Син дисидента звинувачує Юрія Ботнара у самодурстві
Микола Лупиніс, син відомого дисидента Анатолія Лупиноса, розмістив у соціальній мережі «Фейсбук» пост «Чому я покинув ВО «Свобода»?!». Хлопець відверто звинувачує в.о. голови Черкаської обласної організації «Свобода» Юрія Ботнара у рукоприкладстві та розваленні організації.
- Я люблю Україну. Борюся за неї. Як і мій батько, Анатолій Лупиніс. Що стояв у витоків Незалежності. У витоків УНА-УНСО. Який ще у часи, коли нинішніх нардепів ще “у проекті не було”, ризикував життям, був політвязнем. Терпів тортури. Як і він, готовий покласти за країну життя. І донедавна, я ще вірив у “Свободу”. Тепер… ні… Саме приклад батька спонукав мене йти у “Свободу”. Як у надію українського народу. Вступив до Уманської міської організації… Рік свого життя віддав партії. Не шкодував ні сил, ні здоров’я. Сьогодні ці дні згадуються мені, як страшна помилка політичної та громадської роботи. Замість будування країни та боротьби, мене чекало… рукоприкладство, приниження, бездіяльність, груповий алкоголізм… Призначення “стрілок” моїм друзям, погрози розправ. Це від керівника, від “головного побратима”. Який давав прізвиська, обзивав, називав регіоналом. Та намагався принизити перед побратимами та посестрами. Мені доводилося захищати друзів. Терпіти рукоприкладство. Бо бити “шефа” – не можна…
фото Миколи Лупиноса
Сьогодні мені знову страшно. Людина, яка по суті зруйнувала уманську організацію, від якої тікали люди, сьогодні руйнує обласну. Більше того, людина намагається скомпрометувати тих, хто уже багато років стоїть стіною на захисті людей. Немов у партії “Свобода” і українського народу немає ворогів…
Я говорю про Юрія Ботнара. В.О. керівника Черкаської обласної організації партії “Свобода”. Який народився і виріс у Молдові. А сьогодні – типу націоналіст.
За рік більшість своїх друзів я агітував приходити на акції та залучав до роботи в партії. Але майже всі вони покидали партію через поведінку Юрія. Коли мені це набридло та я почав захищати своїх побратимів від злого «начальника», на мене вилилась купа бруду. І потім Юрій Андрійович почав попрікати мене в тому, що я ганьблю організацію та ім’я свого батька. Тим що відпочиваю з друзями в клубах, що маю друзів, які не є прихильниками ВО «Свобода». Та тим, що замість роботи в організації, я хоч інколи ходив на заняття до університету. Згодом все це переросло в погрози побиття. Потім… у рукоприкладство. Так! Назріває питання як я, закінчивши військовий ліцей та маючи сили та розміри набагато більше, ніж у півтораметрового Юри, не дав йому здачі? - Перше. Я розумів що піднявши руку на голову організації мене з неї просто виженуть. а якщо зважати на характер Юрія, то мене ще й здали б до міліції… - Друге. В організацію я прийшов не через друзів, а ідеологію. І тому старався не зважати, розраховуючи що керівництво партії має мізки. - Третє. Вже в кінці я розумів, що маючи стільки злості на дану людину, можу не розрахувати силу. Та прибити його. Я пішов… Доходило до смішного – що я отримував “на горіхи” за те, що дівчата надавали перевагу мені, а не “шефу”… Глибоко переконаний, що це у нормальній організації, не є приводом для того, щоб піднімати на мене руку. І взагалі, ніщо не має бути приводом, щоб принижувати та бити людину, яка тобі допомагає суто з власного бажання. Я остаточно покинув партію тоді, коли Юрій почав в соціальних мережах ображати моїх друзів. Та як «вуличний пацан», призначати мені «стрілки» та ганьбити мене перед друзями покійного батька. Коли я прийшов писати заяву на виключення з партії, Юрій накинувся на мене та почав бити. Коли його відтягли від мене, я стримано взяв аркуш паперу і сів за стіл писати заяву. Проте вже через кілька секунд він перевернув на мене стіл. Я попросив хлопців потримати його, вигляд обличчя був, наче в нього сказ. В заяві я вказав, що покидаю партію за власним бажанням.
Пройшов час. Юрій поїхав з Умані, став керувати областю. Потроху тут забулися його вчинки. Але сьогодні спостерігаю, що звички ганьбити інших, не пройшли. Думав, коли Юрій під час виборів почав ганьбити журналістів у соцмережах, керівництво партії схаменеться.
Бо Юрій ганьбить не лише себе. А ганьбить партію.
Але бачу, що хвороба прогресує, — написав Лупиніс.
Вау! Браво, браво! То, о чем я всегда говорил (уже года три). tango, присоединяюсь к Вам, с нетерпеньем жду или глубокомысленного молчания (нечего сказать), либо блеяния типа, "происки врагов", "они повсюду", а вдруг (очень надеюсь) придумают что-то оригинальное. Хотя грамотишки-то маловато, так - вкл.-выкл. не более.
