31-го грудня редакція газети «Галицька Зоря» спільно з Науково-ідеологічним центром ім. Д.Донцова та дрогобицькою філією Українського Богословського Наукового Товариства провели аналітичний круглий стіл «Думки про Майдан». Головними експертами виступили прот. Іван ГАВАНЬО та науковець Олег БАГАН. Загалом учасники спробували зробити ширші узагальнення щодо суспільно-політичних тенденцій навколо Євромайдану.
Зокрема Олег Баган виділив дві великі проблеми, які стоять загрозами для подальшого позитивного розвитку подій. Зіславшись на нещодавній виступ народного депутата України Ірини Фаріон у Дрогобичі, аналітик оцінив, як дуже небезпечну формулу, яку хтось закинув у євромайданні акції від самого початку: «громадськість проти політиків». По-перше, вона абсурдна, бо кожен громадянин, котрий виходить на будь-яку масову акцію, відразу стає політиком, включається у політичний процес.
Тому точніше треба було б формулювати «громадськість проти партійних лідерів». У такому спрямуванні думка має певне виправдання, бо за багато років суспільство надивилося на постійні зради, непослідовності, цинізм та корисливість українських партійних політиків, і тому має настороженість до них. Однак при цьому не можна огульно заперечувати усіляку політичну діяльність, всіх лідерів, бо це неодмінно поведе до хаосу, анархії, з чого насамперед скористає сучасна неототалітарна влада в Україні.
По-друге, цілком ясно вже, що цяформуланалаштуваннягромадипротиофіційнихполітиківбулавкинутазаздалегідьуєвромайданиполіттехнологамивідадміністраціїПрезидента, якіутакийспосібпланувалипротестноюхвилеюсуспільства «накрити» партійнуопозицію. Це був дуже тонкий і хитрий хід, який приніс владі спочатку значні успіхи: до 30-го листопада, нацьковані проти «політиків», студенти не давали слова на євромайданах партійним лідерам, назрів конфлікт. Хитруни від влади сподівалися, що в якійсь складній і гострій ситуації у політиків здадуть нерви, почнуться відкриті випади та образи і це «втопить» опозицію в очах суспільства. Та так не сталося завдяки досвідові, витримці і розумові партійних провідників. Відтак зараз євромайдани в усіх містах контролюються опозиційними партіями.
На жаль, тезу «громадянство – проти партій» продовжують розвивати ліберальні громадські діячі та політологи. Деякі з них виступають дуже деструктивно, бо роздратовані всеукраїнськими успіхами націоналістичної «Свободи».
Провідні опозиційні телеканали (ТВі, «5-й», «Громадське телебачення», «24», «News one») твердо дотримуються ліберальної лінії: не дають слова правим, націоналістичним аналітикам, замовчують або несправедливо критикують «Свободу», загалом очорнюють і викривлюють ідеї і принципи націоналізму. Наприклад, на каналі ТВі у програмі «Homo sapiens» чільний ліберальний ідеолог і публіцист Микола Рябчук порівняв появу червоно-чорних прапорів УПА і прапорів націоналістичної «Свободи» на Майдані із «обпісюванням території» і закликав прибрати ці прапори. Таким чином ліберали намагаються дезорієнтувати громаду в цілях боротьби: замість національних ідеалів поставити космополітичні ідеали прав людини. Від цього суспільних рух опору не стане сильнішим, а ще більше «танцювальним» і вузько-практичним: мовляв, хочемо лише європейської ситості і комфорту. Натомість лише національна консолідація українського суспільства зробить його дієвішим, міцнішим, наступальнішим.
