Андрій Микуш
А ось як розцінює історію з "глибой льда" і "сотрясєнієм мозгов" (якби вони там були!) людина, яка здатна робити висновки (на відміну від Шустера):
Кидалово подешевіло
В українській мові слова «кидалово» не існує. Я запозичив його з «вєлікого і могучєго», який зобов’язаний знати відповідно до закону Кідалова-Колєсніченка. Воно походить від слова «кідала», що за їхніми словниками означає «аферіст, жулік, плут, мошеннік, шулєр, обманщик». На українську ці слова відповідно перекладаються як «аферист, шахрай, шахрай, шахрай, шулер, брехун». Як бачимо, це паскудне слово дійсно підтверджує велич «общепонятного», бо має з десяток синонімів (хоча коли взяти російсько-український словник і поглянути на простеньке широковживане слово «по», то від цієї «величі» не залишиться й сліду). Але вражає інше: із ряду зазначених слів тільки одне справді українське – «брехня», решта ж внесені в нашу солов’їну мову з сучасної російської такими перевертнями як Колєсніченко або забродами-кідаловими. Та й не могло бути в нашій мові таких огидних слів, бо українці ніколи в своїй історії нікого не дурили, не обшахраювали, не наживалися за рахунок ближнього. Все це принесли до нас зайди та окупанти.
Такий трохи незвичний вступ я зробив тому, що антиукраїнська Партія регіонів широко застосовує «кідалово» в своїх політичних маневрах. Вперше ми це побачили, коли на президентських виборах 2004 року тодішній прем’єр-міністр України Віктор Янукович прилетів до Івано-Франківська на зустріч із виборцями. В момент виходу з автобуса хтось із студентів кинув у нього яйце. Здоровенний хлописько, якого його політтехнологи представляли Залізним Господарем, вхопився за груди і з переляку чи від втрати свідомості впав. Ходили чутки, що бідолаха навіть наклав у штани. По телевізору його показали на лікарняному ліжку в реанімації, з якого він просторікував, що терористів обов’язково Бог покарає. Лікарі говорили про «колаптоїдний стан», та можливі «патологічні зміни». Губернатор Прикарпаття заявляв, що у прем’єра кинули два камені, Ганна Герман говорила про важкий тупий предмет, а Тарасик Чорновіл – про камінь. Правда, незадовго країна побачила, що замість Залізного Господаря у виборах бере участь людина, котра впала від курячого яйця. А його прислужники дурили народ байками про «тупі важкі предмети» та «колаптоїдні стани». До того ж Чорновіл через кілька років признався, що він збрехав про камінь – єдиний раз в житті, – а «теракт» був спланований в адміністрації тодішнього президента.
Наступне «кидалово» Янукович запустив на президентських виборах 2010 року, даючи примітивні обіцянки про достойне життя «вже сьогодні», «дві мови – одна країна», підтримку малого і середнього бізнесу, підвищення пенсій, зниження податків, 1 млн. квартир для молоді, децентралізацію влади та розширення повноважень місцевого самоврядування. Йому вдалося черговий раз «кинути» більшість виборців. Обдурений примітивними обіцянками легкого життя, зазомбований імперсько-комуністичною, антиукраїнською пропагандою, Схід обрав Президентом України «проффесора» Януковича.
На відміну від свого попередника, який прагнув запровадити демократичний устрій у молодій, постколоніальній державі і якого не зрозумів вирощений у тоталітарній державі народ, Віктор Янукович миттєво зосередив у своїх руках всю повноту влади, хоча перед виборами говорив про «децентралізацію». Почалося тотальне розкрадання держави і нищення малого та середнього бізнесу, пенсійна реформа не тільки зупинила ріст пенсій, але й збільшила вік виходу на пенсію та необхідний для цього стаж роботи. Податкова реформа призвела до масового спротиву підприємців, замість будувати квартири для молоді колосальні кошти, значна частина яких розкрадалася, витрачали на стадіони. Ще вчора – за президентства Віктора Ющенка – регіонали блокували роботу Верховної Ради, вимагаючи підвищити соціальні стандарти, а зараз не виконують своїх передвиборчих обіцянок, що стосувалися покращення життя простих людей «вже сьогодні». Насправді ж рівень життя українців з кожним днем падає, хіба що діти Януковича стають безмірно багатими. Єдине, що регіонали частково виконали з перевиборних обіцянок – це з порушенням процедури і регламенту «протягнули» закон Ківалова-Колєсніченка, який майже остаточно розділив український народ, бо обмежує сфери вжитку української мови, натомість насаджує російську. Як бачимо, Україну окупувала агресивна, потужна, згуртована команда, гіршої від якої, мабуть, на українських землях не було ніколи і яку можна буде здолати лише шляхом обрання проукраїнського президента замість Януковича. Це зрозуміли навіть на Східній Україні, тому діюча камарилья прагне вчинити чергове «кидалово».