Одного боюсь - несгибаемого Александра Ивановича, выпускника заочки одного заштатного заведения. Ща как начнет тирады ваять. И не прочитать нельзя и потерянного времени жаль.
Кстати, на этого помощника комбайнера, который ничего особенного в жизни еще не совершил уже есть персональная статья в украинской Википедии. Там, кстати, даже нет статьи на нашего Гамалия, хоть он также был кандидатом в депутаты Верховной рады. Мало того (что удивило) нет статьи даже человека, который уже третий год почему-то уверен, что он городской голова Канева. Гуманитарные замы - ваш прокол, возможность прогнуться перед шефом. Пишите. Он такое любит.
10:36 17.05.2012 Irinka:
Лидеры ВО «Свобода» на всех мероприятиях отмечают желание и готовность возродить национальное украинское государство, построенное на истинно украинских ценностях http://evreiskiy.kiev.ua/svobodovcy-osv ... 11091.html http://antivos.info/toczka_zoru/botnar-tjagnybok-shukajut-kompromat/.
В Умани Черкасской области заместитель председателя областной организации ВО «Свобода», а ныне временно исполняющий обязанности руководителя этой организации, Юрий Ботнарь оставил гражданскую жену Ирину с двумя девочками-младенцами.
Ирина осталась без мужчины, с подорванным психологическим и физическим здоровьем и без денег на жизнь свою и двоих детей.
Естественно, она обратилась к отцу двойняшек. Но ее просьбы не только не были услышаны. Вместо хлеба она получила камень.
Председателю ВО «Свобода»
Тягнибок Олег Ярославович
от Деркач Ирины Вячеславовны
Уважаемый Олег Ярославович!
Я, Деркач Ирина Вячеславовна, имею малолетних детей двойняшек Мирославу и Оксану 2011 года рождения. Отцом моим малолетних детей является исполняющий обязанности председателя Черкасской областной организации ВО «Свобода» Ботнарь Юрий Андреевич. Мы вместе не проживаем. С начала Ботнарь Ю.А. хотел отобрать у меня моих детей, а теперь вообще от них отказывается. Мне не раз угрожали его сторонники по партии, требовали, чтобы я оставила его в покое. На данный момент я нахожусь в очень сложном финансовом положении и имею проблемы со здоровьем. Не могу работать, чтобы обеспечить самостоятельно наших с ним детей, чтобы вырастить достойных украинок — патриотов государства, как об этом на митингах постоянно заявляет Ботнарь Ю.А. Где он настоящий украинец, там на митингах, или по отношению к нашим детям?Юрий Андреевич категорически отказывается помогать своим детям, ссылаясь на крайне тяжелое финансовое положение, отсутствие зарплаты, а также отказывается признавать наших общих детей.Я думаю, настоящие патриоты-украинцы так относиться к своим детям не могут, а без поддержки с его стороны двое осиротевших детей не смогут вырасти, получить образование, найти работу, и принести пользу государству, о таком ли будущем свободной Украины мечтает Ботнарь?
Олег Ярославович, прошу Вас, как лидера политической силы, которую в Черкасской области возглавляет Ботнарь Ю.А., призвать его к настоящему патриотизму и повысить ему заработную плату, или выделить ему финансовую помощь, для того чтобы он мог достойно помочь своим детям стать на ноги.
С надеждой на понимание, брошенная мать двоих малолетних детей Деркач Ирина Вячеславовна.
Якщо вірити блогу і комментам то Ботнар себе скомпроментував, як людина. Можливо є сенс його замінити на того ж МСиколу Лупиноса, АЛЕ є велике АЛЕ.
Ми маємо гіркий досвід з Чорноволами. Батько великий патріот України, а син?
Можливо і з Лупиносами та сама ж історія? Взагалі то потрібно звертати увагу не на персоналії в партії, навіть якщо то Лупинос Гамалій, Ботнар Фаріон чи Тягнибок, а дивитись на те чи відстоює загалом партія інтереси українців, чи відстоює вона Україну.
Ни одна партия не будет отстаивать интересы Украины. Большинство партий вроде ПР Батькивщина УДАР и т.д
это фикция на бумаге с офисом в Киеве и в обласных центрах. Перед выборами проводится мобилизация людей с партийными билетами (не путать с членами ) для участия в процессе в роли членов комий , агитаторов и т.д В итоге людей с билетами в очередной раз кинут на деньги, те кто пройдут в ВРУ "тушконутся " или "договорятся" по отдельным вопросам и где во всем этом интерес украинцев? И кто определяет этот самый интерес? От кого отстаивать Украину?
«Мы исходим из той самоочевидной истины, что все люди созданы равными и наделены их Творцом определенными неотчуждаемыми правами, к числу которых относятся жизнь, свобода и стремление к счастью.