Власне, ця тема виводить нас до другої великої проблеми, яка розділяє українське суспільство – національної розділеності. За роки незалежності політично-управлінським елітам Східної і Південної України вдалося насадити свої моделі громадянського, культурного і національного розвитку цих регіонів. Насамперед через дуже сильну й контрольовану пропаганду. А в інформаційному суспільстві, в якому ми живемо, перемагає той, хто визначає якість і спрямованість інформаційних потоків. Отже, Південно-Східна Україна за ці 24-и роки сформувалася як гігантський проросійський анклав, де усе – громадянські цінності, культурні орієнтації, етнічні пріоритети – визначаються скерованістю на російські зразки. Відтак пів України зараз ігнорує демократію і демократизм як форму розвитку країни, українську культуру і українську національну ідентичність. Тобто проблема не тільки в тому, що владу у державі захопили олігархічні клани, як це сформулював негласний лідер української опозиції Юрій Луценко, а й у тому, що одна половина України, проросійська, цілковито не сприймає іншу, українську, вона навіть не хоче чути, не хоче розуміти домагань цієї частини України, яка виражає устремління корінної нації. І це тому, що та половина дивиться переважно російські телеканали і читає проросійські газети, має за ідеальний зразок державного управління «систему Путіна», невідривно живе у просторі російської культури і надихається ідеологемами російського імперського шовінізму.На жаль, про якісь форми бодай пропагандивнвої боротьби з цією брилою органічного антиукраїнства, як і в часи президентства В.Ющенка, навіть і не йдеться на Майдані або робляться лише перші невпевнені кроки.
Протоєрей і богослов Іван Гаваньо теж почав свій аналіз із посилання на думку Ірини Фаріон з її блогу на «Українській правді»: політик зауважила, що українська нація поки що тільки ще зростає, ще дозріває, вона здатна активно боротися лише за щось тілесне, тобто вторинне, і байдужа переважно до духовного, тобто до первинного. Так, наприклад, коли влітку 2012 року почався наступ влади на українську мову, ідентичність, духовні ідеали, то нація загалом виявилася байдужою. Натомість коли влада перекрила європейський вибір – ілюзію про матеріальне, достаток, можливості соціального плану – суспільство збунтувалося масово.
Тож важливо, на думку о.Гаванья, щоб євромайдан став «укромайданом», тобто поривом нації до глибшого і повнішого самоусвідомлення. Як не дивно, але національну проблематику євромайдану першим з його трибуни озвучив лідер єврейської громади України Йосип Зісельс. Саме він чітко сказав, що єдиною творчою, істинною і націобудівною може бути класична формула: «За нашу і вашу свободу!» Тож для Майдану потрібна нова національна програма, яка б допомогла сконсолідувати наразі розділене українське суспільство.
Повну владу над рівно половиною України, на південному сході країни, захопила постсовєстська номенклатура спільно із вихідцями із криміналітету, до яких зараз додалося нове цинічне чиновництво, яке активно формується в державі за умов зростання її управлінського бюрократизму. Ця влада експлуатує форму «грабіжницького капіталізму», тобто коли приватний капітал зливається із системою влади для тотального і цинічного визискування господарського потенціалу країни. Тому в Україні система влади склалася як украй несправедлива. У цьому й причина таких пристрасних протестів.
На Майдані несподівано активними виявилися три українські Церкви – УГКЦ, УПЦ КП і УАПЦ, частково навіть і УПЦ МП. Це суттєвий прорив у плані наближення Церков до ідеї про громадянську місію. Якщо для УГКЦ це не нове, то для Православних Церков – це революція свідомості, оскільки вони традиційно звикли уповати лише на державу, на союзництво з державою.
У такому аспекті євромайдан стає грандіозним стимулом до формування середньоєвропейської цивілізаційної ідентичності українських Церков. Адже Українська Церква епохи княжого Києва, у X-XIV ст., була саме такою – відкритою і до Сходу і до Заходу. Якась антикатолицька настороженість тоді була для неї просто неможливою, просто абсурдом. Це згодом православ’ю прищепили антикатолицтво як принцип мігранти-візантійці, російські деспотичні царі та фанатики.
УГКЦ має вже 400-літній досвід діалогу із Заходом, формування середньоєвропейської ідентичності (від 1596 року – від Берестейської Унії). Для неї є природним контакт різних культур, різних етносів, поліфонічний полілог у контексті Європи. Тому сьогодні ця Церква послідовно перетворює Майдан на своєрідний «екуменічний майданчик». Можна сподіватися, що сучасні події будуть поштовхом для трансформації УПЦ МП. Вони ще більше зміцнять національну позицію УПЦ КП.
У таких осягах Майдан стає колосальною формою духовного переродження українського суспільства. Він заглядає в майбутнє, його досвід творить нові якості українськості.
