Економіку України ніхто задарма не рятуватиме – за гроші доведеться щось віддавати Віктору Януковичу загрожує не тільки Майдан. Справи в економіці настільки кепські, що фінансовий колапс – лише питання часу. Так званий внутрішній дефолт – термін для пересічних громадян малозрозумілий. На практиці він означає нездатність держави виплачувати зарплати, пенсії, інші соціальні виплати тощо. Його ознаки Україна відчуває протягом двох останніх місяців, як почала з?являтися інформація про затримки виплат заробітних плат у бюджетній сфері. «Покращувачі» з Кабміну цю ситуацію розрулити не в змозі. Уряду вже не вистачає ресурсів – на рахунку в Держказначействі всього 1,2 млрд грн, і про більш-менш відчутний приріст коштів поки що не йдеться.
Висока ймовірність девальваційного стрибка гривні добре доповнює картину. Відсутність достатнього золотовалютного резерву (зараз у скарбниці залишилося лише $20 млрд) накладається на катастрофічне падіння надходжень від експорту (подяка Росії), а також на зростання девальваційних очікувань населення та бізнесу. Знецінення гривні – не порожні слова. Воно миттєво викличе ріст цін – спочатку на імпортні товари, а потім на товари першої необхідності.
Затримки зарплат, зростання інфляції та можливі проблеми з нестачею газу для опалення взимку здатні породити новий соціальний вибух. Найгірший сценарій набирає реалістичних рис – бо тоді навіть сьогоднішні бурхливі події покажуться владі квіточками, адже йтиметься не про геополітичне завтра, а про голодне сьогодні.
Із урахуванням, що на виправлення ситуації часу в Януковича майже не лишилося, його становище дуже і дуже непросте. Йдеться не про президентські вибори – не втратити б владу ще до березня 2015 року. Вочевидь, на Банковій це розуміють, бо можна спостерігати небачену активність команди Януковича.
Справді, владні кабінети спорожніли: майже одночасно і дуже терміново топ-чиновники роз?їхалися по різних куточках світу побиратися. Сам Янукович простягає руку в Китаї. Водночас у Москву з сумою поїхала делегація на чолі з віце-прем?єром Юрієм Бойком, за яким начебто буде ще одна. Також до Брюсселя вирушив перший віце-прем?єр Сергій Арбузов, який теж, звісно, проситиме. А ближче до другої половини грудня, ймовірно, вкотре поновляться переговори з МВФ. Всі ці перемовини (за виключенням московських), вірогідно, приречені на нульовий результат. Причини – на Майдані Незалежності, під Кабміном і АП: хто дає гроші в такій ситуації і ТАКИМ хлопцям? Але Україна – це не тільки її збанкрутіла влада. Країна залишається багато в чому острівцем бажань крупних геополітичних гравців. І вони не сидять, склавши руки.
Євросоюз
Нічого в цьому жорстокому світі не робиться задарма – за хрусткі папірці Україні теж доведеться щось віддати. Зараз біля входу до її спальні топчеться аж четверо готових заплатити за «відпочинок». Подивимося, якого кшталту втіх вони хочуть за власні кревні.
Українська влада вже не каже про 160 млрд євро від ЄС. Тепер внутрішні ринки хочуть продати «аж» за 10 млрд євро. Не будемо сперечатися про цю ціну, бо є інша. Зрозуміло, що Євросоюз надто по-споживацькому поставився до Угоди про асоціацію, бо вона переважно торговельна і виграє від неї в першу чергу ЄС. В Україні він отримує величезний ринок збуту товарів, зміцнює позиції бізнесу своїх країн, отримує тверду перспективу доступу до енерго-, водних і земельних ресурсів. Україна ж надовго перетворюється на сировинний придаток до Європи чи щонайбільше на поставку продукції нижчих переділів. І це правда, бо колосальну різницю в продуктивності праці тут і там жодна технічна модернізація не нівелює, якщо не взятися за підвищення якості робочої сили, глибоку зміну мотивації до праці.
Шкода, що мало хто усвідомлює ці речі. На жаль, надто багато людей перебувають у полоні ілюзії, що асоціація з ЄС рівнозначна вступу до Євросоюзу. А варто би подумати, в першу чергу Януковичу, про соціальні наслідки цієї оборудки.
