Потік Свідомости на задану Тему.

17 квітня 7521 лєта одъ Сотворєнія Міра, 10-а година ранку.

Дітки весело бавилися у Садочку.

 Це був унікальний комплекс для особливих обдарованих дітей-індиго з чарівними здібностями. Заклад, у зв’язку з нетиповим характером, офіційно був закритим та існував під графою «цілковито таємно». З відповідних причин місцеперебування та час події тимчасово не розголошуються. Програму навчання та виховання для дітей розробляли в науково-дослідницькому експериментальному об?еднанні з державних та громадських міжнародних організацій. 

 Зазвичай дітки на заняттях вчилися завжди чинити так, як їм радило їхнє серденько, тобто як би на їх місці чинила ЛЮБОВ. Вони з викладачами намагалися зрозуміти себе та навколишній світ. Раділи коли розуміли мову всього живого, це їх надихало й вони поринали в польоти. Зливаючись з Матінкою Природою вони вільно розправляли свої крила, літаючи в повітрі. Споріднюючись з Ангелами Води, вони легко долали найглибинніші підводні печери, вправляючись дихати як рибки. Коли малеча входила в один стан з Землею, декотрим вдавалося мерщій долати космічні відстані, декотрі проходили скрізь мури. Знаходилися переможці Вогню, працюючи з яким, абстрагувалися від зовнішньої стихії до Внутрішнього Жару Сердець.

 Але найулюбленішою та найпривабливішою, чомусь, у наших маленьких богатирів стала ГРА. Проектувальники цієї Віртуальної ГРИ враховували досвід Театру-Лабораторії імені Єжи Гротовського та В.О.Сухомлинського й найкращий педагогічний досвід Новоієрусалимської Академії. Інтрига ГРИ захоплювала в тому, що якнайповніше допомагала кожному Проявити Ідеал Своїх Душі та Серця. Створені Віртуальні Умови ГРИ максимально розкривають почуття та свідомість. Шкода, але сталося й непередбачуване. Діти з відкритим серцем отримували найбільшу Радість та задоволення, а знайшовсь обтяжений егоїзмом - той сам себе загубив…

 Головною ж умовою Віртуальної ГРИ була презумпція Особистої Таємниці. Тобто кожен Учасник не обмежувався у створенні власного амплуа свого Героя, свого Псевдоніму та Найвеличнішого Образу Свого «Я», але зобов’язувався не втручатися в Легенду іншого. Коли діти забігали в ГРУ – вони одразу Перевтілювалися у своїх Акторів, з таким вражаючим Контрастом, що ставало нереальним ідентифікувати одне одного. В ГРІ кожен мав змогу Якнайлегше Переживати Саму Свою Суть, але в ТАКИХ обставинах ІНШІ набували Виразності до невпізнаваности. Повертаючись зі ГРИ дітлахи в захваті пригадували Події, але навіть гадати їм не вдавалося хто був КИМ. Для чистоти Експерименту ці Межі охоронялися Головним правилом. Усі були попередженні та кожного попросили, щоб ніхто не порушував Свободи інших та не домагався дізнання хто в КОГО Втілювався. Так як Честь та Відповідальність виховувалися Приорітетно, ніхто до пори до часу не порушував Головного Правила.

 Дітки бавилися у Садочку. Вчитель попросив, що настав час Обрати Старосту. Мишко підкреслював, що любий більше Гідний, чим він Отримати Чин Старости, але, чомусь, левина більшість обирала саме його. А Ябеда якось незграбно кривляючись фітькав та мукав, наполягаючи, що це лише він найдостойніший та немає жодного, хто б зрівнявся з ним, але діти чомусь відходили осторонь: хто відкрито, а хто побоюючись…

 Їх помирив та об’єднав наш дорогий Вчитель, він Попросив усіх, щоб вони відтепер визнали Старостою Михайла й щоб відповідно тепер усі шанувалися. Та щось образився Ябеда, прямо незадоволений! Вчитель індивідуально попросив його признати Михайла Старостою. А окремо потім тихо сказав Ябеді, що сам же винен і ображатися окрім як на самого себе, більше ні на кого. Так і Постановили.