Протоієрей Іван Гаваньо погодився із зауваженням О.Багана про те, що наразі політики на Майдані виявляють більше емоцій, аніж тверезих, раціональних і стратегічних планів розширення боротьби. Зокрема замало робиться, аби пояснювати суспільству нелегітимність теперішньої влади через постійні порушення Конституції і законності, замало створюється планів щодо Східної і Південної України, замало конкретних політичних проектів розв’язання складної суспільної ситуації.
О.Баган виділив як особливу проблему розростання неосталінізму в Україні як певної прихованої ідеології, стилістики в інформації та соціальній поведінці. Цей струмінь неосталінізму йде потужною хвилею передусім з Росії через тамтешню політичну стилістику, ЗМІ, історіософські та політологічні теорії. Росія наполегливо реанімує в дещо припудреному вигляді сталіністські ідеологеми на зразок: «все вирішує сила», «російський народ має особливе покликання», «сильна держава – замість хаосу демократії», «російські інтереси мають імперські, планетарні виміри», «совєтський соціалізм – це чесний варіант служіння народу, попри всі його помилки і катастрофи» і т.ін. Так вона прагне остаточно відродити й утвердити свій імперський статус. За ідеологію неосталінізму хапаються й еліти Південно-Східної України та тамтешні маси постсовєтського штибу, бо, по-перше, це дає їм ідейні основи для того, щоб не приймати правдивої демократії і не жити за її принципами і теоріями, а, по-друге, це задовольняє їхню ностальгію за всім совєтським, оскільки інакшої форми соціальної культури вони просто не уявляють собі. Це чудово ілюструють більшість телеканалів України, які перебувають у руках олігархів-гомосовєтікусів чи членів Партії регіонів: безнастанне повторення безлічі знакових совєтських фільмів та до нудоти примітивна апеляція до совєтських символів та традицій.
Найстрашніше, що цей ідеологічний неосталінізм, який є лише формою проросійської орієнтації, ґрунтовно призупинив націотворчі процеси на півдні і сході України. Це відбувається під прикриттям «вшанування героїв Великої Вітчизняної війни» і таким чином половина приблизно українського суспільства суттєво відвертається від української ідентичності, бо в неї є «свої герої», «свої цінності», «своя парадигма трактування історії». Тому зараз дуже важливо розпочати політико-ідеологічну, правову боротьбу із реанімацією неосталінізму в Україні. Потрібно насамперед розпрацювати теоретичну базу із дискредитації та офіційного засудження неосталінізму як неприпустимої в демократичній державі форми ідеологічного неототалітаризму. Пропаганда неосталінізму мала би бути прирівняна за своєю злочинністю до пропаганди нацизму і фашизму, які, як відомо, є засуджені в світовому демократичному співтоваристві. Адже не випадково різні Добкіни і Колесніченки так тримаються за ідеологеми неосталінізму, роздмухуючи міф «Великої Вітчизняної війни»: вони чудово розуміють, що у такий спосіб вони зміцнюють головну свою ідею як носії російського шовінізму – ідею російського імперіалізму на українській землі.
Саме неосталінізм як своєрідна форма політичного блефу (адже Сталін суперблефував, створюючи совєтську дуже демократичну на словах Конституцію 1936р.: він бо знав, що ніхто не буде дотримуватися її норм!) потрібен сучасній українській владі для профанації демократії, для створення режиму «імітаторської демократії», подібно, як у країнах Африки від 1960-х рр. постійно створювалися і створюються псевдодемократичні форми управління. Тобто при наявності конституції, демократичних законів, багатопартійності, нібито незалежної преси і т.ін. організовуються такі суспільно-політичні схеми обману і профанації демократичного інструментарію, з якими країною керує одна й та ж банда політичних пройдисвітів протягом десятиліть, керує за допомогою шантажу, підкупу, мафіозних стосунків, розправ із політичними опонентами, демагогії і фальшивої пропаганди. Саме таку державу успішно будує в Україні Партія регіонів.
Прес-служба Науково-ідеологічного центру ім.Д.Донцова
aspid, не лише вірю, а цілком поділяю аналітичні висновки і тривоги щодо визначених загроз.
