоправда, вони вкладають у дітей тисячі, а я – мільйони. Куди діватися діткам, якщо ніхто не підтримуватиме розвиток дитячого спорту? Вони опиняться на вулиці. А скільки ми реконструювали спортивних майданчиків по місту, встановили баскетбольних кілець. До речі, зараз «Мавпи» грають у Європейській лізі.  

- У своїй передвиборчій програмі ви схиляєтесь до політики лібералізму.

Зможете пояснити, що конкретно маєте на увазі під цим терміном?

-          Лібералізм - це, передусім, воля. В моєму розумінні це слово означає свободу для людини, яка бажає за неї боротися.

У 2001 році я як народний депутат ініціював зміни до Кримінального кодексу і вніс близько шестисот поправок. Ми вилучили звідти статті, що передбачали конфіскацію майна за дріб’язкові правопорушення. Це була, так би мовити, лібералізація старого ще сталінського Кримінального кодексу.

Я розраховую на те, що мої  ліберальні ідеї почують не тільки виборці, а й ті, хто прийдуть до влади і будуть втілювати їх у життя. У нас в країні медицина в жахливому стані. Її потрібно реформувати. Який би не прийшов до влади Президент, він повинен акцентувати свою політику на системі охорони здоров’я в державі, щоб значно подовжити тривалість життя пересічного українця. За статистикою сорок відсотків юнаків, яким сьогодні по 16-18 років, не мають шансів дожити до 60-літнього віку. Це вирок сьогоднішній владі.

- Михайле Юрійовичу, останнє запитання. Ви були колись власником банку «Денді», який пережив фінансові потрясіння. Може, дасте поради читачам, як забрати свої депозити у так званих проблемних банках? А їх сьогодні чимало, наприклад, «Укрпромбанк» та ін.

-         Люди повинні розуміти суть банківських вкладів. Світова практика показує, що банки гарантують повернення вкладів клієнтам при депозитній ставці не більше 3-4 %. Краще вкладати гроші у великі банки і бажано з іноземним капіталом.

    Коли вкладник позичає банкові гроші під великі відсотки, він ризикує.

 Скажімо, ви вкладаєте гроші в банк на певний строк під 20%.  Яким чином банк може повернути їх? Він може позичити ці гроші бізнесмену, але вже під 25%. Бізнесмен вкладає ці гроші у виробництво, отримує прибуток і розраховується з банком. Але буває так, що  бізнесмен за певних причин збанкрутував. Це перша причина, через яку банк може не розрахуватися з вкладником. Друга причина – це коли люди віддають кошти банківським шахраям, як це і сталося у випадку з «Укрпромбанком». Ці шахраї просто вкрали гроші у людей.

Який же вихід із цієї ситуації? Людям потрібно об’єднуватися у спілки «Ошуканих вкладників», які складатимуться з 500-1000 або краще десяти тисяч чоловік. Вибрати собі керівництво. Гуртом відстоювати свої права набагато легше і ефективніше, ніж поодинці. Згуртованим навколо своєї проблеми людям легше організувати пікетування перед НБУ та Генпрокуратою. Тоді Генпрокуратура швидше знайде банківських крадіїв і зобов’яже їх розпродати своє майно, а на виручені кошти розрахуватися з вкладниками. Іншого шляху я тут не бачу.

Розмову вів Назаренко Роман.

Фото надано прес-службою Михайла Бродського.  

"ХайВей" портал гражданской журналистики.

 М. Бродський.