"Канівська еліта - це підприємці, які мають один-два кіоски на базарі"

Канівський підприємець Ігор Сухобрус 2 роки воює з місцевою владою за свій бізнес транспортних перевезень. 16 січня він поїхав разом із сім'єю та робочим колективом до Адміністрації президента, щоб подати скаргу на незаконні дії депутатів та чиновників.

Із підприємцем домовляємося про зустріч у Каневі в той же вечір. При в'їзді мене забирає на авто донька Анна, 24 роки. Із нею їдемо в офіс.

- Місто не розвивається абсолютно. Коли закінчувала університет, писала диплом на тему геополітичного розвитку Канева. Дивилася статистику по туристах: з кожним роком все менше й менше, а після того як зробили ремонт в музеї Шевченка, то туристи на знак протесту, навіть не піднімалися на гору. Картини поміняли на монітори, із музею лишилося зовсім мало автентичних речей, - розповідає Анна. Під'їжджає до автобази Ігоря Сухобруса. Під гаражами стоять три автобуси з плакатом на склі "Ніколенко = корупція", "Ніколенка до суду", "До адміністрації президента".

Після телевізійних зйомок о 21.30 підходить Ігор Сухобрус. Одягнений у чорне пальто та хутряну кепку. З вигляду – бадьорий.

Я, мабуть, вже закалився від усіх цих війн, що навіть не відчуваю, чи є якесь навантаження. Жінка з Києва приїхала – лежить пластом, Анюта, бачу теж втомилася, а мені – наче ніде й не був. Може, це вже хвороба якась? – сміється Ігор. - Але якщо чесно, то вже набридло. Останній раз в ОДА прийшов до Рябцева (заступник голови облдержадміністрації — ред.). Із 9 годин ранку прочекав, а о 18.30 секретарка каже: "Його вже нема". Вийшов через чорний хід. Це рівень заступника губернатора. До цього випадку думав, що Рябцев це людина, яка могла б розібратися в ситуації. Я ще як страйкував в ОДА, був такий випадок: стоїть п'яний заступник начальника транспортного відділу. І це в робочий час. Біля мене стоїть замгубернатора Безверхній і каже: "Так він же не за кермом". Я був шокований. А коли в кабінеті говорив з ним, почав матюкатися. Я вийшов, а він мені: "Іди сюди! Я кому сказав: сюди" – "Ти що на Донецькій стрілці?" - питаю його. Оце в нас така влада...

Що спонукало вас їхати до президента?

- Обман і безвідповідальність вищих посадових осіб області. Скільки разів я був у ОДА – ніхто нічого не робить. Мої працівники з дня на день в очікуванні, що нам повернуть маршрути. Вони готові терпіти і отримувати пів зарплати, щоб таки дійти до кінця. Я поїхав до президента зі своїми робітниками, але по дорозі автобуси завернули і я добрався тільки з дружиною і донькою. Поїхав, щоб привернути увагу. Мене зразу забрала міліція, бо їм дана була така команда, як привід – те, що я хочу себе спалити. Це провокація, бо палити я нічого не збирався, а це єдиний привід мене прибрати звідти, бо я нічого не порушував.

Коли приїхав у міліцію, мене почали заспокоювати: "Та ви не хвилюйтеся, ми нічого такого". Завели до замначальника Печерського райвідділу, а він мені: "Слушай, ну я не знаю, что тебя спрашивать". Я кажу йому: "Відпускай мене тихенько, поки я кіпішу не наробив і я до тебе не матиму ніяких претензій". – "Ну напиши заявление, что ти не будеш ничего делать". Що палити? Приїхав із жінкою, дитиною... Ні каністри з собою. Як палити? Коротше відпустив, ще й службову машину дав, щоб відвезли мене. Дав свою візитку – і там нормальні люди є. До мене поставилися дуже толерантно, ми ще й жартували в автобусі. Більшість пройнялося моєю ситуацією, коли побачили спалені автобуси, розбиту голову. Після райвідділку я поїхав до адміністрації, де мене чекав помічник. Він пояснив, як правильно підготувати скаргу на ім'я президента України щодо незаконних дій посадових осіб Черкаської ОДА та міського голови міста Канева. Якщо протягом 10 днів не вирішать питання, продовжуватиму акцію. Після мого візиту в Київ, наскільки мені відомо, нашого начальника ГУВС викликав міністр внутрішніх справ.