Більше того, я вдячний Науково-ідеологічному центру ім. Д.Донцова та особисто другові Олегу Багану за іх роботу і вдоволений тим, що саме в період моєї діяльності як члена Проводу ОУН на одному із пленгарних засідань ми прийняли Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова колективним членом ОУН, зробивши таким чином цей центр одним із структурних підрозділів ОУН. Вважаю завданням українських націоналістів популяризацію наукових висновків центру.
Олександр Скорина, хорошо,а теперь вопрос,а вот такие действия как на майдане,как Луценко поступает,и ОО они соответствуют вашему мировозрению борьбы,и построения именно УКРАИНСКОГО государства?
tango, а давайте так - кожен буде займатися своїм ділом, добре? Ну, не личить тобі акторство провінційної журналістки Л. Бондаренко. Хоча якесь сходство є.
Haydamaka, чує кішка, чиє сало з'їла)))
Не думаю, что у тебя отсутствует понимание происходящего. Только вот признать мою правоту никак не можешь. Оно и понятно...
tango, я там не був. На інформацію ЗМІ реагую болісно. Українці мали б знайти інший вихід з ситуації, ніж бити один одного.
А що потрібно для цього? Звичайно, порядок і законність в державі.
Чому цього немає в Україні? Думаю тому, що діюча влада втратила кредит довіри і авторитет.
Що в такому випадку мала б зробити влада, якщо вона дійсно національна, народна і якщо її ціль - реалізація волі народу і захист його інтересів, конституційного ладу і державності?
Вона, влада, мала б визнати свою моральну втрату права здійнювати далі повноваження, делеговані народом, і цивілізованим шляхом здійснити власне "перезавантаження", тобто підти у відставку і почергово провести нові вибори і призначення. При цьому було б доречним заборонити собі законом повторні претензії на займаний у цьому скликанні статус принаймні на період наступного чергового скликання.
Думаю тому, що діюча влада втратила кредит довіри і авторитет.Олександр Скорина, вас таких думающих на 45 млн всего 1 млн...остальные думают иначе,например думают и гадают почему не привлекают ОО а самэ Кличко,Тягнибок,Яценюк,Турчинов всех этих деятелей к призывам к захвату власти,и почему на них нет уголовных дел,почему нет уголовных дел на снос памятника,почему нет уголовных дел за разгром,и погромы гос учереждений....ну Александру какая картина нарисовалась в Украине?
Министр внутренних дел Украины Юрий Луценко считал, что наиболее эффективным методом разгона агрессивно настроенных демонстрантов являются разрешенные законом слезоточивые газы.
Об этом он заявил журналистам в начале учений, которые проходили на одном из полигонов под Симферополем.«С моей точки зрения, тактика «стенка на стенку» по физическому, силовому выжиманию демонстрантов является неправильной. Во всем мире к большим скоплениям агрессивно настроенных демонстрантов применяют слезоточивый газ, и только после этого, рассеяв агрессивное нападение, их арестовывают согласно действующему законодательству. Именно такая тактика будет браться на вооружение и украинской милицией», — сказал Луценко.
Он заметил, что на совещании с руководством МВД и региональных подразделений милиции, которое предшествовало учениям, отмечались устаревшие методы спецподразделений.
При этом министр отметил, что для милиции должна быть главным заданием защита прав людей, в том числе право на протест, и только во-вторых - защита общества от агрессивно настроенных участников беспорядков.
По материала korrespondent.net от 20 февраля 2009_____не говорите ИРОНИЯ СУДЬБЫ!!:)))
Прес-служба Науково-ідеологічного центру ім.Д.Донцова... Олександр Скорина, не пыдкажете, кому належать слова: «Потрібні суперечка і розбрат, потрібні війни та братовбивства для оздоровлення хворої душі нації ... Молотом вбити ... віру і правду в збаламучені мізки свого суспільства, без жалю добиваючи недовірків ».
Олександр Скорина, стосовно "перезавантаження" влади є сенс, але я не маю бажання бачити у владі представників нинішньої "Майданівської" опозиції, оскільки всі вони продажні, працюють на власний інтерес і не думають про долю народу взагалі.