Для обеспечения этих прав людьми учреждаются правительства, черпающие свои законные полномочия из согласия управляемых.
В случае, если какая-либо форма правительства становится губительной для самих этих целей, народ имеет право изменить или упразднить ее и учредить новое правительство, основанное на таких принципах и формах организации власти, которые, как ему представляется, наилучшим образом обеспечат людям безопасность и счастье.
Разумеется, благоразумие требует, чтобы правительства, установленные с давних пор, не менялись бы под влиянием несущественных и быстротечных обстоятельств; соответственно, весь опыт прошлого подтверждает, что люди склонны скорее сносить пороки до тех пор, пока их можно терпеть, нежели использовать свое право упразднять правительственные формы, ставшие для них привычными.
Но когда длинный ряд злоупотреблений и насилий, неизменно подчиненных одной и той же цели, свидетельствует о коварном замысле вынудить народ смириться с неограниченным деспотизмом, свержение такого правительства и создание новых гарантий безопасности на будущее становится правом и обязанностью народа».
Mr.Burgomister
Вже не раз писав, відповідав: сталінсько-гебельські прийоми живучі як ніколи. Беремо відомі факти, типу Юрій Ботнар керівник обласної «Свободи», Микола Лупиніс син відомого дисидента; були разом – потім розбіглися. Тепер нанизуємо на цей скелет все що зможемо нанизати, а ви доказуйте, що не верблюди.
Я у «Свободі» з 2007 року. Ботнара знаю кілька років, Лупиноса не знаю зовсім. Ні з тим , ні з іншим конфліктів не мав. Але коли прикриваються батьками, коли розмова починається з «Я люблю Україну», коли в провину ставиться попереднє місце проживання – довіри до інших аргументів не має.
За рік роботи Ботнара в.о. голови обласної організації чисельність організації зросла більш ніж вдвоє, мережа місцевих організацій розширилася практично по всіх районах, а останні незалежні опитування в обласному центрі показали рейтинг ВО «Свободи» на рівні 20%.
Ще раз звертаю увагу на той шалений тиск, що чиниться на свободівців від Луганська до Ужгорода, від Чернігова до Одеси: суди, залякування, побиття, оббріхування, нищення бізнесу, нищення приміщень, машин – далеко не повний перелік дій влади та її сателітів. Саме «Свобода» сьогодні є найбільшою загрозою чинній владі, і вона це дуже добре розуміє.
Мені доводилося, читаючи інформацію в інтернеті, взнавати про себе те, чого в житті я про себе не знав. Не знав я й про Ю.Ботнера того, що прочитав в цій темі. Якщо Юрій це прочитав, то теж, сподіваюся, відкрив в чомусь нове про себе.
Ми приходимо в ВО "Свобода" вже об'єднаними спільними болями, проблемами та ідейними переконаннями. Нас об'єднує й спільне бачення шляхів у вирішенні тих чи інших наших проблем. Але далеко не завжди ми знаємо про особисті болі й труднощі своїх друзів поруч. Це погано, це наш недолік. На цьому нашому незнанні болю близьких друзів, на їх силі зціпивши зуби самостійно вирішувати свої труднощі проти нас грають наші недруги...
В "Свободі" мене не били ні Ботнер, ні будь-хто інший. До мене тут відносяться з шаною і повагою. Натомість мені доводилося бачити побитих, але незломлених свободівців. І побитих не якимись бандитами, а представниками спеціальних силових формувань, створених державою для захисту нас і кожного з нас. Вже доводилось бачити і зламаних. Ми теж живі люди, тому не всі ми і не все у нас з заліза. Нам теж буває боляче.
P.S. Mr.Burgomister Ваш цинізм продовжує вражати своїми перлами. Не втрачайте час на прочитання. Але я вперше дізнався з Вашою допомогою, що КПІ, диплом якого я маю, - один заштатний заклад. Я вже помічав раніше, що відгородилися Ви від нас, "дітей пролетарів", але не зрозуміло мені, чим же Ви вважаєте себе кращим за помічника комбайнера??
Ще раз звертаю увагу на той шалений тиск, що чиниться на свободівців від Луганська до Ужгорода, від Чернігова до Одеси: суди, залякування, побиття, оббріхування, нищення бізнесу, нищення приміщень, машин – далеко не повний перелік дій влади та її сателітів. Саме «Свобода» сьогодні є найбільшою загрозою чинній владі, і вона це дуже добре розуміє.
ХА-ХА-ХА!
Были бы вы кому-то нужны . Просто Украинцы любят разного рода "обиженых":
Ющенко " отравили" - рейтинг вверх
Юлю посадили - рейтинг вверх
Свободу "защимили"- рейтинг вверх
На ВАШ вопрос
ТАК не травят
ТАК не Садят
ТАК не уничтожают
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]