Як живеться чернігівцям на казенних харчах, ми вирішили перевірити на собі. Цілий тиждень обідати ходили в установи, де хліб насущний купують за бюджетні гроші — школи, дитсадки, лікарні, колонію. Як виявилося, на тому, чим годують хворих, довго не протягнеш. А от за ґратами, навпаки, — найситніше! Дитсадок: грошей треба удвічі більше
Обід: бурячник, картопля-пюре з битком, компот. Вартість денного харчування — 7 грн. В якості профілактики від грипу тут дають ще й цибулю. Малі після їжі ситі й задоволені, кухарів нахвалюють більше за мам. — Я все люблю, що в садочку дають. Але більше за все — млинці й оладки. Млинці мама вміє готувати, а оладки — бабуся. А от гречаники дома не вміють варити, а я їх люблю, — каже Іванко, йому вже 5 з половиною років. Як примудряються в садочку нагодувати малечу смачно і ситно — загадка. Адже тричі поїсти дітям треба за 7 грн.! Такі норми тримаються вже три роки. Раніше в цю суму ще можна було вкластися, сьогодні ж нормами СЕС доводиться жертвувати, відкрито зізнається завідувач.
— Раніше в нашому меню були і домашні голубці, і вареники, і зрази. Все виходило за нормами калорійності. Але за три роки ціна продуктів виросла неймовірно, і вкластися ми не можемо ніяк. Так, порція виходить за вагою та ж сама. Але якщо, скажімо, у гречаниках гречки має бути менше, а м’яса більше, то нам доводиться робити навпаки. Діти наїдаються, але нормативи ми порушуємо. Якщо сьогоднішнє меню зробити за всіма нормами, воно коштуватиме 14,78 грн. — рівно у два рази більше, ніж ми закладаємо. Соки ми можемо дати дітям тільки якщо ходить багато дітей, і, відповідно, можна закласти більше грошей за день. Фрукти, кажу відверто, ми не можемо собі дозволити. М’ясо по 55,27 грн. ми не можемо купити — беремо курку по 16,78. Повидло робимо із яблук зі свого саду. Дуже любили діти і солоні огірки та помідори, вони й обходилися нам дешевше, тож гарнір можна було зробити дорожчим. Але їх заборонили — оцет. Чому ж не квасять у бочках? — дивується Тетяна Ярмоленко, завідувач ДНЗ № 36. Платять за харчування батьки навпіл із міським бюджетом — по 3,50 грн. Щоб малі їли краще, батьки згодні на підняття цін навіть наполовину. Але знову ж таки, якщо місто погодиться підтримати їх і взяти на себе половину розходів.
Школа: смачно і ситно
Сніданок: тюфтелька, каша вівсяна, батон, чай. Вартість разового харчування — 5,20 грн. А група подовженого дня їсть у школі повноцінний обід: суп з гречкою, ікра бурякова, рагу, компот, батон. Усе — за 6 грн. У школу я навідалася якраз під час уроку. Тож «експерти», тобто учні, якраз були заняті — дегустувати довелося самій. На диво, виявилося і смачно, і ситно. — Через день даємо салати, щоб додати дітям вітамінів. У нашій школі, єдиній на все місто, печуть і хліб — наші діти дуже люблять свіжий. Знаєте, навіть зі старших класів чимало учнів їдять комплексні обіди у нас. Щоправда, за кошти батьків, — пояснює Валентина Дубина, завідувач їдальні ЗОШ № 1.
Чернігів — одне з небагатьох міст, де харчування молодших школярів і досі хоча б частково забезпечується з міського бюджету. — Щороку вартість ми обраховуємо відповідно до поточних цін та затверджуємо на виконкомі, — розповідає директор КП «Шкільне» Станіслав Смирнов. — Наприклад, від початку 2009—2010 навчального року міський бюджет виділяв на одного учня 2 грн. Сьогодні це — 3,20. Ви самі розумієте, сума невелика. Тому, щоб діти харчувалися повноцінно, батьки вирішили додавати до цих грошей ще по 2 грн. Виходить 5,20. Ця сума поки що влаштовує і нас, і дітей — з’їдають все. Але треба сказати, що за 15 років, що я працюю у цій сфері, до фізіологічних норм, затверджених Кабміном, ми не дотягуємо, хоча намагаємося і наближатися до них відсотків на 70. Та воно, можливо, і добре — діти стільки б не з’їли.
