Казочка про деПУТАНКУ.

У гарненькому гніздечку у великому містечку жила собі та й була  пташка деПутанка. Чому її так назвали люди науці  невідомо. Схожа та пташка була і на зозулю і на дятла одночасно. Голови вона практично не мала і з тої причини постійно знаходилась у без свідомому стані. Саме тому кувала та билась головою об дерево з маніакальним відчуттям власної переваги над оточуючими. « О, це саме те що мені потрібно» - вирішив такий собі  Пукін. І закувала та пташинка по сто разочків за один з захід, і власні яйця в чужі гнізда умощувала з радістю, і головою била об дерево геніально-театрально. Оральний секс  єдине де вона була неперевершеною.  Каже Пукін  - «губки трубочкою»- отримує сопілку, каже  бантиком  - гівномет. Годував Пукін тую пташину відбірним горохом певно готував заміну не виправдавшим себе «булавам». І все б було добре якби не сонце яке мало помалу мандрувало  зі сходу на захід. «Ой лишенько і так поперек болить  а  що ж буде з моєю зарплатою  коли в позицію зламаної берізки мене будуть ставити на законних підставах»  міркувало те місце яке деПутанкам  замінює голову.  

У вирій шановна! На Марс!

-          Миколо, москалі полетіли на Марс.

-          Що всі?!