Тут деякі товариші, які можливо нам зовсім і не товариші, але з усього видно таки розумні люди, постійно намагаються , як кажуть деякі тепер на щастя вже закордонні наші брати, впарити всім, що тільки в путінській Азіопі буде нам щастя і проситися до неї треба мало не на колінах і то негайно, бо там дивись передумають і не впустять.
Знову ж таки, з упевненістю , що вищезгадані товариші (ідейно стурбованих внуків Ілліча не згадуємо, вони завжди будуть намагатися повернутись в 1917, тільки обов’язково, як Петро Миколаєвич, на мерседесах) спроможні відкритими очима глянути в майбутнє, і лише вроджена скромність чи постноменклатурний синдром заважають їм це зробити, ризикну рекомендувати ще й тезовий виклад найактуальнішої на цей день російської стратегії :
http://www.pravda.com.ua/news/2013/08/17/6996216/ |