Лікарня: без м’яса, риби та масла
Обід: суп гороховий, вермішель відварна, чай. Вартість денного харчування — 2,90 грн. (!) Я спробувала собі уявити, як можна поснідати, наприклад, чи пообідати на 2 грн. 90 коп. Не вийшло. Максимум, що можна придбати на ці гроші — таку-сяку булочку і пакетик чаю. Як годувати за такі копійки хворих, яким потрібні сили на одужання — загадка.
Щоправда, варто відмітити, інваліди війни харчуються п’ять разів на добу, а не три, як решта хворих. І на них місто виділяє вже 11 грн. Це додатково йогурт, сік і 100 г курятини на день. — 2,40 на харчування хворих закладає міський бюджет. Ще трохи грошей ми додаємо зі спецфонду та з добровільних внесків. За рік у нас у стаціонарі лікується 13 314 хворих. Лікарня розрахована на 409 ліжок, — пояснює Андрій Жиденко, головний лікар міської лікарні № 1.
— Хворі все розуміють — не скаржаться. Кухарі у нас всі професійні, з найвищими розрядами. Але грошей на продукти замало, щоб було дуже смачно. Масла, м’яса і риби у нас не буває взагалі. Молоко даємо раз на тиждень. Каші варимо на воді. Навар у супі — від круп. Влітку наші співробітниці приносять з дач свіжу зелень для смаку, — каже Лідія Кисіль, лікар-дієтолог міської лікарні № 1. Кашу обідню я теж спробувала. Можу сказати одне: полежати в лікарні, якщо нікому і нема за що привезти поїсти — це чудове розвантаження для шлунку і найкраща дієта. На каші, звареній на воді й без масла, точно не потовстішаєш.
Колонія: є все за нормами!
Обід: суп з ячмінною крупою, салат з буряка, картопля-пюре з м’ясною підливою, хліб. Вартість денного харчування —9,53 грн. Так їсть більшість засуджених у Чернігівській виправній колонії № 44. Але близько півтори сотні з 764 жінок, які тут утримуються, — на спеціальній дієті, а отже — з посиленим харчуванням. На їхню їжу на добу виділяється 25,97 грн.! На столі у кожної з «мешканок» колонії щодня м’ясо або риба, масло, свіжі овочі. На день отримують три чверті буханця хліба, ті, хто на дієті, — цілу хлібину. Весною і восени ті, хто перехворів на туберкульоз, отримують додаткові вітаміни щодня: свіжі фрукти, соки, арахіс, мед, сир, молоко, каву. Тут, за високими стінами з колючим дротом, фізіологічні норми зарахування ніколи не порушуються — всі продукти засуджені отримують, відповідно до затвердженого списку.
— Усі продукти ми отримуємо централізовано. Хліб і макарони печемо прямо у себе — дуже високої якості (хліб і справді смачний. — Авт.). Порція така, що засуджені не доїдають — за територією у підсобному господарстві тримаємо свиней на недоїдках, — розповідає Тамара Ткаченко, заступник начальника колонії № 44 з комунально-побутового забезпечення. Побачивши в їдальні нову людину, засуджені почали скаржитися на їжу. Тамара Валеріївна підтверджує: скаржаться часто — все їм не так. — Але нещодавно одна засуджена потрапила в міську лікарню. Вже на другий день сказала: або виписуйте, або возіть їжу з колонії — я тут їсти не буду, — пригадує вона. Воно і не дивно, в лікарні ж годують на суму, в три з половиною рази меншу, ніж у колонії.
Законом передбачено, що засуджені мають оплачувати своє харчування за зароблені за ґратами гроші. У чернігівській колонії є швейна фабрика, на якій трудяться засуджені. Але 29 жінок сьогодні — у декретній відпустці, 26 — інваліди, 34 — пенсіонери. Їхнє утримання, за всіма нормами, фінансує держава. До того ж, не всі щомісяця зароблять потрібну суму — держбюджет додає. А в Чернігівському слідчому ізоляторі за тими ж нормами і за такі ж кошти 443 ув’язнених живуть повністю за державний рахунок, серед них, до речі, один — засуджений довічно. Де тут соціальна справедливість — незрозуміло. Залишається тільки втішатися тим, що там, де краще годують, живеться не так вже й весело.
Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №109 |