ЧИ ЗБУДУВАЛИ Б ЯПОНЦІ ГАЕС ПІД ГОРОЮ ФУДЗІ?

Фрагмент тексту викладеного якоюсь розумною людиною Вконтакте. Привід обговорити не технічну сторону ГАЕС, а власне про суть нас самих:

...І от цілісність сієї дивовижної, оповитої сонмом найрізноманітніших легенд, що уходять вглиб тисячоліть, Землі  зараз загрожує бути грубо пошкоджена. І загроза, як вже се стало звичним останнім часом, коли нищать ся найвеличніші святині, іде знов від енергетиків.

Невідємною складовою сього величного храмового комплексу під відкритим Небом є село Бучак і землі навколо нього. І тут от, їх хочуть принести в жертву Канівської гідроакумулюючої електростанції. І під прямий удар підпадають урочища Бабина Гора та гора Лисуха, древні священі гори наших предків. Бабина Гора – унікальне місце.

Борис Рибаков надавав Їй значення головного храму Великої Богині Праматері подніпровських словян, і  Яка більш ніж претендує на охоронний статус національного значення, як і полагаєть ся святині подібного масштабу. Схил поруч з Бабиною Горою зветь ся Дідів Шпиль. Отже, ми приходимо до того, з чого починали. Отець і Мати всього сущого, двоєдиний образ Абсолютної Істини в своєму земному проявленні, для поклоніння людьми, нашими мудрими предками уявляв ся ТУТ. Бабина Гора і Дідів Шпиль, Мати і Отец…

 І на такому місці буде стояти залізобетонний монстр Канівської гідроакумулюючої електростанції . Навіть, якби це був економічно доцільний проект, жодному здоровому народу не прийшло б в голову ставити його на місці такої святині. Ну уявіть собі, щоб електростанцію стали будувати британці на місці Стоун Хендж, чи японці на горі Фудзіяма, чи росіяни на місці Аркаїму, чи єгиптяни в Гізі, для кращого фону пірамід. Але й про економічну чи державну доцільність проекту годі й говорити. «Проект будівництва Канівської ГАЕС є безглуздим, бо він небезпечний та збитковий», «Будівництво Канівської ГАЕС має бути заборонене через техногенні ризики, а також екологічну та соціальну небезпеки, пов’язані із запуском станції, оскільки вони значно перевищують економічну доцільність існування ГАЕС», «Серед найбільш небезпечних наслідків будівництва та експлуатації ГАЕС – радіоактивне забруднення дніпровської води збуренням донних відкладень часів аварії на ЧАЕС, руйнування берегової лінії, зміна гідрологічного та кліматичного режиму прилеглої території, можлива загроза руйнування дамби через екзогенні геологічні процеси, знищення низки археологічних памяток тощо. Негативного впливу також зазнає флора та фауна навколишніх Канівських гір, і, зокрема, розташованого нижче за течією Дніпра Канівського природного заповідника» - ось лише деякі з висновків експертів.

А поруч розташоване мальовниче село Бучак, яких мало зберегло ся на Україні. Глиняні під стріхою хатки, розкидані по зелених кручах мальовничих наддніпрянських гір здавна приваблювали всіх романтиків і людей творчих. Мальовниче село у 60-90 роках 20 століття неодноразово ставало знімальним майданчиком  для українських кінематографістів, з ним пов’язана творчість відомих діячів українського поетичного кіно, зокрема Ю. Іллєнка та І. Миколайчука. Здаєть ся, про таке сільце й слова Великого Кобзаря: «Село мов писанка, в долонях Бога…» А поруч, в тінистих  дубових гаях сховала ся дивовижна Рожена криниченька. Священна криниченька відома принаймні з 9-го століття, коли князі київські, Ігор, Святослав, Володимир, рушаючи в походи на степовиків, зупиняли ся тут поповнювати запаси води. І нині її небесна вода приваблює до себе прихожан з усіх навколишніх сіл, Канева, Переяславля і навіть Києва. Хіба ж се то вже буде, коли фоном для сеї первозданної краси стане монстр Канівської ГАЕС?

Ділянка навколо Бучака є унікальною археологічною пам’яткою. На прибережній смузі завдовжки 6 і завширшки 2,5 км знаходять ся 14 поселень, 5 городищ та 2 могильника, які представляють практично всі археологічні культури, відомі в Середній Наддніпрянщині – від Трипільської культури (4-те тисячоліття до Різдва Христового) до пізнього середньовіччя та козацької доби. Унікальність Бучацького археологічного комплексу полягає не лише в культурно-хронологічній повноті – такий комплекс фактично не має аналогів на Подніпровї. Причому, більшість памяток лише означені, досі повністю не досліджені. Городище на горі Лисуха, за свідченням істориків, не має прямих аналогів з жодною з відомих археологічних культур і може стати гучним відкриттям для сучасної науки. І сі пам’ятки можуть і залишити ся навіки недослідженими, бути зїдені чудовиськом енергопромисловості. Нині досить жваве питання в обговореннях істориків, патріотів та інтелігенції  - питання про так звану автохтонність населення України, хронологічну неперервність археологічних культур в її серці – Середній Наддніпрянщині, яка багатьма істориками взагалі розглядаєть ся як потенційне ядро розселення всіх словян. І зникнення під будівництвом ГАЕС бучацьких памяток назавжди може позбавити нас знайти відповіді на сі запитання…

Крім того,  майданчик будівництва розташовано на місці однієї з найгарячіших ділянок Букринського плацдарму. Тут досі зберегли ся тисячі метрів польових укріплень, у навколишніх лісах трапляють ся залишки бойового спорядження та недосліджені поховання учасників боїв. На горі Козачий Шпиль у 70-х роках встановлено меморіал загиблим під час форсування Дніпра. Якщо Канівська ГАЕС постане, то постане не лиш на руїнах святих гір, але й на кістках загиблих воїнів.