До яких найрадикальніших заходів будете вдаватися?

- Зараз я вже голодую. Скільки це протриває – не знаю. Коли був перший невдалий конкурс 17 грудня 2010 року, я сказав, що не буду бритися доти, доки не вирішаться ці проблеми. Пройшов місяць. Коли побачив, що борода доросте до колін, я таки збрив її. Було соромно перед собою.

Коли розпочалися проблеми із міським головою?

- Із Ніколенком полаявся на виборах мера 2010 року. Він приїхав до мене в гараж і каже: "Гарантую посаду депутата черкаської обласної ради, але ти не йдеш на мера". Я відповідаю: "Мені не треба депутатство, я хочу навести порядок в Каневі". Мене зареєстрували 30 жовтня, при тому що 31 був день виборів. Я виграв 4 суди, якими зобов'язався мене зареєструвати. Я єдиний в Україні, хто добився дострокового припинення повноважень всього складу канівського виборчкому. Перший раз набрав 2300 голосів, другий раз – близько 500. Мав ідею докорінного реформування влади. Розвитку міста не було при жодному голові. Я ще тоді казав: чиновник буде усміхатися до кожного клієнта й жодного разу не нагрубить відвідувачу, ні один чиновник не візьме ні копійки хабаря – посаджу. І коли йшов на мера, думав, де мені поставити розкладачку в кабінеті. Мій робочий день починається о 6 ранку, спати лягаю в 11, а вночі о 2 – 3 годині я прокидаюся і 40 хвилин працюю з документами. Маю абсолютно чисту голову. У моїх планах була реформа ЖКГ: по-перше, об'єднати всі автопарки в єдиний, збудувати комунальну заправку, де продавати для комунального транспорту пальне за собівартістю. Це б дало змогу зменшити тарифи. Потім зробив все, щоб знищити корупцію. І найголовніше: зробити з Канева туристичне місто. Я ще за Коломійця створив більше 14 Фондів співпраці "Канів - Польща", "Канів - Угорщина". Коли Ніколенко переміг не виборах, я сказав, що не визнаю його законно обраним міським головою. Тепер ми маємо 46-річного секретаря з освітою у 8 класів. Це єдиний випадок на всю Україну.

Що собою являє канівська еліта?

- Це підприємці, які мають один-два кіоски на базарі і найвища їхня мета – це отримати ще один кіоск. У людини планка вище не піднімається. Рівень канівської інтелігенції залишився на тому, щоб випити, закусити й мати три кіоски. Склад депутатів Канівської міської ради – це торгаші. Ось зараз ми проїжджаємо базар – це позорище для туристичного міста, - показує на встановлені торговельні павільйони, схожі на металеву коробку. – Кожен, хто має тут місце, заплатив по 7 тисяч доларів. Уявляєте, скільки на цьому мають наближені до міського голови? Це на рівні Канева... У людей тут абсолютно обмежений простір, я ж – бачив світ, бачив, як це все по-іншому робиться. А страждають пересічні люди: наприклад, на моїх автобусах, вони б їздили по 1, 25 в межах міста, а так – їздять по 1, 5 грн, - каже Сухобрус, заходячи до ресторану "Княжа гора", який тримає В'ячеслав Вакарчук. Замовляє чай.

Я ж голодую, - пояснює.

Яка політична ситуація в Каневі?

