Не знаю, как у вас, а у меня вялотекущие революции Яценюка, Тягныбока и Кличка, которые проходят строго по графику в заранее назначеные дни, вызывают умиление. Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались! Помитинговали два часа и разошлись.
До следующего раза. Родину спасать, ага. Виктор Федорович, говорят, сильно испугался. До смеху даже. Ну, это наверное что-то нервное, истерическая реакция какая-то.
Иначе объяснить не могу. Вообще складывается впечатление, что абсолютно все оппозиционные парламентские партии есть если не карманными проектами ПР, то заботливо подкармливаемой удобной оппозицией так точно. Есть, правда, нюансы. Старой доброй традицией “Батькивщины” есть продавать входные билеты в парламент явным регионалам, которые практически сразу же либо позже по команде из администрации президента перебегают в привычную им среду ПР. При этом хая и оплевывая на ходу “билетёров”. “Билетеры” – люди привычные. Покричат вяло про “тушек”, да и успокоятся. Выборы местные не за горами, глядишь и там чего по мелочи наторгуешь. Не спугнуть бы клиента.
Тягныбока так вообще готовят на роль пугала – кандидата в президенты. Вот она, реальная оппозиция!, – кричит Чечетов, тыча пальцем в Тягныбока. Да-да-да, соглашаемся мы. Как скажете, Михаил Васильевич!
Вообще источники финансирования “Свободы” – тема не очень приятная для членов ВО. Отводят глаза, что-то мямлят о среднем и даже малом бизнесе и стараются увести разговор на более твердую и привычную почву осуждения абортов и прочее.
Интересная история получается. Вот, к примеру, в городе Кировограде, о котором мало кто в наших просвещенных столицах знает, а он – есть, сити-лайты в самом что ни на есть центре города отданы под агитацию ВО “Свобода”. Деньги немалые, тем более для мифического малого и среднего бизнеса. Но самое интересное, что, говорят, их предоставляет бесплатно бывший регионал в законе, один из активных фальсификаторов выборов-2004 Николай Онул. Помогает, как говорится, по старой региональной традиции всем жуть как оппозиционным и не по-детски демократическим силам.
Как говорится, бывших регионалов не бывает. Онул действительно провинился перед присланными из Донецка обласными кураторами. Финансово, говорят, провинился - человек он, мягко скажем, бережливый. Лишней копейки, тем более на революцию, не выкинет.
Но тут нашла кировоградская региональная коса на донецкий региональный камень. Ух, осерчали кураторы! И в прессе подконтрольной старое прошлое с битами припомнили, и из партии его, кровь от крови и плоть от плоти, изгнали. Но, надо отдать должное, серчали не долго. Николаю Леонидовичу для исправления грехов назначили епитимью. Поддержать финансово и возглавить революцию в Кировограде. Так сказать, укрепить вертикаль президентской власти в оппозиционном лагере.
Ну, со “Свободой” просто. Они люди идейные, им много не надо – сити-лайты да студентов нагнать на митинг по 50 грн за штуку. Ну, не только “Свободе” нагнать - и недобитой перманентными скандалами с предательствами нардепов “Батькивщине”, и “УДАРу” помощь пригодится. А, “УДАР”! Вот кого мы забыли! А ведь и тут без руководящей руки ПР никак не обойтись. Непорядок!
Сотрясаемый скандалами кировоградский УДАР обласкан вниманием подконтрольных власти СМИ еще со времен парламентских выборов. Жесткое “кидалово” с творческими гонорарами агитаторов и штабных функционеров со стороны центра стало благодатной почвой для “мочилова” одной из самых рейтинговых оппозиционных сил. Изгнанный руководством с какой-то там попытки то ли “УДАРовец”, то ли “радикальный ляшковец” (история темная, пущай сами разбираются) некий юный политик Синченко при полном “одобрямс” власти со специально приставленным местным телевиденьем журналистом и оператором носится как угорелый по всей области, изобличая местное руководство в покупке сначала двух, а теперь уже и четырех машин за счет народных денег и прочих грехах.
Шуму – мама не горюй! Был ли мальчик – науке не известно, это пусть ревизоры разбираются специально обученные. Но красивую машинку, а лучше четыре, хочется каждому юному и не очень оппозиционеру. Глядишь, и сам скоро купит – политика дело такое. Глядишь, кто и выдаст за труды тяжкие оппозиционные. Параллельно изгнанный из рая борец за справедливость в перерывах между изобличением и съемками ездит к своим кураторам в центральный исполнительный комитет УДАРа, назовем их скромно Одессит и Кировоградец, выполняя деликатное поручение. Скажем так, в ближайшем будущем у кировоградского УДАРа, скорее всего, появится новый руководитель городской организации. Да-да, все тот же Николай Леонидович. Оппозиционер еще тот.
Вообще-то говоря, недобитое местное партийное руководство такое развитие событий не совсем устраивает. Областного руководителя, Ревенко, так просто с места не сдвинешь (он же памятник практически, первый в очереди в нардепы – если кто из депутатов по какой причине вылетит или в правительство вдруг пойдет). В общем-то, ему от того ни холодно, ни жарко (или таки тепло? Как знать, как знать). А вот городскому председателю, Козубу, ничего такого явно не светит. Более того, говорят, что опрометчивый Козуб при встрече с вышеупомянутыми киевскими руководителями вел себя вызывающе. На настойчивые требования “дружить с серьезным бизнесменом” грозился уйти с поста и привселюдно со скандалом положить партбилет на ринг, то есть стол.
