| Немає "москалів" між нас, нема "бандерів", а є знедолений вкраїнський люд. І є сім'я - "міжгірських" ненажерів, захочуть милують, а схочуть - то й убють. Брати зі Сходу, плачем разом з вами, коли в копальнях ваші діти мруть. І серце розривається у мами, в моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють. А батько твій не може самокрутку, від трепету в руках одразу запалить, А мій в той час сльозу ховає хутко. Біда не в нас, та в нас також болить... З Донецька - ти, а я живу у Львові, приїдь у гості - хлібом поділюсь. Не страшно, що різниця є у слові - я іншого, мій братику, боюсь. Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (в той час витесує гроби). Боюся тих, хто кличе нас до бою, мовляв, хай чубляться "презренные рабы". У мене на столі лиш картоплина, а ти, хто-зна, чи й вчора їв... Я вже не хочу, щоб моя родина й твоя також кормила упирів! Немає "москалів" між нас, нема "бандерів" - є люди! Є Вкраїна! Ти і Я! І купка є "міжгірських" людожерів. То не вони..., а МИ - ОДНА СІМЯ! СЛАВА  УКРАЇНІ !!! |