Її немає. Це більше схоже на казарму військової частини, де дається команда зверху і діється все під "козирьок". Про місто ніхто не думає. Є лише клановий інтерес "Калниболоцький – Маланчев – Пачесюк". Вони керують містом. Депутати, більшість ПР, підпорядковані Калниболоцькому як секретарю, а Маланчеву як голові осередку партії. Голова податкової – нібито незалежна людина, але від того, як скаже Калниболоцький в обласній раді, залежатиме, чи буде він головою податкової. Калниболоцький на хорошому рахунку в облраді, тому що платить в партійну казну. Це він сам мені говорив. Опозиції у міській раді немає ніякої. Один Коржов від Партії Зелених виступає трохи проти. Ні "Батьківщина", ні "УДАР" нічого не роблять. Наприклад, чотирьом депутатам міської ради виділена земля для кооперативу "Дніпровські сади" у розмірі 16 гектарів на березі водосховища. За це рішення проголосували усі депутати, крім Коржова і ще двох. Після цього виділили ділянку кожному депутату, який голосував. Єдиний орган, який працює – це прокуратура. Міліція все кришує. Канів – це ж як село, всі один одного знають, пов'язані родинними зв'язками. Податкова працює за вказівками. Коли поїхав до ОДА страйкувати в 2011 році, на фірму приїхала податкова із Черкас. Подзвонили, сказали, що треба щось знайти, бо просто так вони не можуть вернутися. Домовилися, що по касовій відомості останні три рахунки не проплачені і це штраф 3000 гривень. Я погодився. У результаті мені прийшов штраф на суму 38000 гривень. Я виграв суд першої інстанції, а вже наступного разу подзвонив знайомий суддя і каже: "Така вказівка, що всі рахунки на користь держави – не дивлячись ні на що". Начальник канівської податкової викликав і каже: "Припиняєш страйк, ми закриваємо рахунок". Я не погодився. Із грудня 2012 по січень 2013 року на заправці було вже 14 перевірок.

Чому суспільство таке пасивне й бездіяльне?

- Суспільство перебуває на третій стадії онкозахворювання. Ніякого революційного духу немає. Бунт може бути заради бунту, але не заради ідеї. Я поїхав до президента, не відчув, що є влада, яка може допомогти. Мине 10 днів і нічого не зміниться. Я впевнений у цьому. У нас суспільство неграмотне, журналісти не докопуються до суті інформації, не докопуються до Фірташів, Ахметових... Таких як я, які захищають свої права, дуже мало. Строгість наших законів компенсується не обов'язковістю їх виконання. Міліціонер не боїться за те, що він порушив, бо знає, що не буде відповідати за законом.

Головна проблема України – це... Корупція в судах. Перша реформа, яку провели у Грузії, була саме в цій сфері. Старих суддів лишилося 35 %. Апеляцій практично не було. У нас рішенням суду може пройти таке, що на голову не налізе. А статус пожиттєвого судді? Як таке може бути?! 5 років і переатестація повинна бути. Наступна проблема – корупція серед чиновників. Люди бачать, що чиновники не дотримуються законів, нехтують ними також.

Що може врятувати країну?

Хірургічне втручання таке, як в Польщі, коли із соціалістичної країни їм раптово довелося переходити в капіталістичну. Їх просто посадили на голодний пайок і сказали: "Ребята, треба пожити отак, щоб було отак. Щоб було добре, треба заплатити". Треба тверезо оцінити ситуацію, що ми маємо і що ми можемо, а не замилювати очі, що в нас якесь зростання. Зараз політики займаються тим, що підлещуються до виборців в період, коли треба вибратися. А треба запустити закон Робін Гуда, коли багатий повинен платити більше.

Як оцінюєте післявиборчу ситуацію?

Це взагалі абсурд. Це ще раз підтверджує тезу: ніхто не побоявся порушувати закон. У виборчкомах точно знали, що їх прокришують. Відповідно до нового Закону "Про вибори", вважаються недійсними вибори, якщо було більше ніж 10% сфальсифікованих бюлетенів. Тобто тільки якщо 4 мільйони сфальсифікують, то тоді може бути, а в Ізраїлі воювали за одного солдати, бо треба показати, що навіть одного не можна брати в полон. Воювали за принцип.

А чому ви не йшли на вибори?

Приїхав мій товариш із Росії і дав 2 години на збори на море. Я просто не встиг подати документи. Я знав, що не пройду. Якщо буду балотуватися під час перевиборів, то тільки для того, щоб показати: є люди, які думають інакше.

20.01.2013   gazeta.ua