Ті же я..., тільки вид збоку. Черкаський блогер про Євромайдан.

Знову на ті самі граблі?

Давній потяг народу до хліба й видовищ не зникає, а просто набуває нових форми. Народу дай тільки на майдані постояти та погаласувати, а ще краще  - коли за це вони отримають по 100-150 гривень.

Історія йде по спіралі. І, на жаль, нічому так нас і не вчить. Не так вже і давно обдурений народ воював на майдані на підтримку «помаранчевої революції», яку нам нав’язали «любі друзі» зі своїми американськими патронами. В результаті замість обіцяної прозорої демократії і раю на землі, ми по самі вуха встряли в 5-ти річну кризу, відголоски якої тривають й досі.

Євромайдан – основна подія країни цього року. Забувши про те, як, пожинаючи плоди з помаранчевого дерева, кусали собі лікті, люди кидають усе і мчать мітингувати на заклики окремих політичних діячів, що обіцяють ті самі коржики, якими ми вже встигли наїстися. Виходить, що не досита. Нам усе мало, напевне, особливість менталітету… Коли євроінтеграція йшла повним ходом, Європа нікому не була потрібна і всі заявляли, що нічого нам там робити. Але, заява про її тимчасове призупинення в умілих руках стала тим самим сірником, який запалив порохову діжку жадоби народу до хліба і видовищ.

І знову, незважаючи ні на що, оголивши шаблі ми стрибаємо на ті самі граблі, синці від яких турбують і досі. Умілі руки смикають ниточки і натовп покірно скандує: «Хочемо в Європу!». А на запитання: «А що ж ви будете там робити?», ті, хто відповідає, якось ніяковіють і починають кліпати очима. Вожді ж сказали, що треба, от і ми хочемо. Вони нас поведуть і підкажуть. Та, на жаль нинішні вожді більше нагадують Івана Сусаніна, ніж Данко.

Віталій ЛИТВИНЧУК, черкаський блогер

Джерело: http://provce.ck.ua/cherkaschanyn-pro-jevromajdan-2/