Haydamaka, 11 січня 2014, 19:58. Я маю вже достатній життєвий досвід і досвід політичної і громадської роботи, щоб зрозуміти з ким веду діалог. Я - українець. Моє осмислення героїки і трагізму нашої історії зобов'язало мене свого часу стати в протесні лави на підтримку Перебудови в СРСР від лукавої її імітації, а потім на реалізацію реального зламу того СРСР від спроби брехливого "випускання пару" і будівництво Незалежної України.
Та сили, відважних і жертовних людей для завершення справ належним чином, нам завжди невистачало. Я щасливий тим, що моя діяльність була пов'язана з особистими стосунками з дуже хорошими, цікавими людьми. Їх багато було поруч. Особливо зворушливі спогади про особисті зустрічі з В'ячеславом Чорноволом, Михайлом Бойчишиним, Михайлом Горинем, В'ячеславом Ковалем, Юрієм Бадзьо, Миколою Плав'юком, проф.Анатолієм Свідзінським, Васильом Гищуком, Богданом Черваком, Юрієм Ключковським, Романом Зваричем, Іваном Зайцем, Юрієм Іллєнком, Романом Матузко і багатьма іншими друзями. На Черкащині ми працювали разом з проф. Станіславом Губарем, Богданом та Тетяною Чорномазами, Юрієм Громовським, Віталієм Вахнієм, Володимиром Петренком, і сотнями рухівців та членів ОУН. Та омріяної України ми ще не збудували. Надто сильна тому є протидія. А зараз вже не мій час. Довершувати справу мають молодші покоління. У нас вже здоров'я і сили не ті. Деяких з вище названих друзів вже немає серед живих. Та й Україна будується вже не для нас, а для них, молодих. Тож не маю права я нав'язувати в цьому власну волю. Я цього й не роблю. Коли звертаються друзі, щоб почути мою думку - я говорю її відверто, коли просять допомоги - погоджуюся допомагатим тим, хто переймає на себе втілення ідеологогії, яку я увібрав в свою свідомість в процесі життя і діяльності. Це ідеологія українського націоналізму.
Але в Україні маємо не лише українських націоналістів. Та державу ми приречені будувати спільну для всіх. Тому маємо навчитися говорити з всім суспільством, переважна більшість якого волає побудувати саме Україну. Тож маємо змогти переконати всіх будівничих, що це обов'язково має бути держава, яка забезпечить збереження ідентичності корінної української нації і відродження її мови, справедливої історії, національної культури, духовності і звичаєв, та при цьому забезпечити вільне і рівноправне та комфортне на рівні з корінною нацією проживання всіх національних меншин - громадян України, та гарантовані права іноземців. Бо тільки такий шлях є природним, покладеним і освяченим Богом. Переконаємо всіх в такій історичній ролі - здобудемо спільників в здійсненні мрії і планів, сформуємо величну і нестримну силу, яка здолає перешкоди і очистить Україну від того ворожого нападу у різноманітних формах сучасної війни проти реальної Української державності.
Як на мене, ніхто з Вами не воює. Але й спільної мови знаходити не вдається. Думаю, що вина в цьому всіх сторін. а покращення може прийти лише тоді, коли всі це зрозуміють.
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=8Viq3MT1K70#t=3Олександр Скорина, просмотрите это видео,и не кривя душой,скажите нам нужны такие держ-деятели?
aspid, Я вже говорив вище, що дивлюся на подібні сутички з великим болем. Не хотів би цього бачити в Україні.
Я говорив свою особисту думку, що виною в цьому вважаю владу. При цьому говорю про всю владу.
Виходячи з вище поставлених моїх думок - державних діячів зараз мало б чекати: "При цьому було б доречним заборонити собі законом повторні претензії на займаний у цьому скликанні статус принаймні на період наступного чергового скликання." На всі щаблі влади мають прийти нові люди на виборах під внутрішнім громадським і міжнародним контролем. Так, сподіваюся, можна заспокоїти суспільство.
На нових позачергових виборах всі діячі, яких обирають, отримають вердикт виборців і мають відповідально поставитися до призначень виконавчих органів.
aspid, Ні. Я прекрасно знаю можливості жанру відеозйомки. Те що городив Луценко, його не прикрашає. але з відеороліка ми не знаємо, що спонукало його зірватися. Тому я не можу однозначно віднести це до його провокації.