Розпочали з кидання сніжок, які є дешевшими від яєць – звідси й назва статті. Молоді люди, які брали участь у мітингу 02 квітня 2013 року біля Верховної Ради, увечері закидали сніжками депутаток-регіоналок Ірину Горіну, Юлію Льовочкіну, Ірину Бережну, радницю президента Марину Ставнійчук та зрадників «Батьківщини» Табалових. Горіна розказала: «Мені по голові заїхали великим шматком землі – і у мене велика шишка і подряпина. Я одразу поїхала додому». Пізніше Горіна заявила, що її хотіли вбити і звернулася до міліції з відповідною заявою, а Чечетов навіть стверджував, що вона зі струсом мозку перебуває в лікарні. Пригадуєте, як в Івано-Франківську куряче яйце в уяві регіоналів перетворилося на каміння та важкі тупі предмети? Тоді обман легко розкрили, бо подія була зафіксована численними журналістами. Тепер же довести, що Чечетов бреше буде важче, бо регіоналам служать не тільки прокуратура, міліція, суди, але й, безперечно, медицина. Тому діагноз буде ставити не лікар, а Чечетов. Міліція як належиться відкрила провадження за статтею хуліганство і почала допитувати підозрюваних у цих діях активістів «Свободи».
Регіонали відразу вхопилися за той інцидент і видали на гора заяву, в якій використані такі істеричні звороти як «фашизм на порозі, опозиція перейшла до звірства й терору», «заохочення неофашизму». Причому вони зараховують причетними до цього не тільки Олега Тягнибока, але й донедавна російськомовного Віталія Кличка і підозрюваного у єврейському походженні Арсенія Яценюка, який на останніх президентських виборах збирався будувати Україну від Чопу до Владивостока (план О.Солженіцина). Чомусь вони не впадали у праведний гнів і не називали фашизмом зґвалтування, вбивство та спалення нещасної Оксани Макар, з гумором коментували провокації проти опозиційних депутаток, коли їх виганяли з Харківської міської лікарні та коли у Харкові облили зеленкою захисників Юлії Тимошенко, а катування і вбивство їхньою колишньою довіреною особою Лозінським неозброєного селянина Валерія Олійника сором’язливо назвали хуліганством. Для них кидання сніжок політичними супротивниками і жорстоке вбивство людини прихильником їхньої партії оцінюється однаково – хуліганство. Проте сніжки прихильників опозиції у їхньому трактуванні небезпечніші, бо це «фашизм, тероризм, звірство».
Лідери опозиційних партій одразу засудили дії нерозумних (або й підготовлених спецслужбами) молодиків і назвали це сніжкокидання провокацією. Арсеній Яценюк вимагає від міністра внутрішніх справ негайно знайти і покарати цих людей. Його підтримали лідери фракцій УДАР та «Свобода». Олег Тягнибок заявив, що опозиційні лідери непричетні до організації цих провокацій і не проводили жодних інструктажів. Микола Княжицький поглянув на цю справу дещо по-іншому: «Ми розуміємо, чому ці молоді люди і пенсіонерки кидалися саме на цих політиків. Бо саме вони, не даючи вільно обирати, в тій чи іншій формі підіграючи владі, обслуговуючи цей антиукраїнський режим, який навіть голодомор знову хоче примусити нас забути, – забирають майбутнє у цієї молоді і гідну старість у людей старшого віку. Ніхто з «постраждалих» не захистив від нахабних міліціонерів Кужель, Денисову і Слюз, коли їх били. Вони не сказали своєму колезі по партії, а для декого і другу Кернесу, що посилати найманців, які обливаються зеленкою та кидаються лайном – гидко і низько. Я вже мовчу про долю Тимошенко і Луценка. Тому не опозиція повинна каятися, а Шуфрич і Чечетов самі повинні просити пробачення у власного народу і у власних колег-жінок по фракції за той стан, у якому ми опинилися».
Виглядає, що кидання сніжок справді було провокацією, організованою «кидалами»-регіоналами, бо не встигла ще впасти остання сніжка, як появилася заява служб Януковича, яка закінчується словами:
«Партія регіонів неодноразово попереджала про загрозу неофашизму в Україні. Сьогодні все голосніше лунають нацистські заклики до фізичного насильства і терору по відношенню до інакомислячих, до людей іншої віри, національності, мовних традицій. Фашизм – на порозі українського Дому. Закликаємо громадян України дати рішучу відсіч «коричневим» (до них, повторюю, зараховують і Кличка з Яценюком – В.Ш.), не допустити сповзання країни в хаос громадянського протистояння й політичного тероризму!».
Як бачимо, нове «кидалово» від Януковича полягає у залякуванні південно-східного електорату неофашистською загрозою, подібно як комуністична пропаганда страшила бідного совка американцями (щоправда, коли впала залізна завіса, то внук Хрущова, який твердив, що в майбутньому американці житимуть при комунізмі, чи не першим рвонув у країну «загниваючого капіталізму»). Радянський народ десятиліттями вірив цим глупотам і говорив: «Ґ…мно будєм кушать, лішь би нє било войни». Якщо такими ж наївними, легконапучуваними й надалі будуть прихильники нинішнього президента і він переможе на виборах 2015 року, то Чечетов скаже про українських виборців: «Ми іх развєлі как котят».
Василь Шпіцер
05.04.2013, м.Львів
Джерело інформації: http://www.facebook.com/groups/196577907061339/permalink/532937396758720/ |