 Першим Випробуванням на чолі з новообраним Старостою намічалося Сходження на Гору. Про це завчасно всі були попередженні й з наказом «Вільно!» всі подякували та з полегшенням побігли відпочивати! Як Ви гадаєте ДЕ відпочивали діти? Звичайно ж, у ГРІ!.. Юні Богатирі та Богині наввипередки помчали, регочучи та сміючись, до довгоочікуваної ГРИ…

 Архангел розплющив очі… Зарево Піднебесної розгойдувалось Громами та Спалахами в очікуванні Радості Битви. Блискавки та Торнадо викликали Цунамі та Люту Заметіль. Сніжна Хурделиця залишала у волоссі льодяні бурульки, а Вулкани зліва розпікали землю плазмою свіжого Жару Лави. Зправа Накочувався Такий Рідний Шум Вод Многих, який поволі, але Кріпко та Твердо Наближався Сповіщаючи Присутність Сущого, ДаждьБога Господа Нашого – ПоДателя Усьго Добірного та Вірного. Поруч Відданий Білий Єдинорог бив копитом та Споглядав Поле Брані Спокійним Приголомшливим Взором. БогоДіва в Товаристві з Серафимом Возсідала на Святому Золотому Престолі як Царівна Лувру та Мати Святої РУСІ в серці РАЮ, який на місцевому діалекті так і звуть УкРАЙіна. Хоча Червоний Дракон агітує всім чужинцям-безбожникам, що «Эта же окраина и много у насъ такихь окраин…» Сам цей лжемесія зачитується зошитом під назвою «Бык» да бідкається: «Аткуда ваще взялся этот украинский язык?»

 Архистратиг Михаїлъ коли прочитав дані Розвідки про Ядерні провокації, попросив Покірного Херувима друкувати публічну статтю на Землю під заголовком «ДАЖЕ И НЕ ПЫТАЙТЕСЬ» наступного змісту: «Тут некоторые пытаются запугать Народ Вірный атомними бомбами. Объ Этом Пророчилъ еще Даніїлъ Що настануть самые тяжолые Дні со Врэмені Творэння Світу: ВСЕ ваше атомное оружіе іспользовано будет против ВАС же. Спешите ВСЕ Это демонтіровать и разоїбрать, якъ показала пример УкРАЙина. Тому Що Вірные Божа Дружына Войско Господнэ з Допомогою Господа ЦЕ: Морозъ да СОЛНЦЕ, ГРомъ Да Молнії, Метеорить да Астероїди, Океанъ да ВозДУХ, Уся Земля й Увесь УсеСвэтъ з Усіма Стихіями Разомъ… а Найібольша Сила – Найголовніша - Вэличъ Божого ДУХУ в каждомъ Человеке… Так Сказав Господь: «Я Веру Людямъ и ЛЮБЛЮ їхъ и не прінимаю близько к Сердцу недобрих мненій о них. Я помагаю всем больным, обиженным, нуждающимся. Я не «золотая рыбка», но ПОМАГАЮ ДЕЛУ МІРА»

 …Час ГРИ завершився й діти наче опісля Солодких Сновидінь, перевтілюючись у звичайних малюків, потягувались і виходили у Садочок. Михась, якось тепло посміхнувся до Марічки й у нього залоскотало дивне ДєЖаВю, що десь він ЇЇ БАЧИВ…

далі буде...

(Буля викликає на допомогу! Щасти!)

18.04.7521/19:31

маю 10 хвилин...

Ієгошуа га Ноцрі попросив Симона,  якого прозвав "Скеля" не бути аж таким самовпевненим, але більше Бодритися й перебувати в Пості та Молитві...

все, бібліотеку зачиняють...