Немає "москалів" між нас, нема "бандерів", а є знедолений вкраїнський люд. І є сім'я - "міжгірських" ненажерів, захочуть милують, а схочуть - то й убють.
Брати зі Сходу, плачем разом з вами, коли в копальнях ваші діти мруть.
І серце розривається у мами, в моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють.
А батько твій не може самокрутку, від трепету в руках одразу запалить,
А мій в той час сльозу ховає хутко. Біда не в нас, та в нас також болить...
З Донецька - ти, а я живу у Львові, приїдь у гості - хлібом поділюсь.
Не страшно, що різниця є у слові - я іншого, мій братику, боюсь.
Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (в той час витесує гроби).
Боюся тих, хто кличе нас до бою, мовляв, хай чубляться "презренные рабы".
У мене на столі лиш картоплина, а ти, хто-зна, чи й вчора їв...
Я вже не хочу, щоб моя родина й твоя також кормила упирів!
Немає "москалів" між нас, нема "бандерів" - є люди! Є Вкраїна! Ти і Я!
І купка є "міжгірських" людожерів. То не вони..., а МИ - ОДНА СІМЯ!
СЛАВА УКРАЇНІ !!! |