Українська мова, польський чиновник шовенюга, кат Українського народу Собінський і куля в його голові.
Собінський був вбитий лише одним пострілом, отже "вбивцею” міг бути лише один із підсудних. Це стало причиною того, що варшавський суд скасував присуджену кару смерті, і в 1929 році львівський суд присяжних засудив одного Вербицького на кару смерті, а Василя Атаманчука - до 10 років позбавлення волі. Згодом Вербицького було "уласкавлено” – шибеницю замінено на 15-літній тюремний вирок. Обидва хлопці мужньо відбули незаслужене покарання. Засудження двох невинних людей викликало шквал протесту не тільки в Галичині, але й на українській еміграції в США та Канаді. Тиск був не лише на польські судові органи, але й на Команду УВО. Остання розробила план дискредитації польського судочинства, який полягав в тому, щоб Шухевич та Підгайний переїхали в одну з країн, яка не має підписаного з Польщею договору про екстрадицію і тим виявили правду про атентат.
Це був лише один із фрагментів тривалої боротьби за утвердження українства, в тому числі й захисту української мови…
Станіслав Собінський (пол. Stanis?aw Sobi?ski) (*12 червня 1872, Золочів — † 19 жовтня 1926 Львів) — польський педагог, шовініст, українофоб, ворог України і Українсьої Нації, працівник освіти, куратор шкільної освіти. Проводив жорстку політику полонізації на українських землях, за що був вбитий бойовиками УВО
Українські націоналісти на лаві підсудних під час процесу над убивцями, шовініста, українофоба, поляка Собінського.
Суд над двома бойовиками УВО, які не мали жодного стосунку до атенату, став яскравим свідченням некомпетентності та фальшування польського судівництва. Атаманчук і Вербицький боронилися тим, що коли відбувався атентат, вони знаходились в кінотеатрі і саме в цей момент податкові контролери з міської ради перевіряли квитки. Та це мало помогло підсудним, оскільки поліція "домоглася” від міської ради підтвердження, що в цей день такої перевірки не було. Зрештою, було знайдено ще одного "свідка” – водія таксі, який стверджував, що підвозив підсудних до місця, де було виконано атентат, хоч Атаманчук і Вербицький категорично заперечували це. Згідно з чинним тоді карним законодавством, на кару смерті можна було засудити людину, яка "безпосередньо приклала руку до вбивства”
1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького.
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "кіевскія новыя книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може".
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння".
1876 — Емський указ Олександра про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
1911 — постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У "теорії" боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх "румун", котрі "загубили матірну мову", давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського "таємного" університету у Львові
1926 — лист Сталіна "Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У" з санкцією на боротьбу проти "національного ухилу", початок переслідування діячів "українізації".
1933 — телеграма Сталіна про припинення "українізації".
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи "за вороже ставлення до держави і румунського народу" всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей", відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція "Вісла"; розселення частини українців з етнічних українських земель "урозсип" між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960-1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда".
1974 — постанова ЦК КПРС "Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік", де вперше проголошується створення "нової історичної спільноти — радянського народу", офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках" ("Брежнєвський циркуляр").
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік" ("Андроповський указ").
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи".
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
2012 - прийняття Верховною Радою України проекту Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в більшості регіонів України.
bad girl, даже краманьонцы вам запрещали....разве не помните тьотя Вера?:-)) глупость....скажите дорогая моя,а сколько школ было открыто при СССР,и сколько школ закрыто при НЭЗАЛЭЖНОИ ДЭРЖАВЫ?.....только соплей разводить не нужно,что демография,и смертность.....и т.д,и т.п...
В Китае вступил в силу закон, вводящий уголовное наказание вплоть до лишения свободы за распространение в интернете слухов и клеветы____вот бы у нас так..
Поєднати до купи вбивство польского чиновника та становлення української мови то ще та ідейка. Напис на аватарі тут як раз доречний. :)
І дозвольте запитання? За вашим дописом становлення мови відбувалось у 20-30 роки минулого століття. Відтак -яким роком датуємо народження? Невже батько австрійський генштаб? :)
clipper,
національностей багато
а мова "рідна"...
взагалі то добре що не "мова нацменшин"...
становлення мови було постійним процесом...
я навів один із прикладів...
доречі
і зараз відбувається тиск на мову
держслужбовці розмовляють не державною мовою...
LuckyLucciano, іменно - УРСР і як частина СРСР шляхом розподілу Європи між Соціалістичною Німечиною і Соціалістичним Союзом:
19 серпня 1939 року Німеччина та СРСР приймають рішення про згоду на розділ багатонаціональної Польщі по лінії річок Тиса, Нарев, Вісла та Сан на сфери інтересів, при цьому більша частина Прибалкити, Фінляндія та румунська Бесарабія також відходять в радянську сферу. Вночі, 24 серпня в Кремлі дві держави укладають договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом з відповідними секретними протоколами. Трохи пізніше, в ганебній зимній компанії 1939-1940, білий та пухнастий СРСР відхапав карельський перешийок у Фінляндії.
А поляки самі часто хазяйнували на українських землях, такщо покищо лишаємося при своїх
slavikf,
я Вас прекрасно розумію. [без краплі іронії]
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]