Ну, строптивого усмирить просто – вот уже все те же местные СМИ написали, что, мол, Козуб продал свое начальственное место Онулу и укатил в другой город. Ну, то есть дословно практически передали кабинетный разговор Кировоградца и Одессита с Онулом, сместив несколько акценты с точностью до наоборот. Теперь куда не рыпнись – а все не в масть. Останется – продался Онулу, скажут. Уйдет – аналогично. И денег ему, что характерно, никто и не предлагал, похоже. Деньги-то дальше наверное поехали.
Да и что какой-то там отдельно взятый опальный упрямец? Вот уже и депутат УДАРовский в горсовете перешел в депутатскую группу Онула. Все на мази практически. А по-другому быть и не может – бюджет, как говорится, освоен. Надо уважить “серьезного бизнесмена”.
Неужто начальство в киевских верхах, я имею в виду “Свободу” и “УДАР”, не знают – кто и зачем подминает под себя оппозицию на местах? Знают, конечно. Как и “Батькивщина” знает, кому продает “входные билеты” в парламент и местные советы.
Зато есть революция по расписанию, которую никто никогда не заберет у оппозиции. Более того, не только не заберет, а даже возглавит на местах и профинансирует. И взойдет солнце свободы и демократии над истерзанной “региональной” диктатурой Украиной. Такое вот управляемое властью солнце свободы. Такая вот укрепленная президентской вертикалью власти революция.
Юрій Луценко топ-новина тижня. Його звільнення обговорюють як сільські бабки так і світові лідери. Емоції вщухають. Настає тверезе питання — а що далі?
Європа і США, похвалили владу за гарно виконане домашнє завдання, але для того аби скласти іспит на демократію все одно бракує Юлі. Захід не буде слухати виправдання, що проти Тимошенко є ще дві кримінальні справи – вбивство Щербаня і борги ЄЕСУ.
Ані США, ані ЄС не буде цікаво слухати пояснення юристів: "Якщо помилувати Тимошенко в газовій справі, то доведеться милувати у двох інших, чи як? І якщо суд знатиме чи здогадуватиметься наперед, що Тимошенко помилують, то де невідворотність покарання?"
Вина екс-прем'єрки не доведена. І чи будуть прокурори такими ж наполегливими після гіпотетичного помилування?
Словом, можливе помилування Тимошенко викликає набагато більше питань, ніж помилування Луценко.
А поки екс-прем'єр сидить, підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, як і раніше, під питанням.
Опозиція не знає що робити з Юрієм Луценком. Всі чекали і навіть інколи вимагали, щоб його випустили. Ну, випустили! А далі що?
Юрій Луценко, так само як і Юля був іконою в іконостасі української політики, поки сидів. Тепер він на волі і є повноцінним суб'єктом політики, який може переплутати карти будь-якої опозиційної гри.
Екс-міністр, обізнаний у кулуарних інтригах, намагається читати мантру, що він поза політикою, що він у музей відніс "Народну самооборону", що не створюватиме новий політичний проект, що не вступатиме у діючі партії і, тим більше, не балотуватиметься.
Не барське це діло на мітинги ходити чи революції організовувати — він "над процесом". Але це ще гірше. Ще кілька днів тому на опозиційній шахівниці гру замовляли Яценюк, Кличко та Тягнибок. А тепер на їхньому полі з'явився арбітр, точніше моральний авторитет, до думки якого прислухатимуться як в середині країні так і закордоном...
Хоче цього екс-міністр МВС чи ні, але вже зараз можна говорити про створення у Верховній Раді групи Юрія Луценка. І це не лише Ар'єв, Стець, Доній, Москаль та дружина Ірина. Мова йде про неформальне утворення. Адже моральний авторитет не може бути "розкольником". Це шкодить іміджу політика, який над процесом.
Так само Юрій Луценко може зібрати під своїм патронатом старих польових командирів таких як Володимир Філенко, Тарас Стецьків та емігрант Андрій Шкіль, які залишилися поза парламентом і, навіть, поза країною.
Арсенію Яценюку є через що нервувати. Адже на ньому лежить відповідальність за те, що до Ради замість перевірених бійців прийшли новачки, які стали "тушками".
Навіть Олегу Тягнибоку та Віталію Кличку є за що переживати. Тепер рейтинг симпатій доведеться ділити на чотирьох. Адже народу не поясниш, що Юрій Луценко не те, що не хоче, а він не може балотуватися на посаду того ж таки київського мера. Його все одно висуватимуть, а він відмовлятиметься так як Кличко.
Луценко – герой опозиції. Майже український Че Гевара! Ним ніхто не зможе керувати тому він буде як голка у м'якому місці опозиції.
Лідери опозиції змушені будуть пилинки здувати з Юрія Луценка. Адже саме він буде судом в останній інстанції під час конфліктів. І апеляція за рішенням Луценка буде можлива лише до "в'язня №1" - до Тимошенко.
Так само екс-міністр матиме вагоме слово під час визначення єдиного опозиційного кандидата на президентських виборах у 2015 році. Але за умови, що він не розміняє на дрібниці імідж миротворця та політика, який стоїть над процесом.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]