Ви маєте впевненість у тому, що ніхто не провокував Луценка? Вже сам факт, що в цьому конфлікті він професійно перебуває в кадрі має викликати не лише мій сумнів, а й Ваший, що провокатором був лише Луценко і саме Луценко.
Луценко захищав беззбройних людей. Силові дії проти них, які "завели" Луценка так професійно, як його брутальну і не гідну лайку на адресу полковника нам не показали. Чи не наводить Вас на думку, що ображений полковник учасник розіграшу задуманої сцени???
Олександр Скорина, полковник в отличие от алкаша,имеет честь,и как он держиться видно даже лоху,но суть не в этом суть в том что люди ,и также вы лично не уважаете законы УКРАИНЫ.во где корень зла.Скажите зачем ОО отбивала боевиков которых посадили в тюрьму за злодеяние?!"
Згадувані мною цитати «Потрібні суперечка і розбрат, потрібні війни та братовбивства для оздоровлення хворої душі нації ... Молотом вбити ... віру і правду в збаламучені мізки свого суспільства, без жалю добиваючи недовірків » належать Д.Донцову, ім'я якого носить науково-ыдеологычний центр, прес-служби якого ми завдячуємо статтею, що пан Скорина Олександр виставив як тему. Що ж, назва центру красногмовно свыдчить про його сутність і напрямок роботи.
"Чи настане "Укромайдан" Так майдан від початку був створений українцями за громадянством, які вийшли відстояти свою точку зору. Це вже пізніше радикальні націоналісти намагалися перетворити його на осередок бандерівщини і дикунства, відвернувши своїми діями та мітингарів. Більшої шкоди майдану не завдали жодні тітушки.
"Але в Україні маємо не лише українських націоналістів. Та державу ми приречені будувати спільну для всіх. Тому маємо навчитися говорити з всім суспільством" - суть правильна, тільки знову пан Олександр говорить як месія, що в силу обставин змушений милостиво терпіти більшу частину українців, що не сприймають ЕТНІЧНОГО РАДИКАЛЬНОГО націоналізму. Шановні свободівці, це Вас вимушене терпіти суспільство, поважаючи розмаїття поглядів і право на окрему думку, так як терплять секс меншини. І перестаньте нарешті говорити від імені українського народу, нема у вас таких повноважень, народ вам їх не надавав. Чи може ви говорите від імені "справжніх українців", а думка незгодних є несуттєвою, бо вони несправжні або менш якісні по вашим міркам? Ні дорогенькі, багато на себе берете, не вийде у вас бути агресивною меншістю, яка заправлятиме мовчазною більшістю, бо в Україні достатньо тверезомислячих людей, щоб цього не допустити. Нехай собі існують всякі партії та організації. Але суспільство буде толерантним з ними до тих пір, доки вони не починають нести шкоду моралі або розповсюджувати екстримізм. В цих випадках їхню діяльність необхідно обмежувати, як того давно вже вимагав Европарламент.
При цивілізованому підході націоналізм має стати об'єднавчою силою суспільства, але нездорові і потворні мутації типу "свободи" з її Фаріон, Михальчишиним, перлами "хто не скаче" та "є у нас міста-герої та міста-байстрюки" та ін. - ракова пухлина, яку треба видалити, щоб суспільство нарешті одужало.
Олександр Скорина, спасибо за ответы.
По-моему, абсолютному большинству думающих людей понятны, говоря Вашими словами, "можливості жанру відеозйомки". Только эти картинки беспрерывно крутятся на большинстве телеканалов и в инетернете. Понимаете цель? Думаю, понимаете. Стравливание людей. Для этого созданы целые научно-идеологические центры,наняты умные и не очень политтехнологи, которые только тем и занимаются, что сеют в головы людей небылицы про "звирячепобыття", титушек и прочую ересь.
Какова конечная цель? Тоже понятно. КОРЫТО. Это единственное, что манит Клицебоков и им подобных. Все остальное - труха.
над Киевом уже перестали летать самолеты: вонь с майдану просачивается даже на высоте в салон и людям плохо...
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]