Коли ж народ прокинеть ся і зупинить чудовищну діяльність енергетиків? Ще за радянських часів силами енергетиків була покалічена головна святиня і гордість Русі – наш Батько Сивий Дніпро, Мати Славута Ріка перетворена на каскад здоровенних загниваючих калюж водосховищ. 2006 року на ріці Бог в Миколаївській області затоплене унікальне (унікальність геологічна, ботанічна, зоологічна) в світовому масштабі урочище Гард – адміністративний центр Бого-Гардової  паланки і останній автентичний краєвид на Україні володінь війська запорізького. Зараз громом серед ясного неба вибухнув план енергетиків перекрити дихання Карпатам будівництвом кількох сотень малих ГЕС на ріках Карпат, що практично означає смерть гірських екосистем Карпатських гір. Енергетики нищать всю красу, лице України. Ви погляньте, ніби свідомо якась зла нечиста сила направляє всі свої удари на самі знакові, такі, що творять лице Руси України місця. Якби мене спитали, що в першу чергу приходить на згадку при слові Україна, то не замислюючи ся згадав би Дніпро Славуту, священні кручі над Нею, Карпати з прохолодою живих гірських потоків, запорозькі краєвиди Гранітно-степового Побожжя. І от… Поки хтось умикає з якоїсь невигідної народу «стратегічної будови» копійку собі в кишеню, наша квітуча і свята Земля перетворюєть ся на очах на смертельне згарище…

І от Бучак, Бабина Гора… Ви знаєте, сей край, луки Трахтемирової, гір Дніпрових, се наша Материнська Земля. Тут саме Материнська Сила Всевишнього Бога проявляєть ся. Так-так, є святині,  більше присвячені Богу Отцю, а є Матері, Богородиці. Ви зверніть навіть увагу на назви, що дійшли до нас, деяких храмів і святинь сього краю. Бабина Гора, Рожена Криниця, Пречистенський (від Пречистої Богоматері) Зарубський печерний монастир, Успенський Трахтемировський монастир… Се все про Неї, про нашу Єдину Праматір, Царицю Небесну, одвічну Берегиню Землі нашої, заступницю нашу Оранту перед Богом. І на Чию святиню ми зараз дерзаємо стати своїм нечистим кирзовим сапогом? І хто ми будемо після сього? Сиротами, варварами і сиротами, з відповідно заслуженою самими сирітською долею і подальшею історією не народом, диким натовпом, позбавленим своєї Покрови.

P.S.1. А край сей має невичерпний і безмежно многоплановий туристичний потенціал. Се і Земля древніх словянських капищ та святилищ, се і край початків монашеського християнського подвижництва на Русі, край історичний і козацький, місце, де як ніде, за словами очевидців, відчуваєть ся Стара Україна. Тут Букринський плацдарм. Сей край медоносний, акацієва Мекка пасічників. В травні, коли квітує біла акація, вони звозять сюди свої пасіки з усієї України. Незаймані дрімучі ліси, багаті звіриною первозданні яри є раєм для натуралістів. Вже багато років щоліта в сій природній лабораторії під відкритим Небом проводять практику студенти біологи з Переяславського університету. І се просто краса Божа, невимовний витвір, велична Дивокартина Всевишнього Майстра…

2. В районі Бабиної Гори і околиць мешкає чимало рідкісних та червонокнижних рослин та тварин. На Бабиній Горі колосить ся ковила й квітує сон-трава. В околишніх лісах чимало рослин з Червоної книги. Гніздить ся орлан-білохвост, чорний дятел жовна, пугач. В  лісах мешкають мідянка, борсуки, горностай, в прибережній зоні Дніпра видри й бобри. Чимало червонокнижних видів комах – бджола тесляр, богомоли та інші. Все це дає підстави на охорону території з точки зору природоохоронного законодавства України.

3. Користаючи ся несвідомістю та малою обізнаністю селян лукаві енергетики використовують здавна випробуваний спосіб привернути на свою сторону місцеве населення «лапшой на уші» про нібито «небувалий економічний підйом краю» після «стратегічної будови». Така собі стратегія підкупити духовні та патріотичні почуття на ковбасу. Так от Національним Екологічним Центром  України випущено чудовий фільм «Про що мовчать енергетики». Там добре висвітлено, в якому техногенному «раю» опинили ся селяни з місць будівництва Ташлицької ГАЕС на Бозі ріці та Дністровської ГАЕС на Дністрі. Підірвана екологія краю, пропажа води, втрата родючості Землі та інші супутники подібних будівництв, що вибивають грунт з-під ніг звичного господарювання селянина. А взамін нічого і ніякого обіцяного економічного розвитку краю.

P.P.S. Знаєте, під час недавнього сходження на Бабину Гору, зустрів там одног окрилено-захопленого  молодого чоловіка. Він вперше опинив ся на Бабиній Горі, нічого не чув про Її історико-культурне значення, навіть не знав назви. Та він стояв просто без вина сп’янілий, і очі його випромінювали якесь невимовне світло, так його накрили живі відчуття просто від перебування на сій Святій Горі. Коли я розповів йому, в що хотять перетворить сей райський куток, вражений чоловік промовив: «се буде ніж в серце України!» Так, хтось дуже прагне всадити ніж в серце України…

Повний текст називається

ДЕ ПЕРШОДЖЕРЕЛ МИ МОЖЕМ ЧУТИ ГОЛОС

(Слово о Бабиной Горі )