МВФ
МВФ – дядько дуже багатий, але гроші він просто так не дає. Його умови нібито далекі від політики, вони начебто прагматичні, начебто спрямовані на виконання Україною умов, за яких кредити легше віддати. Наприклад, вимагається підвищити тарифи на газ та опалення для населення (на 40 % у короткий термін), заморозити заробітні плати на поточному рівні, скоротити видатки бюджету на соціальні цілі, прибрати державну допомогу певним галузям економіки: енергетиці, сільському господарству тощо.
Не будемо зупинятися на несправедливості цих вимог. Надто очевидно, що у випадку їх виконання більшість українців утратять чи не останню частку економічного захисту від держави. Здається, МВФ бажає владі ще гіршої долі, бо умови фонду посилять соціальне невдоволення населення.
У МВФ сидять розумні люди. Вони все прорахували. Вони знають, що ще до справжньої революції Україну затягне до боргової ями, тотального дефолту і девальвації та вона продасть свої активи, в першу чергу землю. Що буде, якщо взяти гроші в диявола, свідчать події в Аргентині в 2001–2002 роках.
Росія
У Кремлі також сидять розумні люди. Вони також усе прорахували… Зараз Москва вважає, що Україну можна взяти мало не за безцінь. Звичайно, $15 млрд чи більше (називають різні суми) допомоги – не жарти. Але на тлі того, що Кремль отримає в обмін, – це справді безцінь. Внутрішні ринки, українська ГТС, оборонна промисловість, енергетика – заберуть усе. Хоча б як компенсацію за «зраду», тобто спробу Угоди з ЄС.
Росію взагалі не можна сюди пускати – в усіх сенсах від «братів-слов?ян» треба триматися подалі, бо буде погано, принизливо. Але якщо комусь хочеться примусового садо-мазо – будь ласка. З Митного союзу втрата незалежності лише почнеться, бо всі знають, чого Путін прагне. І на цьому тернистому шляху Янукович стане першим, хто втратить реальну владу (для наївних – «ПіК» має на увазі не регалії).
Китай
Китайці такі мудрі, терплячі, ввічливі… Вони дуже м?яко стелять, та спати буде жорстко – наступним поколінням українців.
КНР уже дала Україні $10 млрд, зараз Янукович хоче ще біля 5-ти. Віддавати треба буде зерном – неймовірно вигідно! Але китайці завжди мислять стратегічно. Їх цікавить найкраща у світі земля, здатна прогодувати пів-Китаю, величезна територія, на якій розмістився б надлишок населення. А тут за папірці, які вже нікуди дівати, погоджуються віддати аж 3 мільйони гектарів чудових земель. Саме віддати, читачу, бо оренда пропонується на 50 років. За цей час китайці пустять тут коріння, у них навіть не буде потреби вчити українську, бо житимуть вони компактно. Повірте, дуже непросто розірвати таку угоду, якщо орендар – супер-держава.
Перш ніж брати гроші в КНР, Янукович має згадати про державну програму розселення китайців, яка існує, але не афішується. Варто усвідомлювати, що неможливо на рівних грати у великі шовкові шляхи чи економічні коридори з у сотні разів потужнішою країною – і не програти. Звичайно, побавитися можна. Але існує ризик, що наступні покоління називатимуть президента людиною, яка продала китайцям рідну землю.
Буферна держава?
Усі великі лихварі вже виставили Україні умови та спокійно чекають, кому дівка дістанеться. В Китаї, наприклад, м?яко натякають, що зацікавлені в асоціації України з ЄС (настрої передав посол України в КНР Олег Дьомін). Місцевий уряд має намір використовувати Україну в якості економіко-транспортного плацдарму до Європи. Китай зовсім не тішать речі, які відбуваються довкола асоціації в Україні, тож грошей він поки притримує.
Поза тим, як бачимо, зовнішня допомога з будь-якого боку несе для України серйозні ризики, бо одним займом не обійдеться і доведеться брати ще. Водночас є можливість оминути небезпеки. Цей шлях передбачає відмову від будь-яких значних запозичень під кабальні умови. Як наслідок, він передбачає позиціонування України в якості буферної держави без тісної участі в якихось союзах чи асоціаціях. Але цього за нинішньої влади не відбудеться. Тотальне казнокрадство вбиває таку надію.
ПіК http://www.pic.com.ua/ostannya-finansova-nadiya-yanukovycha-ruhnula-kytaj-poslav-joho-v-evropu.html
|