“Революція” в мікрорайоні Канева. Переможці — діти

Те, що сталося в одному з мікрорайонів Канева, за мірками нинішнього часу можна назвати своєрідною революцією. І що найголовніше, в кінцевому результаті ця революція пішла на користь підростаючому поколінню “духовної столиці” — дітям. Буквально через два з половиною місяці після виникнення ідеї батьків зробити для дітлахів дитячий майданчик, задумане стало реальністю — діти отримали чудовий подарунок.

А втім, судіть самі...

Мова йтиме про мікрорайон, який в Каневі у просторіччі називають “район бані”, а точніше в районі вулиці Леніна, 134 і навколишніх багатоповерхівок. Коли я відвідав цей мікрорайон у “день проголошення переможців революції”, був щиро здивований — скільки там проживає дітлахів. Щоб читачеві більш зрозумілим було значення події, яка там сталася, варто зазначити, що цей мікрорайон в плані центрів дитячих розваг можна назвати своєрідним островом — щоб дітям потрапити на дитячий майданчик, батькам потрібно вести їх до центру міста, а це хвилин 20 пішої ходи з малюком. Та й не завжди мама чи тато можуть знайти вільний час, щоб здійснити таку прогулянку з дитиною.

Аня ТКАЧ з донькою на новому майданчику

— Усе почалося в травні цього року, — розповідає молода мама Аня Ткач. — Коли ми вийшли з іншими мамами на прогулянку з дітьми, з сумом констатували, що в нашому дворі немає куди й “притулитися” з дитиною — у дворі пустка, все заросло травою, там, де б мав бути дитячий майданчик, стоять автомобілі. Ось ми й вирішили, що щось потрібно робити...

— Кого осяяла ідея змінити цю ситуацію? — запитую в Ані.

— Це була ініціатива всіх батьків, в яких є маленькі діти, — говорить Аня.

— З чого почалися ваші дії для втілення задуманого в життя?

— Перше, що ми, троє батьків, зробили, — пішли до міського голови Віктора Ніколенка. Вирішили порадитись з ним щодо реалізації нашого задуму, попросити про допомогу в цьому питанні. Міський голова нас вислухав і запевнив, що наш мікрорайон відвідає комісія міськвиконкому і після цього буде прийняте відповідне рішення. Після відвідин комісії  міський голова виділив на реалізацію нашого задуму чотири тисячі гривень. Ми пройшлись по квартирах нашого мікрорайону з проханням до батьків фінансово підтримати нашу ідею. Ми дуже вдячні нашому депутату і підприємцю Михайлу Майстренку, який відгукнувся на нашу ініціативу — він виділив нам тисячу гривень, запропонував поставити в його магазині трилітрові банки для збору певної суми добровільних внесків від його покупців. І це теж спрацювало — трилітрові банки нам “дали” ще близько 600 гривень. Потім звернулись до підприємців, які працюють чи мають свій бізнес у цьому мікрорайоні. На жаль, не всі з них із розумінням поставились до нашого прохання, багато з них відмовились допомогти.

Разом з тим, ми вдячні міському голові Віктору Ніколенку за підтримку й допомогу. Хотіла б відмітити і подякувати від імені батьків підприємців, які з розумінням поставились до нашого прохання і  зробили посильний внесок у нашу ідею. Це: Михайло Майстренко, Віктор Онучко, Андрій Іванченко, Владислав  Сидоренко, Галина Бутко, Євгенія Машковська, аптека “Панола” (керівник Любов Пантелішина), ритуальне підприємство “Ангел” (Таїсія Орел). Ну і, звичайно, батьки. Особлива подяка керівнику ЖЕКа Андрію Шацьких.

— Коли з’явилась ця ідея, усі батьки з розумінням поставились до реальності цього задуму?

— Знаєте, деякі батьки з певною іронією поставились до цього. Мовляв, в нашому Каневі це не реально, а якщо і здійсниться задумане, то на це піде рік, а то й більше. І я дуже рада, що уже сьогодні, зустрічаючись з цими батьками, я бачу їх щасливі очі від того, що це уже здійснилось.

— Скільки коштів було вкладено в облаштування майданчика?

— Ця вся інформація є в моєму записнику, — говорить Аня, — я зараз його принесу.

Поки моя співрозмовниця ходила за своїм записником, я запитав у батьків, які в цей час зі своїми дітьми були на новому майданчику, кого ж все-таки першого осяяла ця ідея з будівництвом майданчика і хто очолював просування цієї ідеї до реалізації.

— Це все — Аня Ткач. Вона приїхала з маленькою донькою на літо до батьків, які живуть в цьому будинку. А сама Аня з сім’єю живе у місті Бровари, — була одностайна відповідь на моє питання.

В цей час підійшла Ана зі своїм записником.

— Як я вже казала, мерія нам виділила 4 тисячі гривень, ще ми зібрали близько 4 тисяч, які здали батьки та допомогли підприємці, — відповідаючи на моє питання, продовжує Аня, — більша половини з них пішла на цю карусель. Ще ми купували фарбу — фарбували ці вкопані колеса...

Аня перераховує всі витрати...

— Все, що ви планували, уже є на цьому майданчику?

— Ми б ще хотіли встановити для дітей гірку, але, на жаль, у нас залишилась лише половина тієї суми, яка потрібна для виготовлення і встановлення гірки...

— Скільки коштує встановлення гірки?

— Близько семи тисяч гривень...

Часто під час нашої розмови згадувалось прізвище начальника ЖЕКа Андрія Шацьких.

— Все, що Андрій Іванович обіцяв, його колектив робив вчасно і якісно. Сам він не раз сюди приїздив аби переконатися, що всі роботи йдуть за планом. Ми дуже вдячні начальнику ЖЕКа за розуміння і підтримку, — говорить моя співрозмовниця.

Невдовзі Аня Ткач повертатиметься до Броварів. У кінці нашої розмови відчувалось, що далеко не все задумане зроблено для дітей...

— Так, дійсно,— підтверджує мої догадки Аня. — З установленням гірки через нестачу коштів — проблема. Та й ще хотілося б щось зробити для дітей більш старшого віку. Он, бачите, світло-сині двері? Коли я була школяркою, там у підвальному приміщенні працювали секції з тенісу, боротьби, стояли тренажери... Зараз нічого цього немає. Як би хотілось, щоб батьки проявили ініціативу і добились відновлення роботи секцій. Адже це так потрібно нашим дітям — не тинятися вулицями без певних занять, я проводити з користю для себе свій вільний час...

— Що б ви порадили батькам, які не мають у своїх подвір’ях дитячих майданчиків?

— Головне, щоб у батьків було бажання це зробити. А бажання в поєднанні зі старанням обов’язково дадуть результат, який отримали ми.

Під час нашої розмови я спостерігав за дітлахами, які гралися на новому майданчику. Дитячим радощам не було меж. Була б тут ще дитяча гірка та спортивна секція...

Валерій РЕВА, газета ВІКА №34, серпень 2013